Коментар Лео Літри для газети «Сьогодні» тут

У Брюсселі виділили більше фінансової допомоги, але через зміну голів європейських інституцій завоювати довіру ЄС стане складніше

Щорічна зустріч лідерів України та Європейського Союзу на найвищому рівні, яка відбувається по черзі то в Києві, то в Брюсселі, пройшла без особливих несподіванок і сюрпризів. Хоча внутрішньополітичних негараздів, пов’язаних з достроковими парламентськими виборами і транзитним періодом влади, все ж, уникнути не вдалося. Та й у самому ЄС після виборів до Європарламенту відбувається зміна керівників ключових інституцій. Саме тому там наполягали перенести саміт на осінь. Але, за словами експертів, Київ наполіг, щоб зустріч пройшла за графіком спочатку липня.

Для голівв Єврокомісії та Європейської ради 21-й саміт Україна-ЄС став прощальним. У грудні закінчуються мандати великого друга України Дональда Туска і Жан-Клода Юнкера. Імена наступників вже відомі і позитиву Україні це не додає. Експерти відзначають, що тепер авансом Україні вже точно нічого не світить, а за прихильність ключових європейських інституцій потрібно буде поборотися, зважаючи на зростаючі там проросійські настрої.

Головні тези підсумкової декларації саміту, як і писав сайт “Сьогодні”, були узгоджені ще в червні. По-перше, як і в торішній декларації ювілейного саміту, в спільній заяві 21-го саміту також в пункті 3 ЄС “визнав європейські прагнення України та привітав її європейський вибір, як це закріплено в Угоді про асоціацію”. Хоча саміт в 2017 році, як відомо, закінчився взагалі без декларації, так як Нідерланди, Німеччина і Франція не погоджувалися навіть з таким формулюванням.

По-друге, Брюссель підтвердив, що готовий надати Києву другий транш макрофінансової допомоги на 500 млн євро, але тільки після виконання ряду умов.

“Обидві сторони підкреслили важливість підтримки в Україні макроекономічної стабільності, реалізації програми МВФ, виконання всіх заходів у рамках Програми макрофінансової допомоги ЄС, а також підтримки незалежності Національного банку і стабільності фінансового сектора. ЄС готовий виділити 2-й транш (500 млн євро) четвертої програми макрофінансової допомоги, як тільки відповідні умови будуть виконані”.

По-третє, на саміті Кабмін і Єврокомісія підписали п’ять фінансових угод. ЄС виділяє понад 120 млн євро на допомогу Донецькій та Луганській областям, а також Приазов’ю, на децентралізацію, антикорупційні ініціативи, виконання Угоди про асоціацію в частині зони вільної торгівлі, а також підтримку громадянського суспільства і культури.

Віталій Мартинюк

експерт Центру “Стратегія XXI”

Я б розділив результати цього саміту на два блоки – політичний і економічний. У політичному сенсі слова про перспективу членства України в ЄС прозвучали тільки з вуст президента України. Жоден з керівників ЄС навіть жодного натяку на це не зробив. Тим часом йшлося про протидію російській агресії, що ЄС залишається прихильним продовження санкцій. Хоча, зважаючи, що ці керівники незабаром підуть зі своїх посад, на незмінність санкцій політики можна сподіватися до наступного червня-липня, коли санкції потрібно буде в черговий раз продовжувати. Коли будуть нові керівники ключових європейських інституцій, тоді вже можна буде судити про їх позиції, як вони будуть ставити це питання на Європейській раді. З позитиву – ЄС приділяє увагу не тільки політичним заявам, а й продовженню санкцій, підтримці українських регіонів, які постраждали від російської агресії. Це і українське Приазов’я, і ​​частини Донецької та Луганської областей. Більш того, Приазов’я тут в більш широкому сенсі, так як від блокування Росією Азовського моря страждають порти, і відповідно економічна діяльність уздовж Азовського узбережжя. А Луганська і Донецька області – це відновлення, гуманітарні питання, протимінна діяльність, враховуючи тисячі загиблих від залишків мін. Ну і, власне, сам візит Дональда Туска в Станицю Луганську в неділю показав, що ЄС приділяє цьому значну увагу. П’ять фінансових угод, які підписали на саміті – це економічний блок результатів саміту – всі вони стосуються Угоди про асоціацію. Тут би я виділив аграрний сектор та енергетику. Поступово набирає обертів Угода про зону вільної торгівлі, відкриваючи європейські ринки для українських товарів. Тут ЄС хоче бути захищеним від неякісної або несертифікованої продукції з України. А ЄС, як ми бачимо, потребує такої продукції, тому вимагає впровадження європейських стандартів в Україні. Саме на це спрямовується один з пакетів допомоги, що абсолютно очевидно. Що стосується енергетики, була задекларована допомога на 100 млн євро, з них 80 млн від ЄС і 20 млн від Німеччини. Хоча ці пакети потрібно ще розробити, оскільки частина з них піде на фінансування Фонду енергоефективності, а частина – на проведення різних структурних реформ, які сприятимуть енергоефективності. Велика частина все ж таки піде на Фонд енергоефективності, одержувачами цих грошей можуть стати ОСББ. А хто допоможе українським підприємствам? Можливо, іншу частину фінансової допомоги можна буде направити на промисловість? Але поки що відповіді на це питання немає. Щодо другого траншу макрофінансової допомоги на 500 млн євро практично нічого не змінилося. Вимоги залишаються ті ж, ЄС не відступає. І якщо Україна хоче його отримати, потрібно виконати ці умови. Ми ж пам’ятаємо, як півтора роки тому Україна не виконала необхідні умови і не отримала третій транш на 600 млн євро в рамках попереднього пакету макрофінансової допомоги. Чотири умови для отримання другого траншу поточного пакету макрофінансової допомоги чітко задекларовані. І це не тільки вимоги ЄС. Їх виконання, а тут і протидія відмиванню грошей, і реформування митної та податкової служб, принесе позитив в першу чергу Україні і українцям.

Тарас Качка

стратегічний радник і експерт Міжнародного Фонду “Відродження”

З позитивів саміту – ми побачили досить монолітну і цілісну позицію щодо захисту територіальної цілісності України, по Криму і Донбасу, відновленню Донбасу і незаконній паспортизації. Тобто, тут політика ЄС досить чітко сформована і триває. Що стосується євроінтеграційного напрямку, тут є кілька важливих речей. По-перше, багато з обох сторін говорилося про оновлення доповнення 27 до Угоди про асоціацію з енергетики. Хоча і звучить це досить бюрократично, але це насправді рішення про те, що ми в сфері енергетики говоримо про повноцінну інтеграцію енергетичних ринків з ЄС. За п’ять років у цій сфері у нас багато зроблено, ми фізично експортуємо / імпортуємо і газ, і електроенергію, у нас будуються інтерконнектори, ми активізуємо приєднання електромереж, збільшується кількість контрактів із західними компаніями. І тепер потрібно, щоб ще і на публічному міждержавному рівні ми закріпили свою інтеграцію, тим більше, у нас запустилися ринки електроенергії та газу на європейський манер. Тому під всією цією бюрократичною назвою “додаток 27” йдеться про визнання ЄС процесів, які відбуваються в Україні, інтеграцію з ЄС. Це дає нам додаткові переваги в енергетичній безпеці, як у відносинах з РФ, так і в енергетичній політиці в середині ЄС, наприклад, додатковий вплив по “Північному потоку”. З речей, які уряд ставить собі за заслугу – цифровий ринок і так званий промисловий безвіз. Але тут, скоріше, ми бачимо спроби знайти хоч якийсь позитив при відсутності прогресу. Наприклад, уряд говорить, що вперше згадано підписання Угоди про взаємне визнання вимог з технічного регулювання – так звану Угоду АCAA. Вона дуже важлива для експорту української промислової продукції. Але в заключному комюніке фраза звучить таким чином, що перш ніж говорити про підписання такої Угоди, Україна повинна виконати свої зобов’язання. Ми з року в рік доповідаємо, що все зробили. Але, очевидно, робимо це якось постійно на галай-балай. Тому насправді за бравурними заявами ховається те, що за п’ять років жодного прогресу ми не досягли. І тут переважно ЄС йде нам назустріч. Те ж саме стосується цифрового ринку. Протягом року були якісь бюрократичні обміни позиційними документами, звітами і т.ін. Але це швидше ознака того, що поки є обмін листами, нічого не вирішується по суті. Насправді шанс цього саміту був в тому, щоб закріпити наші побажання щодо євроінтеграції на наступні чотири роки. Тому і була ідея провести його саме зараз. Наскільки це вдалося, сказати складно. Тому що є різні точки зору з приводу того, наскільки дохідливо говорить наш нинішній президент. В принципі, з тих матеріалів, які я бачив, вони були підготовлені дуже професійно і свідчили про те, що ніхто не хоче показної євроінтеграції. З тієї ж енергетиці піднімалися питання і щодо НКРЕ КП за рішенням Конституційного суду, і за тристоронніми переговорами з Росією щодо транзиту, і за анбандлінгом … На рівні президента все це звучало. Тим більше, що це шанс підготовки на грудень, коли буде Рада асоціації, коли буде новий український прем’єр, нова Єврокомісія, можна буде готувати проривні речі. В принципі, повторюється сюжет минулого року, коли на ювілейному саміті йшлося про доповнення 27, говорилося, що ми повинні перейти до інтеграції, а потім довелося важко працювати між самітом і Радою асоціації в грудні, щоб вийти на якісь проривні речі.

Леонід Літра

старший аналітик Центру “Нова Європа”

Мені здається, важливо вже те, що 21-й саміт Україна-ЄС відбувся саме зараз. Наскільки мені відомо, було дуже багато ідей, спочатку в Брюсселі, щоб перенести цей саміт на осінь. Оскільки, по-перше, в Україні було обрано нового президента, незабаром буде нова Верховна Рада і новий уряд, а в Євросоюзі теж будуть нові лідери. Буде і новий посол ЄС в Україні. Я вже не кажу про новий Європарламент, який був обраний на виборах в травні. Тому була така ідея перенести саміт на осінь. Але Володимир Зеленський наполіг, щоб саміт пройшов саме в липні, як це і було заплановано заздалегідь. Для нього це не просто можливість зміцнитися і краще зрозуміти порядок денний Україна-ЄС. Для нього важливо було зробити цей саміт перед парламентськими виборами в Україні, щоб показати, що з цим завданням він справляється не гірше за свого попередника. І він, в принципі, виконав це завдання. 21-й саміт Україна-ЄС пройшов в умовах, коли лідери ЄС йдуть з посад. І, швидше за все, свої переконання і ідеї щодо розвитку відносин з Україною своїм наступникам вони передати не зможуть. Так, Єврокомісія та інші органи ЄС працюватимуть за тими ж документами. Але нинішні керівники європейських інституцій йдуть і президенту України доведеться вибудовувати нові відносини вже з наступними лідерами ЄС. І це потрібно буде зробити до наступного саміту. Говорити про те, що нові лідери ЄС будуть також тепло і дружньо ставиться до України, як це робив, наприклад, Дональд Туск, годі й говорити. На посаду голови Єврокомісії вже анонсована міністр оборони Німеччини Урсула фон дер Ляйен, а на президента Європейської ради – прем’єр Бельгії Шарль Мішель. Досі Україна отримувала підтримку іноді навіть авансом, і в будь-якому питанні Дональд Туск підтримував Україну. Насправді це дуже круто, у нас дуже мало друзів, які щиро хочуть допомогти Україні. А зараз за цю підтримку треба буде боротися. Ми спостерігаємо, як всередині самого ЄС вже формується нова модель відносин між країнами, які, наприклад, хочуть діалогу з Росією. І ми бачимо це по ПАРЄ. Є країни, які не хочуть вводити додаткових санкцій через незаконну паспортизацію на Донбасі, які не хочуть санкцій через агресію на Азові. Замість цього, на їхню думку, краще збільшити фінансування на підтримку регіону. Тобто, є набір аргументів, які показують, що тепер Україні буде складніше будувати відносини з ЄС. Попри це, сподіваюся, Україна зможе створити групу друзів і в Європарламенті, і в Єврокомісії, готових допомогти Україні і продовжити те, що було розпочато. Ну і, звичайно ж, саміт не пройшов повністю непомітно через суто внутрішньополітичні моменти, які пов’язані з тим, що віце-прем’єра з європейської та євроатлантичної інтеграції Іванну Климпуш-Цинцадзе не допустили на саміт. Всі ці речі чітко підкреслюють транзитний період переходу влади в Україні. Тому, можливо, ідея провести цей саміт пізніше восени була непоганою в принципі. Але будь-який формат, де обговорюються відносини між Україною і ЄС на високому рівні, це плюс.