Пропонуємо вашій увазі ключові меседжі спікерів панельної дискусії “Як ЄС має реформуватись, щоб бути готовим до нових членів?” Другого EU Accession Exchange Forum.

Павло Клімкін, екс-міністр закордонних справ України:

• Я не вірю, що ЄС потребує реформування, щоб отримати нових членів. Це принципово неправильний підхід. ЄС має зрозуміти, який Європейський Союз нам потрібен чи, ймовірно, не потрібен у майбутньому. Нам не потрібно обговорювати реформи, які потрібні для розширення ЄС, нам потрібно зрозуміти, що таке Європа в 21 столітті і для чого вона потрібна.
• Ми живемо в принципово іншому світі, ми живемо в сенсі безпеки, ми живемо в сенсі технологій, в основному у вузькій реальності між США та Китаєм.
• Справжня суть того, як приймати рішення щодо великих проблем у 21-му столітті, чи то розширення чи інші геополітичні питання, полягає в тому, як забрати Європу з вузької реальності, де ми є зараз.

Йована Марович, колишня Віцепрем’єрка і міністерка європейських справ Чорногорії:

• Правильне запитання полягає не в тому, чи потрібно ЄС реформуватися, щоб бути готовим до нових членів, а в тому, чи може ЄС стати сильнішим. Якщо він не стає більшим, якщо він не в змозі інтегрувати нових членів, якщо він більше не в змозі захищати та експортувати демократію, ЄС не може бути сильнішим.
• Наступне питання стосується дати 2030. Якщо процес євроінтеграції базується на заслугах, то справді неможливо ставити будь-які дати.
• Є п’ять слів про покращення процесу розширення: послідовність, ясність, спроможність, політична увага на високому рівні та устої. Послідовність означає, що коли країна-кандидат досягає наступного рівня прогресу, вона має отримати певні переваги. Чіткість означає, що кандидату потрібно отримати чіткий сигнал від ЄС, а не величезну кількість різних повідомлень, планів тощо. Щодо спроможності – процес регіонального розширення справді неможливо зупинити. І для країн-кандидатів важливо, що незалежно від зміни політичної ситуації, остання не вплине на перемовини з переговорною структурою. Політична увага на високому рівні означає отримання позитивних сигналів від різних високих рівнів. Найважливішими є устої. Весь процес реформування ЄС має відображатися у верховенстві права.

Адріан Балутел, Голова офісу президента Молдови Майї Санду:

• Ось один певний факт для країн, які чекають і прагнуть стати членами Європейського Союзу: кожна хвиля реформ ЄС робила ЄС сильнішим. І навіть розширення зрештою зробили ЄС сильнішим. Тож обговорення реформи ЄС усередині ЄС – це добре, оскільки це сигналізує про готовність ставати сильнішими та подолати виклики, з якими стикається ЄС. А з іншого боку, це вказує на те, що розширення відбувається і його неможливо зупинити.
• Чіткість у розширенні ЄС важлива, оскільки суспільство, яке підтримує вступ, має знати, які кроки вони мають зробити для членства їх країни. Щоб не було розчарувань. Крім того, така чіткість важлива для політиків.
• Сам процес вступу має значну трансформаційну силу. Тому реформування під час  приєднання до Європейського Союзу має трансформаційний ефект. А ЄС має бути готовим сприяти цій трансформації в країнах-кандидатах.

Петріт Селімі, колишній міністр закордонних справ Косово:

• Безумовно, війна в Україні та стратегічні інтереси, пов’язані з необхідністю якнайшвидшої інтеграції України, відкрили шлях і знову запустили шлях до вступу для Західних Балкан. Тепер він для України і всіх інших. Я думаю, що це справедлива оцінка того, де ми зараз знаходимося.
• Ця зима може змінити політичний ландшафт. У разі важкого сезону суспільство європейських країн може тиснути на своїх політиків, і питання розширення можуть відійти на другий план у дискусіях.

Паола Педуцці, заступниця редактора Il Foglio, Італія

• Я думаю, що країни-кандидати є більш підготовлені та налаштовані на розширення, ніж Європейський Союз. У минулі роки ми мали протилежне – скорочення, як-от криза в Греції та BREXIT. Тому ми маємо створити новий, спільний наратив.
• Щоб існувати та працювати, маючи 35 членів союзу, ЄС має змінити правила. У нас були деякі проблеми навіть з 27, тому нам потрібно змінити певні процеси. Я вірю в демократію, але вважаю, що буде нелегко вести переговори з 30-35 країнами на основі одностайності.
• Ми маємо змінити наратив від Європи до держав-кандидатів. У Європі ми сприймаємо розширення як послугу цим країнам. Ми не говоримо про те, що пиріг стає більшим для всіх нас, і всі країни ділять один і той самий пиріг. Ми залишаємося разом, звичайно, ми не функціональна сім’я, але ми маємо спільні ресурси. Це екзистенцій на тема як для країн-кандидатів, так і для Європи. Втім ця ідея не є усталеною в нашому публічному дискурсі. Тому ми повинні її виносити на обговорення.
• Дуже важливою проблемою є консенсус людей. У нашій історії Європа і референдум не є щасливим шлюбом. Тому, коли ми ставимо європейське питання людям безпосередньо, зазвичай отримуємо відповідь «Ні». Тому я вважаю, що важливо краще пояснювати, що означає розширення для країн, які вже є членами ЄС, щоб досягти консенсусу. Не лише інституційного консенсусу, але й консенсусу людей.

Ірина Солоненко, старший науковий співробітник Центру ліберальної сучасності, Німеччина

• Ідея реформ не нова – вона вже давно обговорювалася в експертному середовищі Євросоюзу. Так, я вважаю, що деякі речі потрібно змінити, перш ніж кандидати зможуть стати членами. Але краще, щоб це відбулося за умов, коли не буде змін у договірних домовленостях, тому що тоді консенсус між державами буде важко знайти.
• Перше, що потрібно змінити, і це зробити легше процедурно, аніж політично, це те, що нинішні члени ЄС мають відмовитися від свого права вето для відкриття та закриття розділів про вступ. Через складні стосунки між сусідніми країнами таке ветування може стати проблемою. Так що це треба змінювати. Але все ж, це питання політичної волі.
• У довгостроковій перспективі має бути голосування кваліфікована більшістю як у зовнішній політиці, так і у внутрішніх питаннях. Ми повинні розуміти, що нові країни-члени дуже чутливі до відмови від свого суверенітету. Тому це може бути важко зробити, але ці зміни необхідні ще до того, як відбудеться розширення.
• Дуже важливим параметром є бюджет. ЄС має багаторічну бюджетну систему, і новий бюджет діятиме з 2028 по 2034 роки. Саме в цей період Україна та Молдова планують приєднатися до ЄС. Переговори щодо нового бюджету розпочнуться у 2024 році, коли буде обрано новий парламент і сформовано нову комісію ЄС. І ось тут Україна може зробити свій внесок. За деякими підрахунками, коли Україна вступить до ЄС, частка Польщі в бюджеті ЄС зменшиться з 30% до 12%, а Румунії – з 18% до 7%. Отже, ми можемо щось додати до ЄС, а не тільки розраховувати на його ресурси.

Якуб Якобовскі, заступник директора Центру східних досліджень, Польща

• Я вважаю, що процес приєднання почався одразу після повномасштабного вторгнення, при чому у найбільш заплутаний спосіб. В ЄС та окремих державах-членах було прийнято багато рішень, які вже фактично інтегрували Україну: у спільний ринком, вільний потік послуг і людей та, фактично, у єдиний ринок праці.
• Я хочу звернути увагу на вельми особливу форму дискусії щодо приєднання. Зазвичай ці речі ретельно обговорюються заздалегідь. Спочатку говорять про перехідний період, можливі перепони та те, як вступ впливає на внутрішню цільність та ринки, а потім починають процес відкриття. Зараз все було навпаки. Але я вважаю, що ми все одно повинні вийти на якісний рівень офіційної стійкої структури дискусії та співпраці.
• Рух «до» та «від» ЄС зростає, і це, безперечно, призведе до певних змін. Деякі з них дійсно потрібні. Але я вважаю, що постановка умови, що вступ відбудеться лише після реформ ЄС, є ризикованим. Можливим, але ризикованим.
• Дуже важливо уявити себе вже в ЄС з певними конкретними речами, які ви хочете запровадити, і поставити собі запитання, чи підходять вам ті реформи, які вам пропонуються, чи ні.

Модератор панельної дискусії – Дмитро Шульга, директор програми “Європа і світ” Міжнародного фонду “Відродження”, Україна.

Запис Форуму: https://bit.ly/3F2kBOg

Форум організовано Центром «Нова Європа» у партнерстві з Офісом Віцепрем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, Міжнародним фондом «Відродження», Інститутом європейської політики та реформ, Фондом Сороса в Грузії і Центром ліберальної сучасності, Німеччина. Європейська правда виступила медіа-партнером події. Форум відбувся за підтримки ЄС у рамках проєкту «Європейське відродження України», який реалізує Міжнародний фонд «Відродження».