Повномасштабне вторгнення Росії в Україну надзвичайно об’єднало Європу, проте після восьми місяців війни у європейських суспільствах починають лунати заклики, що можуть призвести до зменшення підтримки Україні. Як Україні зберегти підтримку європейців? На це питання шукали відповідь учасники публічної дискусії Центру «Нова Європа» «Зима наближається. Як зберегти підтримку України з боку європейських суспільств?», що відбулась 18 листопада.

Під час дискусії було презетовано аналітичний документ «Зима наближається: як зберегти підтримку України з боку європейських суспільств?», підготовлений Центром «Нова Європа», у якому проаналізовано занепокоєння та настрої громадян, думки експертів з країн-членів ЄС, а також теми, які найбільше порушувались у європейських медіа.

“Питання, які найбільше турбують європейців, – це зростання цін, енергопостачання. Серед загроз – зменшення уваги до війни, послаблення відчуття загрози серед самих європейців та часом нерозуміння важливості допомоги, низький рівень експертизи щодо України тощо”, – зазначила Маріанна Фахурдінова, аналітикиня Центру “Нова Європа”.

На основі цих результатів ЦНЄ напрацювали низку рекомендацій:

• Які меседжі варто надсилати закордонним аудиторіям, європейцям.Варто наголошувати, якими є справжні цілі війни Росії, пояснювати, що економічні труднощі є наслідком агресії Росії, і що зменшення залежності відповідає інтересам європейців. Ці меседжі мають бути не лише про Росію та війну, але і про Україну. Для цього ми рекомендуємо через європейські медіа, різні експертні майданчики доносити історії людей, які пережили полон, окупацію і можуть поділитись досвідом. Комунікація має бути позитивною: у війні з Росією ми боремось за зміцнення верховенства права, з корупцією тощо.
• Комунікація має бути таргетованою.З одними країнами ми можемо говорити про постачання зброї, водночас із іншими – про відновлення, гуманітарну допомогу. Не можна забувати дякувати за допомогу. До прикладу, розміщувати слова подяки на рекламних щитах. Варто таргетовано працювати на локальному рівні: українській стороні варто продумати формати комунікації з лідерами профспілок у країнах ЄС.
• Кого власне залучати — всіх стейкхолдерів.Це має бути не лише уряд, парламент, але і ширше коло громадських організацій, пересічних українців, які можуть долучитися до промоції України за кордоном. Також ми говоримо про європейських інтелектуалів, аналітиків, дружніх політиків, журналістів, до яких європейці будуть дослухатись.

Пропонуємо вашій увазі ключові меседжі спікерів з публічної дискусії:

Надія Коваль, завідувачка інформаційно-аналітичного відділу, Український інститут

• Має бути розуміння, що війна надовго. Відтак є короткотермінові виклики – пережити зиму. Довготермінові: існують недоліки з експертним знанням про Україну в інших країнах. Щоб зберегти підтримку, представники європейських суспільств мають сприймати нас як своїх, тих, хто має спільне майбутнє, спільні безпекові інтереси.
• Країни Європи мають розуміти, що в нас є спільний виклик. Слід боротись за певне глобальне розуміння України в країнах, які більш сприятливі до російських наративів, у тому числі в країнах Глобального Півдня. Існує вплив на країни, куди Росія продає свою зброю, постачала вакцини під час COVID-19, де є мовлення її каналів.
• Варто говорити, що оборона від Росії – це забезпечення безпеки самого ЄС, що санкції шкодять короткотерміново, але в майбутньому вони звільнять від енергетичної залежності.
• Не треба у цьому діалозі відмовлятись від того, щоб протистояти Росії – це правильно, морально. Люди схильні підтримувати не лише переможців, але і тих, хто чинить правильно.

Роланд Фройденштайн, Віцепрезидент,  GLOBSEC Brussels (Бельгія)

• У закордонних масмедіа, під час публічних дебатів увага все ще прикута до війни. Зміни, що відбулися після 30 вересня, — чудова низка військових успіхів України, – справили глибоке враження на європейські суспільства. Вони підтвердили важливість військової та фінансової допомоги Україні, а також те, що політична підтримка щодо перспективи членства в ЄС мала сенс.
• Військові успіхи призвели до того, що дедалі більше людей схиляються до продовження підтримки України. Проте є й ті люди, які скептично ставляться до, наприклад, військової допомоги Україні, вони використовують військові успіхи як аргумент, що Україна і сама добре впорається. Для прихильників України стає вкрай важливим продовжувати наголошувати на важливості допомоги.
• У той момент, коли відбулись вибухи у східній частині Польщі, неподалік кордону з Україною, за кілька годин була поширена дуже авторитетна заява від президента США, а наступного дня від президента Польщі, що це, найімовірніше, наслідок роботи української системи ППО. І це саме по собі не завдало шкоди нашим зусиллям для збільшення та збереження підтримки України, бо ця ракета не перетнула би кордон, якби не напад Росії на Україну. Тож у цьому винна Росія.

Д-р Елеонора Тафуро, Дослідниця Центру Росії, Кавказу та Центральної Азії, IPSI (Італія)

• Італія змінила свій уряд. Через це були побоювання, що підтримка України зменшиться. Проте цього поки не сталося.
• Водночас є кілька причин для занепокоєння:
• Перше занепокоєння – високі ціни на комунальні послуги. Головна політична мантра уряду полягає в тому, що він хоче захистити інтереси Італії, інтереси виборців. Відтак якщо розчарування виборців зростатимуть, то, можливо, ми побачимо деякі зміни щодо обсягу підтримки України.
• Друге занепокоєння – Мелоні має дуже ганебну історію співпраці з Владіміром Путіним. Згадаймо Сільвіо Берлусконі та Маттео Сальвіні. Хоч вони й не можуть відкрито підтримувати Путіна, оскільки публічний осуд був би занадто високим, але вони все одно можуть зіпсувати процес, наприклад, критикуючи санкції.
• В Італії пацифістський рух провів велику демонстрацію за мир – його розкритикували за наївність стосовно Путіна. Існує проблема щодо розуміння пацифістського питання в Італії та у відсутності  української експертизи. Для розвитку стосунків із найбільш релевантними партнерами в Італії і для того, аби посилити їхні знання про конфлікт, ми повинні знайти спільну мову, аби спілкуватися без засуджень.
• Вердикт щодо збитого MH-17 –важливе рішення, про нього потрібно більше розповідати. Це драматичний інцидент, який мав би спровокувати набагато жорстокіші дії Заходу. Нам потрібно більше докладати зусиль для підвищення обізнаності про цей інцидент, щоб розповісти людям про розвиток подій на тлі цієї жахливої атаки та про те, як це схиляє Росію до конфлікту в Україні з самого його початку.

Катарина Вольчук, Наукова співробітниця програми «Росія та Євразія», Chatham House, професорка Бірмінгемського університету (Велика Британія)

• Політичний клас Британії значною мірою на українському боці. Яка б критика не лунала на адресу Бориса Джонсона, але його наслідування Черчилля, стало свого роду моделлю поведінки і для усіх глав урядів країни, які так само стоять на українському боці.
• Україна живить і начебто підживлює давно існуючі наративи, а також певні історичні спогади. У випадку зВеликою Британію йдеться про Другу світову війну, про перебування на правильному боці історії. Як би складно не було, але країна протистояла злу – у цьому відношенні ця модель сприйняття переноситься і сьогодні на Україну.
• Бі-бі-сі та британські газети виконували якісну роботу з точки зору реального висвітлення України. Особливо заслуговує на увагу те, що вони прив’язують репортажі до історій пересічних українців. Масмедіа дуже важливі, оскільки вони поширюють новини про Україну на увесь світ.
• Україна відтак має працювати за такими трьома напрямками:

1. Культурна дипломатія. Я хотіла би підкреслити значення Бенксі та його графіті в Україні. Ви можете запрошувати більше митців. Також якби у Британії відбувалося більше українських кінопоказів, то було б чудово.
2. Висловлення подяки. Показуйте ефективність допомоги– що вона змінює і як вона рятує життя. Це особливо важливо для країн зі складною історією, таких як Італія та Німеччина.
3. Цільові наративи. До кожної країни має існувати власний підхід. Наприклад, У Греції важливо комунікувати, що Україна православна країна – при цьому слід показувати руйнування храмів унаслідок російських атак. Демонстрація такої «знайомості» і солідарності через зв’язки, які показують спільність, здається мені найкращим шляхом для збереження чи досягнення підтримки України.

Запис заходу доступний за посиланням українською мовою тут.

Дискусія організована в межах Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні, яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» у партнерстві з Ініціативою відкритого суспільства для Європи (OSIFE) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні.
Думки та позиції викладені під час заходу є позицією учасників та не обов’язково відображають позицію Посольства Швеції в Україні, Міжнародного фонду «Відродження» та Ініціативи відкритого суспільства для Європи (OSIFE).