Під час першої дискусійної панелі “Війна демократій проти диктатур. Оцінка реальної ситуації для України та Японії” VI Форуму Україна-Японія експерти обговорили роль України у стримуванні Росії, важливість підтримки Японії, взаємний обмін досвідом у сфері оборони та стратегії, а також необхідність збереження міжнародного порядку, заснованого на правилах, у глобальному геополітичному контексті.
Вашій увазі головні думки українських та японських спікерів:
Мічіто Цуруока, професор, Університет Кейо
У Японії, як і в Європі та Україні, нині спостерігається високий рівень розчарування через непередбачуваність політики Сполучених Штатів під час президентства Трампа. Водночас ми маємо значно більше спільного зі США, ніж із Китаєм чи Росією, з якими не поділяємо спільних цінностей. Тому Сполучені Штати залишаються на нашому боці — їх передчасно списувати з рахунків.
Допомога та підтримка Японії Україні не є одностороннім процесом. Йдеться не лише про надання допомоги з боку Японії, а й про взаємне навчання та обмін досвідом. Японія багато чого вчиться в України і має продовжувати це робити. Це стосується не лише галузевого досвіду — зокрема ведення війни із застосуванням дронів, — а й ширших стратегічних підходів.
Україна стає дедалі важливішою для забезпечення європейської оборони. Вона залежить від постачання зброї та боєприпасів із країн НАТО, однак водночас є єдиною європейською державою з реальним досвідом ведення повномасштабної війни проти Росії.
Після завершення війни НАТО значною мірою спиратиметься на Україну у стримуванні Росії. У контексті оборонної стратегії Альянсу Україна стане ключовим елементом європейської безпеки. Це має стратегічне значення і для Японії, адже стримування Росії в Європі відповідає її національним інтересам. Серйозна ескалація на європейському континенті неминуче вплине на ситуацію в Індо-Тихоокеанському регіоні, зокрема на рівень військової присутності США. Саме тому підтримка стримування Росії є важливою складовою безпекової політики Японії.
В інтересах Європи та України — сприяти стримуванню Китаю від потенційного вторгнення на Тайвань. У разі серйозної ескалації в Тайванській протоці та залучення США це матиме суттєвий вплив на їхню військову присутність і можливості в Європі щодо підтримки країн НАТО. У цьому сенсі Європа та Індо-Тихоокеанський регіон є тісно взаємопов’язаними, і саме в такому ширшому геостратегічному контексті слід розглядати допомогу Україні.
Михайло Самусь, директор, New Geopolitics Research Network
Вислів Дональда Трампа «He kept his word» («Він дотримав свого слова») свідчить про те, що він фактично виправдовує і, ймовірно, позитивно оцінює дії Путіна. Така оцінка означає визнання того, що Путін «дотримався слова» і постає як ефективний керівник держави, яка завдає ударів під час морозів, здійснюючи воєнні злочини на очах усього світу. Президент Сполучених Штатів не називає ці дії злочинними чи геноцидними, натомість намагається пояснити їх наявністю у Путіна власного плану і права діяти відповідним чином.
Світ поступово входить у фазу формування нового порядку, що ґрунтується на інших принципах. У цьому контексті питання витривалості України набуває системного значення, оскільки саме Україна фактично стримує подальшу дестабілізацію глобальної системи безпеки, відмовившись від капітуляції.
Україна є, можливо, єдиною державою, яка прямо артикулює сутність того, що відбувається, і продемонструвала здатність до повноцінної суб’єктності. Вона має власну позицію і не погоджується на умови, запропоновані імперськими центрами сили. Українська стратегія базується на захисті не лише національних інтересів, а й безпеки Європи. Наразі інтереси Європи та країн Індо-Тихоокеанського регіону дедалі більше перетинаються. Руйнування європейської єдності та послаблення НАТО відповідали б також інтересам Китаю, який отримав би ширші можливості для дій щодо Тайваню.
Сценарій так званого «подвійного удару» — одночасної агресії проти європейської держави та операції проти Тайваню — ставить під сумнів здатність Сполучених Штатів та НАТО ефективно й синхронно реагувати на два масштабні конфлікти. Ймовірність адекватної відповіді в обох напрямах виглядає невизначеною. Саме тому держави, які підтримують Україну, фактично інвестують не лише в її виживання, а й у збереження міжнародних правил і механізмів стримування.
Європа, яка залишається одним із ключових осередків демократичних цінностей, разом з іншими демократіями, зокрема державами Індо-Тихоокеанського регіону, має координувати зусилля у протидії російській агресії та запобіганні аналогічним сценаріям в інших частинах світу. Сполучені Штати можуть залишатися союзником, однак характер цього союзництва може трансформуватися в умовах нової геополітичної реальності. За таких обставин визначальним є збереження спільного розуміння ціннісних засад — як у Європі, так і в Індо-Тихоокеанському регіоні.
Томоюкі Йошіда, головний виконавчий директор, Японський Інститут Міжнародних Відносин (JIIA)
Міжнародна система зазнає стрімких трансформацій. За президентства Дональда Трампа Сполучені Штати демонструють меншу залученість до активного відстоювання засадничих принципів, таких як права людини, демократія та верховенство права. Водночас не існує життєздатної альтернативи подальшій взаємодії зі Сполученими Штатами у питаннях, що стосуються безпеки наших держав.
Ця реальність однаковою мірою стосується як Японії, так і України. Навіть якщо очікування щодо лідерської ролі США у захисті міжнародного порядку, заснованого на правилах, та демократичної системи зменшилися, Сполучені Штати залишаються незамінними з точки зору стратегічних можливостей і потенціалу стримування, необхідного для підтримання миру та стабільності.
Наразі немає переконливих сигналів з боку Росії про справжню готовність до змістовних мирних переговорів. Президент Путін не демонструє наміру завершити війну в найближчій перспективі. За таких умов необхідною є скоординована дія — не лише між Японією та Україною, а й серед європейських партнерів та ширшої спільноти однодумців — задля збереження підтримки українського спротиву.
Ганна Гопко, голова правління, Мережа захисту національних інтересів «ANTS», голова Комітету Верховної Ради у закордонних справах (2014-2019)
Україна як держава, що протистоїть повномасштабній агресії, не може покладатися на зміну міжнародного контексту або на автоматичну зміну поведінки авторитарних режимів. Зокрема, наша поїздка в листопаді до Кореї, Японії та Тайваню дозволила оцінити свіжі перспективи сприйняття України в Азії. Від 2014 року, коли відбулося перше вторгнення Росії, Японія демонструє поступове усвідомлення загрози та важливості України для міжнародної безпеки.
Японія незмінно підтримує Україну протягом усієї агресії Росії, а прем’єр-міністерка Такаїчі розглядає можливість збільшення оборонного бюджету та перегляду безпекових документів. Це відкриває перспективи для двосторонньої співпраці, включно з розвитком спільних оборонних виробництв та використанням заморожених російських активів (приблизно 30 млрд доларів) для створення спеціального фонду, що фінансуватиме оборонні потреби України. Такі кроки дозволяють максимізувати прибутки від активів і підсилюють фінансову незалежність від Європи, яка не завжди готова діяти швидко і рішуче.
Сценарії завершення війни залишаються предметом дискусій серед міжнародних партнерів. Часто пропонуються «компромісні угоди», що передбачають поступки України щодо окупованих територій в обмін на безпекові гарантії та фінансову допомогу. Такі сценарії є небезпечними, оскільки легітимізують окупацію, підривають єдність ЄС і ставлять під загрозу довгострокову безпеку. Українська стратегія повинна зосереджуватися на повному знищенні російського імперіалізму, що є ключовою гарантією безпеки для України та Європи.
Україна демонструє суб’єктність і здатність формувати нові міжнародні концепти безпеки. Унікальний досвід України включає активну участь корінних народів Російської Федерації на боці ЗСУ, що створює перспективи для відновлення світового порядку на принципах деімперіалізації. Українська перемога є ефективнішою гарантією безпеки, ніж стаття 5 Договору НАТО або інші традиційні механізми. Вона забезпечує стабільність для майбутніх поколінь і дозволяє будувати нові економічні та безпекові союзи з регіонами Якутії, Бурятії, Башкортостану та Татарстану.
Важливим є також питання стратегічної фінансової автономії: ефективне використання заморожених російських активів, а також санкційний тиск на економіку агресора здатні зупинити фінансування війни та скоротити людські втрати. Українська стратегія передбачає асиметричне використання ресурсів і технологій для нейтралізації російської воєнної машини, що дозволяє досягати результатів без необхідності прямої конвенційної конфронтації.
Україна виступає як центр аналітичної роботи та стратегічних досліджень для міжнародних партнерів. Її досвід показує, що без активної суб’єктності та чіткої стратегії неможливо протидіяти сучасним імперським амбіціям, зберігати демократичні цінності та формувати нові доктрини безпеки. Підтримка України є необхідною умовою стабільності Європи та глобальної системи безпеки, а відмова від рішучих дій загрожує відновленням російської економіки та подальшою дестабілізацією міжнародного порядку.
Відеозапис Форуму доступний українською та англійською.
Фотозвіт Форуму можна знайти тут.
Медіапартнер: Укрінформ.
