Блог Альони Гетьманчук на “Українській правді”.
Однією з найяскравіших фраз політика Зеленського є, без сумніву, його стадіонна репліка Порошенку про те, що Зеленський його вирок. Наразі події стрімко розвиваються у тому напрямку, що насправді вже Порошенко може стати політичним вироком для президентства Зеленського.
Схоже, чи не у кожного українського президента було своє політичне прокляття, яке засліплювало і штовхало на ірраціональні та шкідливі як для власного президентства, так і для держави рішення. Найчастіше це “прокляття” вони накликали на себе самі і являлось воно в особі жіночого роду на ім’я – Юля.
Зеленський тут виявився оригінальним – його політичним прокляттям може стати особа чоловічого роду на ім’я Петро, якщо кримінальні провадження щодо нього множитимуться, як у свій час магазини “Рошен”.
Безкінечні справи проти Порошенка у країні, де за рік президентства Зеленського не з’явилось незалежного правосуддя, у країні, де судам довіряють 13%, а прокуратурі 18% (дані Центру Разумкова), приречені на сприйняття у кращому випадку як вибіркового правосуддя, у гіршому – як політичного переслідування. Можливо, такі кроки викличуть симпатію у тих виборців Зеленського, які досі переконані “все, що робить президент – він робить правильно”. Хоча, сумніваюсь, що навіть для них питання переслідування Порошенка сьогодні є в пріоритеті. Однак такі дії точно нашкодять позиціям Зеленського серед активної частини суспільства, лідерів думок, які якраз досить лояльно ставились до Зеленського і критично до Порошенка. Адже насправді Зеленський поступово втрачає унікальний шанс увійти в історію як президент, за якого в Україні з’явилось незалежне правосуддя. Як і втрачає шанси такими діями зреалізувати дійсно благородну мету президента об’єднати країну, а от ще більше незгоди може додати…
Хто від цього виграє – всім добре відомо. Всі, хто почуваються дуже комфортно, якщо до України застосовуватиметься виключно географічне поняття “країна”, а не політичне “держава”. Всі, кому імпонує сценарій взаємовідносин України з Заходом часів “пізнього Кучми” і “пізнього Януковича”, а не “раннього Зеленського”, коли відторгнення Заходом провокує поглинання Сходом. І з нинішніми амбіціями Китаю, у ролі Сходу може виступати вже не тільки Росія.
У мінус грає “пунктик” на притягнення Порошенка за всі можливі гріхи і в наших відносинах з міжнародними партнерами. Про те, як це рекошетом б’є по Україні в американській історії, ми побачили впродовж останнього тижня. І на жаль, у передвиборчому пориві у США ніхто особливо не буде розбиратись, що Зеленський насправді не про-Трампівський, і не про-Байденівський, він просто анти-Порошенківський, про що я детальніше писала на “Європейській правді” у минулу п’ятницю.
Але окрім вибухонебезпечної, але короткої у часі історії з американськими виборами, є ще більш тривалий двосторонній трек відносин з ключовими партнерами на Заході, і, на жаль, питання політичних переслідувань починає ставати фактором у наших білатеральних взаєминах теж. Якщо далі ситуація розвиватиметься у подібному ключі, то політичні переслідування будуть використовуватись як ще один привід – поруч з корупцією – сказати Україні “ні”. Незалежно від суті поставленого питання.
Загнати у серйозну пастку українського президента це може і на російському треку. Чим більше український президент призначатиме відповідальним за продовження війни Порошенка, чим більше на нього вішатимуть звинувачення у справах, де насправді головним фігурантом має бути Росія (а-ля прохід українських моряків Керченською протокою), тим менш відповідальною за війну і агресію ставатиме Росія. Не просто ставатиме. Призначатиметься самою жертвою агресії. Можливо, хтось розповідає президенту, що через Порошенка, який начебто розкачує ситуацію політичними протестами, Зеленський не може закінчити війну, а тому варто зробити Порошенка менш багатослівним? Тоді, очевидно, президенту варто запросити більш об’єктивний аналіз щодо тих, хто в українському суспільстві активно виступає проти миру з Росією за будь-яку ціну. Чи раптом не виявиться, що таких буде більшість і серед виборців “Слуги народу”?
Продовжує переслідувати стійке враження, що з початком президенства Зеленського передвиборча кампанія не закінчилась. Вона просто увійшла в іншу фазу. Зрозуміло, коли на щоденній основі “фундаментальну виборчу помилку нерозумного українського народу” намагаються доказати “порохоботи” всіх мастей, тим самим ще більше роз’ятрюючи суспільні рани. Зрозуміло, коли це робить Трамп зі своєю дуже хиткою перемогою у 2016 році. Але навіщо це робити Зеленському, який дійсно виніс політичний вирок Порошенку і заодно всій політичній еліті рік тому на виборах? Це не означає, що Порошенко не повинен відповідати перед законом за будь-які можливі протиправні дії. Це означає, що спочатку потрібно забезпечити незалежне правосуддя і довіру людей до нього. Феміда не повинна виглядати смішною.
