Пропонуємо вашій увазі ключові меседжі спікерів завершальної третьої панелі під назвою «Люблінський трикутник: як побудувати ефективні відносини з Азією та Японією» Другого міжнародного форуму “Україна та Японія в регіональному та глобальному контексті”.
Лінас Лінкявічюс, Міністр закордонних справ Республіки Литва (2012-2020) (онлайн);
- Японія та Люблінський трикутник – що може бути спільного між ними на перший погляд? Але коли мова про різні нові формати, це завжди про певне ноу-хау, завжди про напрацьовування стандартів і правил;
- Сьогодні ми маємо думати не про те, як Україна може допомогти нам, ми маємо думати про те, як ми можемо допомогти Україні;
- З самого початку нашої незалежності ми були частиною багатьох форматів. Люблінський трикутник стався трохи пізніше. До того була дуже плідна кооперація з Балтійськими країнами, а також кооперація з північними країнами, нашими друзями. Зараз цей формат називається “Nordic-Baltic-Eight (NB8)”. Назва пояснює його природу – це не просто кооперація, це інтеграція. Тут мова не лише про статегічні питання чи безпекову співпрацю, це також тісна кооперація на низовому рівні – рівні муніципалітетів, що дуже цінно.
- Країни можуть бути різними і зміст співпраці може бути різним, але сама ця модель кооперації і знання того, як координуватись між собою, дуже цінний досвід, який ми можемо використовувати;
- Люблінський трикутник – це в першу чергу про безпеку. Це також дуже важливий геополітичний сигнал, що Україна належить до європейської та євроатлантичної спільноти. В майбутньому, цей трикутник може також бути розширений до Білорусі, що станом на зараз є неможливим, але є логічним у майбутньому, адже Білорусь також потребує нашої допомоги;
- У нас є унікальний досвід кооперації з Японією в рамках програми НАТО в Афганістані. Це був чудовий досвід співпраці не тільки Литви і Японії, але Японії і НАТО;
- Можна розділяти “принцип єдиного Китаю”, але це не забороняє співпрацю з Тайванем в сфері торгівлі, науковій, культурній сферах.
Ацуко Хігашіно, Доцент, Університет міста Цукуба (онлайн);
- На мою думку, попросити колег з Литви, Польщі та України включити Японію до формату Люблінського трикутника, до інституціоналізованої співпраці та діалогу – це чудова ідея «Люблін+1», і важливо, що ми її обговорюємо і думаємо про неї. У нас уже є досвід діалогу з країнами Вишеградської четвірки у форматі 4+1, та співпраці і діалогу з Балтійськими країнами;
- Ми зараз є свідками величезних змін щодо того, як японці починають слухати голос європейців. Тому що раніше, можливо занадто довго, ми, японці, мали схильність слухати лише великі європейські країни, такі як Британія, Франція та Німеччина, навіть у питаннях відносин з Китаєм. Але тепер ми жадібно слухаємо голос також і центральноєвропейських та східноєвропейських країн;
- Ми японці маємо вчитися у цих країн, особливо щодо Китаю, так як вони знають обличчя Китаю, яке ми, японці, не знаємо;
- Ми зараз почали отримувати набагато більше інформації про Україну, зокрема, через кризу, яка притягує увагу, а також завдяки зусиллям посольства України в Японії. Але в той же час я відчуваю, що так багато японців не розуміють що насправді відбувається. І кожного разу, коли я говорю з медіа, мені потрібно починати з дуже базових речей. Японцям потрібно давати більше інформації про Україну, в свою чергу японці мають бути більш проактинвими і зацікавленими у тому, що відбувається у Східній Європі, зокрема в Україні;
- Як зробити співпрацю з Люблінським трикутником більш ефективною? Очевидно, що Японія має долучитись до безпекового діалогу на фоні ситуації навколо України.Японії варто бути більш активно залученою у пошук рішення щодо кризи навколо України;
- Корисним для японського уряду буде також вести активніший діалог з колегами з Люблінського трикутника щодо Китаю;
- Звісно, це не ідеальний діалог, коли колеги з Люблінського трикутника говорять тільки про російське питання, а колеги з Японії тільки про китайське;
- Якщо інституціоналізація Люблін+1, взагалі можлива, то побудова цього нового виду кооперації з Японією може зайняти трохи часу, але це не повинно демотивувати нас. Навпаки, маємо бачити потенціал цього діалогу.
Олена Микал, Старша викладачка, Національний університет «Києво- Могилянська академія», доктор філософії (Університет Васеда);
- Японія з одного боку підтримує США, але з іншого боку Японія залишається торгівельним партнером Китаю. Так само, як Китай залишається торгівельним партнером Японії. Японія не перериває торгівельний діалог, або будь-який діалог з Китаєм, як би важко не було. Тобто, Японія не намагається увійти в патерн поведінки, коли взагалі немає руху нікуди, тупикова ситуація.
- Якщо ми подивимось на Україну за ці 5 років, то ситуація шалено змінилася щодо Японії. У нас зараз очевидні стосунки з Японією, і саме Японія виступила з ініціативою: «Давайте ми будемо з вами спілкуватися з приводу кібербезпеки». Далі була ініціатива по лінії оборони. “Давайте встановимо спілкування між міністерствами, меморандум про співробітництво підпишемо”. Це були японські ініціативи;
- Скандал з «Мотор Січчю» показав, що Україна тут не є суб’єктом. Китай не розглядає Україну як суб’єкта, з яким ведуться переговори;
- Синологічний китаєцентричний світогляд ніхто не відміняв. Це країна з такою багатовічною історією, якщо казати, що вони там новачки в міжнародних відносинах, звучить цікаво, але китайці можуть тільки посміхнутися. І японці так само в цьому контексті, бо традиції великі.
Даніель Шеліговський, Координатор, Програма Східної Європи, Польський інститут міжнародних відносин
- Я хочу сказати, що нам з самого початку треба взагалі подумати, що таке Люблінський трикутник. В мене таке враження склалось, що наші японські друзі більше про це розуміють, ніж деякі люди в Польщі. Я думаю, в Україні теж таке може бути. Тобто, нам треба спочатку подумати взагалі, що таке Люблінський трикутник, що ми хочемо досягнути, як ми будемо просуватися вперед, які тут наші цілі;
- Найперше, Люблінський трикутник – це форма регіональної співпраці;
- Далі, щоб взагалі Люблінський трикутник існував, мені здається, треба подумати про його інституалізацію, щоб він не залежав від політичної волі міністрів, посадовців, президентів, прем’єр-міністрів і т. д. Тобто, посадовці змінюються, але коли будуть тривалі рамки для Люблінського трикутника закладені, він існуватиме.
- Треба подумати, чи взагалі формат Люблінського трикутника зможе зацікавити, а чи ми є занадто малими як трикутник для наших азійських партнерів.
- Японські інвестиції – це стимул для розвитку, це стимул для різних research. Це трохи відрізняє японські інвестиції від інвестицій китайських. Разом з японськими інвестиціями тут просувається розвиток політичних відносин, і публічна дипломатія, і контакти між університетами і т. д. Такого немає, коли ми говоримо про Китай.
- Чим цікавиться Японія в нашому регіоні? Це розбудова різних сполучень, особливо сполучення між Європою та Азією. Це дуже важливо для України, для Польщі, для Люблінського трикутника, тому що ми де-факто частина торговельного шляху з Європи до Азії.
- Хоча теж звертаю на це увагу, в нас може бути конкуренція. Може з’явитися конкуренція, наприклад, між Польщею та Україною. Така конкуренція також існує в рамках Вишеградської четвірки, де ми якось між собою, не те, що сперечаємось, але, звичайно, конкуренція йде про китайські інвестиції. Найбільше, якраз в Угорщині.
- Співпраця між Люблінським трикутником і Японією не лише про економіку, вона має також нормативний вимір – це якраз відрізняє її від співпраці з Китаєм. Це відкриває можливість політичного діалогу про суверенність і територіальну цілісність країни.
- Польща покищо все ж таки хоче більш жорсткого підходу Євросоюзу щодо Китаю. Але позиція така, що ми відкриті до підходу, коли залучені будуть Берлін та Париж. Ми ж не будемо перші бігти і бути на фронті жорсткої позиції щодо Китаю. Ми хочемо, щоб Німеччина та Франція були разом з нами.
Відеозапис заходу:
Українська мова – https://bit.ly/3ADe09Q
Англійська мова – https://youtu.be/vcd5owQpNi8
