Найвища явка за останні 20 років, прорив для «зелених» партій та втрати місць у традиційних лідерів, а також перемоги для популістів та націоналістів — цим відзначилися вибори в Європарламент, що завершилися 26 травня. На них голосувало 28 країн Євросоюзу, що робить їх другими найбільшими у світі демократичними виборами.
За попередніми підрахунками, у більшості країн перемогу здобули проєвропейські сили. Праві та популістські партії, яким пророкували до третини голосів, за останніми прогнозами, матимуть до 25% місць. Це більше, ніж вони коли-небудь мали.
Цьогорічні вибори в Європарламент називають найважливішими за останні десятиліття. Роками там домінували традиційні сили, однак тепер їм уже не вдасться так просто сформувати більшість.
Новий Європарламент буде більш фрагментованим, тож і процес ухвалення рішень буде складнішим, зокрема, тих, щодо стосуються України чи санкцій проти Росії.
Чи такий «страшний» новий Європарламент, як його малюють? Що відстоюють праві та популісти та чи збереже ЄС свій курс? На які зміни чекає Європа?
Громадське спостерігало за виборами й пояснює деталі.
Перемоги та розчарування
За останніми даними, праві та популістські партії здобувають 172 місця зі 751. В минулому скликанні Європарламенту вони були представлені 154 євродепутатами. Загалом праві та популістські партії лідирували у семи країнах: Франції, Італії, Бельгії, Угорщині, Польщі, Болгарії та Великій Британії.
Розчаруванням результати виборів стали для французького президента Еммануеля Макрона, який обіцяв людям нову Європу та «європейську мрію». За попередніми підрахунками, він, хоч і з відривом всього в 1%, але поступився місцем праворадикальній партії Марін Ле Пен «Національний рух».
Впевненішу перемогу здобула праворадикальна «Ліга» італійського віце-прем’єра Маттео Сальвіні. Саме під його проводом об’єдналися націоналичні партії у «Рух Європи Свобод та Націй».
Націоналістська консервативна партія «Новий фламандський альянс», згідно з попередніми результатами, стала першою в Бельгії, за нею — праворадикальний «Фламандський інтерес».
«Партія Брекзиту» євроскептика Найджела Фараджа, яку він запустив лише за кілька тижнів до виборів, перемогла у Великій Британії.
Водночас першою у Нідерландах стала соціал-демократична «Партія Праці», хоч перемогу пророкували євроскептикам, а в Чехії, Естонії та Данії перемогли ліберали. Проривом вибори стали й для «зелених» — вони показали найкращий результат за всі часи, і їм пророкують 71 місце в Європарламенті. В минулому їх було 50.
Напередодні виборів питання клімату постало особливо гостро, десятки тисяч школярів по всьому світу брали участь у кліматичних протестах, ініціаторкою яких була 16-річна шведка Грета Тунберг.
За що виступають праві та популісти?
Спільними рисами правих та популістських партій є те, що вони виступають проти міграції, за розширення повноважень національних урядів, критикують Європейський Союз та прагнуть його реформувати.
«Європа має сенс тільки, якщо вона бере до уваги різні культури та ідентичності. ЄС не може стояти лише на фінансах та бізнесі. Це — не мрія, це жах», — сказав Сальвіні на одній з прес-конференцій.
Водночас, Ле Пен, чия партія також долучилася до «Руху Європи націй та свобод», є радикальнішою у своїх висловлюваннях. «Я хочу знищити ЄС, а не Європу! Я вірю в Європу національних держав. […] Але я не хочу цього Європейського Радянського Союзу», —у відповідь на питання, чи прагне знищити Європу, сказала вона в інтерв’ю німецькому виданню Der Spiegel.
Ці політичні сили вдаються до анти-іммігрантської, анти-ісламістської риторики, а деякі мають дуже близькі відносини з Росією. Лідерка французького «Національного руху» Ле Пен вважає анексію Криму «цілком законною». Австрійська «Партія свободи» надсилала своїх спостерігачів на так званий референдум у Криму в 2014, крім того виступаючи за зняття санкцій з Кремля.
Що далі?
Роками в Європарламенті більшість мали Європейська народна партія, до якої входили правоцентристи, та соціал-демократи. Разом вони формували більшість — наприклад, за минулого скликання сумарно ці дві групи мали 403 місця з 751. Для більшості необхідно щонайменше 378 голосів. Тепер їм вперше з 1979-го року доведеться знайти як мінімум ще одного партнера, а сам Європарламент стане більш фрагментованим.
Удо Буллман, лідер соціал-демократів в Європарламенті, уже заявив про те, що традиційні сили втратили свої позиції. «Європейська народна партія» не показала ні результатів, ні сили, аби далі вести ЄС чи Європейську Комісію», — сказав він.
Попри це, на думку експертів, у Європарламенті переважатиме проєвропейська коаліція — хоча її склад дещо зміниться. До традиційної групи з Європейської Народної Партії та соціал-демократів увійдуть ліберал-демократи, яким вдалося здобути більше місць у парламенті, ніж на минулих виборах, вважає експерт ГО «Інтерньюз-Україна» та UkraineWorld Максим Панченко.
«Для роботи в межах нового скликання будуть більш характерними динамічність та ситуативність союзів між групами. По-друге, можна очікувати певне зниження ефективності роботи Європарламенту, оскільки на фоні фрагментованості багато ідей можуть просто не знайти підтримки більшості. По-третє, збільшення представництва праворадикалів може вплинути на формування Європарламентом бюджету, а також на кадрову політику, адже ЄП затверджує склад Єврокомісії. Проте цей вплив буде далеко не вирішальним», — вважає Панченко.
Однак складнощі таки будуть — вважають інші експерти, зокрема, й у питаннях щодо України.
«Розбіжності в Парламенті та сильніша опозиція щодо ЄС вплинуть на політику Брюсселя відносно Східного Партнерства, включаючи Україну. Це означає, що тема України може стати більш суперечливою, і рішення, які впливатимуть на відносини між Україною та ЄС, швидше за все, отримають меншу підтримку або пом’якшаться унаслідок компромісу та переговорів», — йдеться в коментарі Лео Літри, старшого аналітика Центру «Нова Європа».
Мандат нинішніх євродепутатів закінчується 1 липня — і вже наступного дня нові чиновники засідатимуть у французькому Страсбурзі, де розташована ще одна будівля Європейського Парламенту. Вони повинні будуть об’єднатися у групи за політичними переконаннями та обрати своїх лідерів цих груп.
Довідка: Загалом в Європейському Парламенті засідає вісім груп, створених на основі політичних партій. Дві найбільші — це правоцентристи і соціал-демократи. Згідно з результатами, третьою групою стане «Альянс лібералів та демократів за Європу», наступні за чисельністю — «зелені». Далі — три євроскептичні та праві партії. І найменша група — крайні ліві.
Європарламентарі обирають:
- президента Європейського парламенту;
- віце-президента Європейського парламенту;
- президента Європейської Комісії.
Європарламентарі затверджують:
- голову Ради ЄС — вищого політичного органу, який відповідає за основні стратегічні напрямки Євросоюзу та формується з глав держав та урядів країн-членів;
- Верховного представника ЄС з питань зовнішньої політики та безпеки, який представляє Євросоюз на переговорах з іншими країнами, тобто і з Україною.
Вони також ухвалюють закони, які діють по всій території Європейського Союзу, затверджують бюджет та контролюють роботу інших інституцій.
Що буде з британськими євродепутатами?
Велика Британія мала залишити Євросоюз до виборів — проте через нездатність затвердити угоду про вихід, країні довелося брати участь у голосуванні. Ймовірна дата Brexit призначена на 31 жовтня, доти британські євродепутати — у Британії всього 73 місця — мусять працювати у звичному режимі.
Найбільше місць здобула Партія Брекзиту, яку презентував євроскептик Найджел Фарадж за кілька тижнів до виборів. Її головна мета — вивести Британію з ЄС. І якщо це таки станеться, то її місця розподіляться між іншими державами.
