Пропонуємо вашій увазі ключові меседжі спікерів із четвертої панелі 1st Accession Exchange Forum “Війна Росії проти України: наслідки для процесу вступу до ЄС”.
Станіслав Секрієру, Старший науковий співробітник Інституту досліджень безпеки Європейського Союзу (EUISS):
Війна зняла табу з обговорення розширення на Схід. До війни такої дискусії не було, і це була якась нездійсненна мрія. Також війна змусила асоційовані країни рухатися швидше. Ми очікуємо, що вони скористаються цим імпульсом і, можливо, вже навесні матимуть прогрес у виконанні умов для вступу в ЄС.
Війна також змусила ЄС думати про розширення не лише як про технічний процес, який готує ці країни до вступу, а й як про інструмент, який забезпечує стабільну гарантію довгострокової безпеки ЄС. Ця інтеграція відбуватиметься паралельно з більш тісною співпрацею у сфері безпеки.
Зараз Україна має зробити три речі: захистити себе, зберегти власну функціональність, забезпечити базові послуги та провести реформи.
ЄС має надати цим країнами більше допомоги у плані людських ресурсів і посприяти їм у розбудові спроможностей для захисту імплементованих реформ.
Густав Грессель, старший науковий співробітник Програми «Ширша Європа» в офісі Європейської ради з міжнародних відносин, Німеччина:
Війна чітко показала, що всі наративи про Україну як неспроможну державу (failed state) – нісенітниця. Коли люди бачили, як українські мери реагували на завдану війною шкоду, як обласні адміністрації ставали частиною рятувальних операцій, ніхто вже не міг сказати, що це нефункціональний уряд. Він функціональний! Це багато в чому змінило ставлення Європи до України.
Україні потрібна безпека, а для цього потрібна перемога або беззаперечна поразка Москви. Це те, що ми не можемо замінити ні грошима, ні обіцянками. Ми маємо досягти цього шляхом поставки зброї.
Кожен танк, поставлений в Україну, – це величезна інвестиція в довгостроковій перспективі. Набагато дешевше поставити Україні дорогий танк зараз, ніж надавати набагато більшу фінансову допомогу в майбутньому.
Макрофінансова допомога ЄС у розмірі 18 мільярдів євро – це величезна сума, але якщо врахувати, що військові зусилля обходяться Україні в 30-40 мільйонів євро на день, ви зрозумієте, що це не так вже й багато. Якщо помножити 30-40 мільйонів євро на 365 днів, то вийде щось близько 15 мільярдів євро, які Україна повинна буде витратити наступного року лише на військові потреби.
Давід Стулік, старший аналітик та керівник Східноєвропейської програми дослідницького центру «Європейські цінності», Чехія:
У Центральній Європі не може бути жодної нової структури безпеки, яка б не містила і не включала Україну. Для нас Україна є частиною нашої майбутньої безпеки. Без України і української армії ми навіть не бачимо майбутнього. Будь-яке майбутнє регіональне інституційне утворення зараз немислиме без України.
Зараз ми радше в прагнемо формувати коаліцію однодумців, ніж розраховуємо на цілісну єдину відповідь ЄС чи НАТО. Тож це свого роду спроба залучити країни, які хочуть підтримати Україну.
Є певний незбіг підходів і очікувань з боку ЄС і України. ЄС дуже дотримується свого традиційного мислення, він не готовий і не бажає нестандартно думати про ці креативні рішення. ЄС пропонує тільки еволюцію, а Україні потрібна революція в цьому процесі розширення.
У реформі ЄС головним завданням буде перевести процес ухвалення рішень н за принципом кваліфікованої більшості.
Вано Чхіквадзе, менеджер програми з євроінтеграції фонду «Відкрите суспільство – Грузія»:
Зараз Грузія має зробити три речі: по-перше, виконати 12 умов для подальшої інтеграції в ЄС, по-друге, відновити довіру серед європейських і західних партнерів і, по-третє, відновити зв’язки з Україною. Це те, що дійсно може допомогти процесу інтеграції в ЄС.
Три ключові речі щодо Грузії: незважаючи на всі непорозуміння, існує абсолютна підтримка України та її армії з боку нашого громадянського суспільства. По-друге, боротьбу за свободу Молдови, Грузії та України потрібно оцінити і сприймати належним чином. І останнє, Україна має виграти війну, а Росія – програти. Підтримувати Грузію означає підтримувати Україну.
Немає коротких шляхів, коли йдеться про інтеграцію в ЄС, але ми побачили, що умови Євросоюзу дуже широкі та залишають величезний простір для інтерпретації політичними силами.
Ірина Солоненко, Старший науковий співробітник «Центру ліберального модерну»:
- Я не бачу можливості реформувати процес розширення, щоб зробити так, наприклад, коли ми закриваємо деякі розділи та інтегруємося в ЄС. Але я бачу можливість мати два паралельні процеси: окрім переговорів про вступ, ми повинні інтегруватися до внутрішнього ринку ЄС. Для цього ми повинні розширити в Угоді про асоціацію можливість інтеграції в більшу кількість секторів. Також Україна може брати участь у різних конфігураціях Ради ЄС у для розуміння європейського дискурсу.
- Україна майже завершила реформу децентралізації до початку повномасштабної війни. Ми повинні зосередитися на місцевому рівні та ресурсній спроможності громад Я думаю, що це можливість звернутися до західних партнерів і сказати, що саме громадам потрібно . І це також можливість для ЄС налагодити партнерства з українськими містами.
- Я бачу, що українське громадянське суспільство ухиляється від критики процесу реформ через війну. Якщо залишити це на конструктивному рівні, а не політизувати, то все одно треба говорити про проблеми, які у нас є, наприклад, з медійним законодавством та іншими реформами
Запис Форуму доступний тут: 1-й день та 2-й день.
Форум організований Центром «Нова Європа» у партнерстві з Офісом Віце-прем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, Міжнародним фондом «Відродження», Інститутом європейської політики та реформ та Фондом Сороса в Грузії. Accession Exchange Forum відбувається за підтримки ЄС в рамках проєкту EU4USociety, що фінансується ЄС і реалізується Міжнародним фондом «Відродження».
