Пропонуємо вашій увазі ключові меседжі спікерів панельної дискусії “Війна Росії проти України: як безпекове середовище змінює ЄС та процес розширення” Другого EU Accession Exchange Forum .

Олександр Ільков, генеральний директор Урядового офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції:

• Процес вступу, який зараз відбувається, має свої особливості. Перш за все, це його висока швидкість і інтенсивність. Але швидкість не означає зниження якості.
• Україна розпочала процес самоперевірки. Ми вже проаналізували понад 28 000 acquis (сукупність правових норм і принципів у ЄС) . І понад 3 тисячі мають бути імплементовані в українське законодавство.
• Майбутнє України – в Європейському Союзі. 92% українців підтримують вступ України до Союзу.

Станіслав Секрієру, радник Президента Республіки Молдова з національної безпеки:

• Молдова не може дозволити собі втоми, тому що те, що робить Україна, з нашої точки зору, є не тільки самообороною, але й передовою обороною Молдови. Поки Україна чинить опір, росіяни не можуть дістатися до території Молдови військовим шляхом. І поки вони не можуть цього досягти, у нас є шанс займатися євроінтеграцію. Отже, втоми в Молдові щодо війни в Україні немає. Ми продовжуватимемо підтримувати Україну стільки, скільки буде потрібно.
• Існує декілька наслідків війни для вступу до ЄС. По-перше, посилилася проблема безпеки. Сприйняття процесу розширення змінилося від трансформації та економічного розвитку країни до виміру безпеки. По-друге, питання інтеграції в ЄС стало більш актуальним. У нас немає десятиліть, щоб приєднатися до ЄС і досягти прогресу. По-третє, ми маємо робити дві речі одночасно: захищатися та проводити реформи для досягнення європейської інтеграції. Це потребує коригування та додаткової допомоги з боку ЄС. Але ми ставимося до процесу вступу не лише в ракурсі отримання допомоги, щоб потрапити до ЄС, але як спосіб продемонструвати на практичних прикладах, що ми виявляємо солідарність з країнами ЄС.
• Прийняття того факту, що деякі країни не можуть приєднатися до ЄС, доки не вирішать конфлікти на своїй території, означає лише одне: надання Росії права вето вирішувати, що станеться з цими країнами на шляху до Європейського Союзу.

Клаудія Майор, керівниця відділу міжнародної безпеки Німецького інституту міжнародних справ і питань безпеки в Берліні:

• Вступ до ЄС та інтеграція в НАТО взаємопов’язані. Війна прискорила ці два процеси у карколомний спосіб. Я б навіть сказала, що зараз членство в НАТО є передумовою для вступу до ЄС. У нас був великий поштовх у процесі вступу, який поступово знижується до більш нормальної швидкості. І велика проблема зараз полягає в тому, щоб зберегти цю швидкість.
• НАТО має бути готове до вступу так само, як і ЄС. Є два моменти, на яких ми повинні зосередитися. Перше – згуртованість і єдність. Що стосується Вільнюса (саміт НАТО), то чіткого запрошення Україні не було через деякі позиції членів. Це означає, що жоден союзник не повинен використовувати Україну для вирішення своїх двосторонніх питань. І для НАТО дуже важливо мати єдність і згуртованість. По-друге, це військова спроможність діяти разом з НАТО. Це означає повну адаптацію положень оборонного планування та командних структур. Тому це не привід говорити «ні». Це пояснення того, чому вступ до НАТО потребує не менше підготовки, ніж вступ до ЄС.
• Існує різниця між територіальною напругою та відкритою високоінтенсивною війною. Що стосується НАТО, то гнучкість і креативність можуть бути використані у питаннях щодо територіальної цілісності, але не у випадку війни.

П’єр Арош, лектор міжнародних відносин та міжнародної безпеки Лондонського університету королеви Марії:

• Питання, які країни-кандидати повинні поставити собі в першу чергу, полягають у тому, який внесок вони можуть зробити в ЄС, якою державою-членом вони хочуть бути та який союз вони хочуть побудувати з членами ЄС.
• Ключовою змінною в питанні підтримки України союзниками є не тривалість війни, а відчуття того, що Україна перемагає. Коли все вказує на те, що ми інвестуємо у перемогу, підтримка зростає.
• Дещо ми вже можемо мати на увазі, коли розглядаємо концепцію поступового приєднання. У випадку з Україною, безпека в обороні може стати важливим першим кроком. Ідея, яку я хочу використати та обговорити, полягає в тому, що якісним першим кроком у процесі вступу до ЄС може стати Угода між Європейським Союзом та Україною щодо інтеграції України в оборонну частину єдиного ринку та доступу до промислових оборонних інструментів ЄС.
• Ми не повинні чекати, доки Україна стане членом ЄС і НАТО, щоб спільно розмірковувати про те, що ми хочемо робити разом. Все починається тут і зараз. І я думаю, що Україна вже показала тим, як вона веде цю війну та якими інноваційними навичками вона володіє у промисловому секторі, що вона може зробити великий внесок у європейську спільноту. Вона може бути чимось більшим, ніж просто одержувачем підтримки. Отже, це тест, який ми повинні здати разом.

Модератор панельної дискусії – Томас Кляйне Брокхофф, заслужений стипендіат геостратегії Гвідо Голдмана, Німеччина.

Запис Форуму: https://bit.ly/3F2kBOg

Форум організовано Центром «Нова Європа» у партнерстві з Офісом Віцепрем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, Міжнародним фондом «Відродження», Інститутом європейської політики та реформ, Фондом Сороса в Грузії і Центром ліберальної сучасності, Німеччина. Європейська правда виступила медіа-партнером події. Форум відбувся за підтримки ЄС у рамках проєкту «Європейське відродження України», який реалізує Міжнародний фонд «Відродження».