Пропонуємо вашій увазі ключові меседжі спікерів з першої панелі: “Європа та Азія. Тенденції регіональної безпеки” на Другому міжнародного форумі “Україна та Японія в регіональному та глобальному контексті”.
Олександр Хара, Експерт з питань зовнішньої та безпекової політики, заступник голови правління БО «Інститут стратегічних чорноморських досліджень»:
- Впевненість і вразливість. Економічний ріст Китаю за останнє десятиліття дав можливість більш впевнено казати про себе. В російському ж виконанні йдеться про сприятливу кон’юнктуру на енергоресурси, яка фактично накачала цю імперську пиху.
- З точки зору ідеології – «виключність» – це є і у китайців і у росіян є наріжним каменем їхньої ідеології.
- Підйом націоналізму і ресентимент. Збільшення авторитаризму, руйнація будь-яких checks and balances. В 2018 році була змінена конституція в Китаї, тож Сі Цзіньпін може бути довічним керівником країни, в РФ змінили у 2020 році.
- Наступ на права людини, створення surveillance state – держави, яка стежить за кожним кроком громадян.
- Альянси. За великим рахунком ні в Китаю, ні в Росії немає союзників як таких, але в них є поглиблена співпраця з певними країнами.
- Не може бути стратегічного альянсу між Китаєм і Російською Федерацією, бо в принципі РФ в цьому не зацікавлена.
- Регіональна фрагментація. Росія розглядає усі країни або як у сфері впливу РФ, або як ворожі; нейтральних країн навколо Росії бути не може в принципі, з точки зору російського мислення. Те саме з Китаєм, вони не мають досвіду спілкування на рівних.
- Стратегічна корупція – це найголовніший інструмент РФ після залякування збройною агресією. Дипломатія, яка здійснюється через борги – інструмент м’якого впливу Китаю.
- Войовничість, обидві ці країни дивляться на США і їх союзників як на потенційного ворога, і власне, на це спрямовують свої оборонні та технологічні можливості.
- Крим став таким інструментом, який дозволить РФ не лише залякувати Україну і Чорноморські країни, а і Північну Африку, і Близький Схід, і країни Середземного моря. Створення штучних островів в Південнокитайському морі, це фактична аналогія.
Олексій Гарань, Професор, Національний університет «Києво-Могилянська академія»; Науковий директор, Фонд «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва»:
- Згідно з опитуванням українці оцінюють роль США позитивно, а роль ЄС ще позитивніше. Але це не означає, що у експертної спільноти немає зауважень до умовного колективного Заходу.
- Лише зараз ми почули від Президента Байдена, що будь-яке вторгнення в Україну, навіть обмежена операція, буде вважатися вторгненням, за яке відповідно будуть введені санкції. І лише зараз ми почули, що будуть вводитися персональні санкції проти Путіна та його оточення. Лише зараз, на восьмому році війни.
- Ми боїмося, що Захід може піддатися загальному російському тиску і вимагати від України поступок на Донбасі.
- Прямі переговори з бойовиками – це вбивча позиція для будь-якого українського президента і уряду.
- І дані «Демократичних ініціатив», і дані КМІС, нещодавно опубліковані, показують, що 50% українців вважають, що прямі переговори з Росією можливі лише за участі міжнародних посередників.
- Ситуація дуже нестабільна, а рівень напруженості дуже високий. Світовий порядок поставлений на карту, тому що зараз настав час сказати «ні» зміні статус-кво з боку Росії і «ні» концепції сфер впливу. Ми, японці, віступаємо проти цих речей.
- Японія також думає про стримування Росії. Досі в Японії є багато тих, хто вважає, що відносини Японії з Москвою дуже важливі. Проте Японія залишається відданою територіальній цілісності України.
- Росія залишається нейтральною щодо Тайваню, а Китай нейтральний щодо позиції України, і цього достатньо для Москви.
- Реальність така, що Росія для Китаю дуже важлива, і навпаки. Поки Путін і Сі Цзіньпін є президентами своїх країн, це, швидше за все, буде так. Не повинно бути ілюзій, що ми можемо вбити клин між Китаєм і Росією завдяки більш теплим відносинам з Росією. Але підтримка цієї позиції в Японії знижується.
Роланд Фройденштайн, Віцепрезидент, Голова, GLOBSEC Brussels (онлайн):
- Росія явно занепадає у всіх сферах. Китай знаходиться на підйомі, і ми всі можемо передбачити, наскільки ці дві країни будуть сильними в майбутньому. Вони зараз очолюють автократію в усьому світі. Ці два режими вивчили уроки як «холодної війни», так і «кольорові революції» / Арабську весну.
- «Ведмідь-дракон» — це не альянс, але дуже міцна співпраця, особливо у сфері технологій та безпеки режиму. Китай копіює російський «підручник» у сфері соціальних медіа.
- Якщо Росія і Китай співпрацюють на своїх позиціях, Захід повинен відстоювати свої цінності. НАТО живе і працює. Це найважливіше, що ми маємо наразі, це ядро відповіді Заходу в Європі.
- Блокувати зброю Україні абсолютно ганебно. Нарешті Німеччина дозволила Україні 5000 шоломів, що гірше жарту.
- Дехто на Заході думає, якщо ми будемо добрішими до Путіна, він перейде на бік Заходу. Це абсолютний фарс, бо китайських і російських союзників разом тримає ненависть до демократії.
- Що найбільше лякає Росію в Україні, це не членство в НАТО, не ракети, а те, що Україна є функціонуючою демократією. Тому що це означає, що громадяни Росії почнуть вірити, що вони можуть жити також за демократії. Ця загроза абсолютно екзистенційна.
Дайске Кітаде, Старший Аналітик, Mitsui&Co. Global Strategies Studies Institute
(онлайн):
- В Азії Росію сприймають як нейтрального чи часто конструктивного гравця. По-перше, оцінка Росії у регіоні стає відносно хорошою на тлі агресивної поведінки Китаю. Китай має територіальні питання з Японією, Індією, В’єтнамом, Філіппінами та іншими країнами регіону та історію з порушенням прав людини.
- Росія є євроцентричною країною: для неї стратегічно важливо протистояти НАТО і США і розширювати свої сфери впливу саме на європейському фронті. У Росії немає ресурсів працювати відразу на європейському та азійському фронтах. Тому в азійсько-тихоокеанському регіоні картина така, що Китай веде себе як поганий поліцейський, а Росія – добрий чи нейтральний поліцейський.
- У Європі картина дзеркальна. Росія має довгий список підривних дій – часто її критикують і підозрюють у поширенні дезінформації, кібератаках, застосуванні хімічної зброї, втручанні в демократичні інститути тощо.
- Також поширене переконання, що Москва не хоче бути молодшим партнером Китаю та інтереси Москви та Пекіна в азійсько-тихоокеанському регіоні не завжди збігаються.
- В Європі також окремі політики закликали до співпраці та дружби з Москвою у протистоянні з Китаєм, наприклад президент Макрон, який пропонував створити «нові відносини з Росією», щоб не штовхати її до ізоляції чи альянсу з Китаєм.
- Росія та Китай по-різному поводяться у різних регіонах світу. Але також спостерігається тенденція зміцнення їхнього альянсу.
- Також люди бояться «ефекту метелика» – дії Росії в Європі та Україні можуть надихнути Китай на такі ж дії в Азії та Тайвані. Існує така паралель – тому Японія стежитиме за ситуацією навколо України дуже уважно.
Відеозапис заходу:
Українська мова – https://bit.ly/3ADe09Q
Англійська мова – https://youtu.be/vcd5owQpNi8