Українські та японські експерти під час третьої дискусійної панелі “М’яка сила: Що змінилося за останні чотири роки?” VI Форуму Україна-Японія обговорювали трансформацію “м’якої сили”, підкреслюючи її інтеграцію з інформаційною безпекою, економічною стійкістю та “жорсткою силою”. Особливу увагу приділили стійкості України, її технологічним і оборонним досягненням, ролі японської допомоги у відновленні громад та ризикам використання “м’якої сили” Росією й Китаєм.

Вашій увазі головні думки українських та японських спікерів:

Ацуко Хігашіно, професорка, Університет Цукуба

Сполучені Штати продовжують вважати “м’яку силу” дійсною та важливою, що відображено в Стратегії національної безпеки США 2025 року.

“М’яка сила” може сприяти відновленню міжнародного порядку, заснованого на правилах, проте для ефективної дії вона має відповідати певним умовам. Ключовим фактором є не лише демонстрація привабливості чи впливу, а й здатність організувати “м’яку силу” як інтегровану систему, що поєднує надійну роботу інституцій, захист інформаційного середовища та мінімізацію економічних вразливостей. Ці компоненти мають бути скоординовані для підтримки міжнародного порядку та забезпечення його стабільності.

“М’яка сила” вже не базується виключно на привабливості; її слід поєднувати з довірою та контролем інформаційних потоків. Мілітаризація “м’якої сили” є важливим аспектом сучасної безпекової політики. В Японії дискусії часто зосереджені на Китаї у контексті застосування “гострої сили” (sharp power). Хоча ситуація в Україні може відрізнятися, важливо аналізувати та протидіяти використанню “м’якої сили” як зброї. Також необхідно враховувати стратегії “гострої сили” Росії та Китаю.

Україні не потрібно нарощувати власну м’яку силу на території Японії, адже стійкість країни, її опір, цілісність і рішучість протистояти Росії вже становлять суттєве джерело м’якої сили. Проте сьогодні “м’яка сила” має доповнюватися та зміцнюватися іншими компонентами, зокрема “жорсткою силою”. Технологічні досягнення України, нові інформаційні та оборонні розробки є перспективними джерелами посилення “м’якої сили”.

Хоча оборонні можливості зазвичай асоціюють із” жорсткою силою”, ефективний військовий опір України формує образ “м’якої сили”, демонструючи країну як захисника демократії та стійкості.

Осаму Хатторі, голова українського офісу, Японське агентство з міжнародного співробітництва (JICA)

Спільний пріоритет для вільного світу очевидний: посилити спроможність України захищати своїх людей, підтримувати життєздатність громад і відстоювати заснований на правилах міжнародний порядок через відновлення, орієнтоване на потреби людей. Це означає зосередження на трьох ключових напрямах.

Перший – забезпечення базового функціонування громад: енергетики, водопостачання, транспорту, освіти тощо. Це не просто комунальні послуги, це основа цивільної стійкості. Саме тому підтримка децентралізованих джерел енергії для громад, шкіл і лікарень є критичною, адже локальна та розподілена стійкість забезпечує життєздатність громад у надзвичайних умовах.

Другий напрям – захист людського капіталу. Мільйони людей були змушені покинути свої домівки, тисячі шкіл зазнали руйнувань. Без людського капіталу, освіти, професійних навичок та соціальної згуртованості відбудова не може бути ефективною.

Третій напрям – організація безпеки. Понад 30% території України забруднено мінами та нерозірваними боєприпасами. Без розмінування неможливе відновлення сільського господарства, повернення людей додому та залучення інвесторів. Саме тому JICA надає техніку для розмінування, обладнання для виявлення вибухонебезпечних предметів, а також забезпечує навчання та розвиток спроможностей оціночних команд. 

Безпека становить основу для реалізації всіх інших заходів.

Максимальний мультиплікативний ефект забезпечують інтегровані інтервенції, які запускають у дію всю систему відновлення, а не лише окремий сектор. З цієї перспективи виокремлюють два інтегровані напрями.

Перший – інтеграція протимінної діяльності та відновлення сільського господарства. Мета полягає не лише в підтримці розмінування, а й у забезпеченні довгострокового економічного відновлення через відновлення агровиробництва та розвиток сільських територій.

Другий – керування будівельними відходами в рамках циркулярної реконструкції. Японія має значний досвід відновлення після масштабних катастроф, і цей досвід може бути застосований для відбудови України.

Ці два інтегровані підходи формують стратегічну основу допомоги та співпраці з Україною.

Отже, допомога Україні означає підтримку її людей у виживанні, навчанні та відновленні життя сьогодні й у майбутньому.

Такаші Хірано, керівник японської секції, Укрінформ

Загальне сприйняття України та Росії в Японії залишилося стабільним: суспільство усвідомлює, що Україна є жертвою, а Росія – агресором. Це розуміння не змінилося, проте існує інша проблема: значна частина людей почала втрачати увагу до війни. По-перше, пройшло багато часу; по-друге, через динаміку конфлікту, яка призводить до того, що японці перестають слідкувати за поточними подіями.

Від початку повномасштабного вторгнення Росії російська інформація та наративи поширювалися в Японії обмежено. Суспільство має глибоке розуміння того, що Росія системно поширює дезінформацію. Починаючи з 2014 року, експерти аналізували механізми російської пропаганди щодо війни в Україні, і ці зусилля дозволили розвинути ефективні системи факт-чекінгу. Російські спроби маніпулювати громадською думкою не мали значного впливу, тому ситуація в Японії залишається сприятливою для України.

Водночас існує ризик, що окремі кола в Японії намагатимуться відновити контакти з Росією. Хоч такі ініціативи обмежені певними сферами, вони можуть використовувати послаблення уваги громадськості до війни та просувати наративи, які не зустрінуть гостру суспільну критику.

Що стосується системних заходів у Японії для протидії російському впливу, наразі їх практично немає. Ведеться обговорення на державному та суспільному рівнях щодо захисту населення від дезінформації, проте конкретних дій ще не впроваджено.

Негативне ставлення японського суспільства до Росії залишається високим: 90–95% населення сприймають Росію негативно. Це означає, що російські наративи не мають значного простору для поширення.

Разом із тим, спостерігається певна тенденція песимізму щодо війни. Частина японського суспільства вважає, що конфлікт може завершитися невигідно для України, що стимулює дискусії про відновлення економічних і енергетичних зв’язків із Росією. Зокрема, Японія продовжує імпорт газу з Росії, проєкт «Сахалін-2» залишається активним, а проти великих російських компаній досі не накладено санкцій. Певні кола вважають, що будь-яке приєднання Японії до санкцій проти нафтових компаній може призвести до припинення постачання газу з Росії.

Юлія Дзябко, доцентка, Християнський університет Ібаракі

Україна перестає бути terra incognita для японської аудиторії. Водночас відсутні персоналії, мистецькі або культурні концепти, які могли б виконувати роль маркерів впізнаваності України. Такі маркери мали б постійно функціонувати у публічному просторі та формувати довготривале уявлення про країну в Японії.

За останні чотири роки зусиллями журналістів, науковців, активних представників української громади та японських політиків створено значний масив японського контенту. Він охоплює як базові матеріали, що пояснюють географічне розташування та загальне поняття України, так і складні культурні тексти. Водночас критично важливими залишаються питання української історії та культури як предметів наукових досліджень, а також системне вивчення української культури в рамках академічних студій у японських вищих навчальних закладах.

Проте, навіть через чотири роки в Японії досі не створено жодних українських студій, які б готували фахівців із української історії та культури. Для порівняння, в Україні понад дванадцять університетів пропонують вивчення японської мови та культури як дисципліни або спеціальності. Саме системне вивчення Японії в Україні дозволяє стверджувати, що українська сторона, ймовірно, краще розуміє Японію, ніж Японія — Україну.

Необхідно формувати власний український наратив і представляти його у японській академічній спільноті. Такий наратив посилюватиме позиції України в японсько-українських відносинах та сприятиме глибшому розумінню війни. Без усвідомлення української історії та культури досягти успіху у цій війні неможливо. Водночас уже існують добрі приклади в цій сфері, значною мірою завдяки японським науковцям, які проявили зацікавленість Україною.

В Японії існує запит на глибше розуміння України, що створює мотивацію для місцевої громади долучатися до культурних та літературних ініціатив. Це може проявлятися у різних формах: від святкування традиційних українських свят, таких як Різдво чи Івана Купала, до запрошення українських письменників та проведення літературних фестивалів, які дозволяють представляти різні аспекти української культури.

Два ключові елементи — українські студії та активна українська громада — потребують системного розвитку та кооперації для ефективного формування довгострокового уявлення про Україну в Японії.

Модераторка: Олена Галушка, членкиня Наглядової ради Міжнародного фонду «Відродження», співзасновниця Міжнародного центру підтримки перемоги України (ICUV), членкиня Наглядової ради Центру протидії корупції

“М’яка сила” вже не обмежується культурою або сприйняттям одного суспільства іншим, як це було раніше. Вона перетворюється на інструмент, який автократії використовують як зброю для підриву світового порядку зсередини.

Одним із найпоказовіших прикладів є комунікація Росії щодо Маріуполя. Особливо успішно вона реалізується в Італії, де демонструють відбудову міста та «комфортне життя» маріупольців. Було запущено масштабні кампанії через TikTok, де інфлюенсери показують, що місто «розквітає». У результаті в суспільній свідомості формується уявлення, що війна була жорстокою, але тепер ситуація нібито поліпшується.

Подібні наративи є небезпечними для України, бо вони підривають підтримку наших партнерів — не лише західних демократій, а й країн вільного світу загалом. Це ускладнює спільне протистояння загрозам, що постають перед нами як єдиним фронтом. Для України ця війна має екзистенційний характер, і “м’яка сила” є ключовим інструментом захисту, виживання та перемоги над агресором.

Відеозапис Форуму доступний українською та англійською.

Фотозвіт Форуму можна знайти тут.

Медіапартнер: Укрінформ.