Взаємодія з діаспорою: як Україна може використати досвід Ізраїлю?

Як діаспора може адвокатувати важливі для держави питання на міжнародній арені? Чи підходить досвід Ізраїлю для України? Як українська діаспора допомагає Україні? Про це, зокрема, йшлося під час Сесії №4 «Ізраїльський досвід взаємодії з діаспорою» на конференції «Досвід державотворення Ізраїлю: уроки для України», яка була проведена 12 червня Центром «Нова Європа» спільно із «Українсько-Єврейською зустріччю». Вашій увазі пропонуємо основні тези спікерів.

Рабин Майкл Мельхіор, міністр у справах діаспори та соціальної політики (1999–2001)

Лідери Ізраїлю доволі довгий час виокремлювали три основні моменти у відносинах з діаспорою:

«Перший – діаспора розглядалася як сукупність людей, які потенційно можуть повернутися до Ізраїлю. Другий – діаспора розглядалася як джерело політичної підтримки Ізраїлю. Третій – діаспора розглядалася як джерело фінансової підтримки Ізраїлю, адже тоді (на момент утворення – ЦНЄ) Ізраїль був бідною державою».

Із моменту, коли Майкл Мельхіор став міністром у справах діаспори та соціальної політики, відносини Ізраїлю з діаспорою кардинально змінилися.

«Я сказав, що ми змінюємо відносини – вони не можуть бути односторонніми. Нам не слід лише отримувати від діаспори, а ми повинні щось віддавати, робити щось для світового єврейства. Однією з перших речей, яку я зробив на посаді міністра разом із американським філантропами та іншими, було створення програми під назвою Birthright Israel (освітній проект, який представляє собою безкоштовний десятиденний тур до Ізраїлю для осіб єврейського походження у віці від 18 до 26 років – ЦНЄ)».

Завдяки програмі Birthright Israel кількість представників єврейської діаспори, які здійснюють візит до Ізраїлю, виросла у декілька разів.

«До цього (запуску програми Birthright Israel – ЦНЄ) лише 10% світового єврейства хоч раз у житті відвідували Ізраїль. Ми хотіли це змінити – не тільки для того, щоб люди приїздили до Ізраїлю, а й для того, щоб відновити ідентичність. І це спрацювало! На сьогодні більш ніж 50% представників діаспори ідентифікують себе з єврейством».

Кожен єврей має право отримати громадянство Ізраїлю згідно із Законом про повернення (від 5 липня 1950 року).

Деніел Маріашин, генеральний директор та виконавчий віце-президент Бней-Бріт (B’nai Brith International)

Ізраїль використовує єврейську діаспору з метою адвокації в інших державах.

«В Ізраїлі знаходяться кілька десятків єврейсько-американських організацій, які адвокатують питання у сфері безпеки Ізраїлю».
«Всього існують більш ніж 50 організацій, які адвокатують питання держави Ізраїль».

Із часом Ізраїль перетворився із отримувача допомоги від єврейської діаспори на її донора.

«Ізраїль роками був реципієнтом допомоги від представників єврейської діаспори, тепер же Ізраїль надає допомогу багатьма способами. Наприклад, існує значна кількість ізраїльських вчителів, які працюють у закордонних школах, а рабини з Ізраїлю знаходяться по всьому світу».

Бней-Бріт адвокатує питання Ізраїлю у багатьох сферах по всьому світу.

«По всьому світу наші співробітники постійно вживають заходів на підтримку Ізраїлю, виступають за його добре ім’я, за підтримку його боротьби із тероризмом, ворожими режимами. Ми робимо це в ООН, США, ОБСЄ тощо».

Пол Грод, голова Конгресу Українців Канади

Українська діаспора в Канаді була сформована чотирма хвилями еміграції:

«Перша хвиля відбулась наприкінці XIX ст., друга – незадовго до початку Першої світової війни, третя – після Другої світової війни, четверта – після здобуття Україною незалежності».

Діаспора українців у Канаді на відміну від діаспор в інших країнах вважає себе одними з засновників тієї держави, в якій вони живуть.

«Якщо подивитись на четверте або п’яте покоління українських канадців, то вони є унікальними – вони відрізняються від представників інших діаспор, оскільки вважають себе одними із засновників Канади. Населення деяких містечок західної Канади більш ніж на 50% становлять українці».

Допомога Україні з боку канадської діаспори збільшилася після Революції Гідності.

«Україна здобула незалежність, (українські канадці) святкували, розслабилися, сподівалися на лібералізацію. Однак потім – після початку Помаранчевої революції – ми зрозуміли, що демократія в Україні дійсно знаходиться під загрозою і нам слід більше долучатися до захисту демократії в Україні. Після того, як Помаранчева революція завершилася, ми вирішили, що повернули демократію в Україні і знову розслабилися. А потім відбулась Революція Гідності… Я вважаю, що сьогодні ставлення до України з боку української діаспори Канади значно змінилося: ми зрозуміли, що не можемо опустити руки, оскільки Україні загрожують не тільки внутрішні виклики, а й іноземний агресор».

Після Революції Гідності в Україні по-справжньому оцінили допомогу від діаспори в Канаді.

«Після Революції Гідності український народ та влада побачили реальну цінність та силу української діаспори в Канаді, яка проявила себе в акумуляції міжнародної підтримки для України під час подій на Майдані та агресії Росії».

Сучасні мігранти з України швидко асимілюються в тих країнах, куди вони виїхали жити.

«Наразі ми маємо великий виклик – швидка асиміляція нових українських іммігрантів, які залишають Україну через важку політичну та економічну ситуацію, а також війну. Вони лише хочуть жити мирно, і це значно полегшує їхню асиміляцію у тих суспільствах, де вони тепер живуть».

У Канаді українська діаспора вживає значну кількість заходів задля підтримки своєї української ідентичності.

«Канада є тією державою, де підтримується ідентичність української діаспори. Я та мої діти є гарним прикладом цього: ви народжуєтесь в українській сім’ї, вас хрестять в українській церкві, ви ходите до українського дитячого садочка та української школи, ви берете участь в українських студентських, культурних, професійних організаціях, українських організаціях для осіб похилого віку. Похорон відбувається також на українському цвинтарі».

На сьогодні відносини України з українською діаспорою в Канаді є найкращими за всю історію.

Йосиф Зісельс, голова Асоціації єврейських організацій та общин України

Україні з об’єктивних причин буде важко використовувати досвід Ізраїлю у взаємодії з діаспорою.

«Переносити досвід можна, але дуже обережно – його треба адаптувати. По-друге, треба дослідити, чи можна цей досвід, який утворювався в зовсім іншій географії, інших умовах, в іншій ідентичності – це найважливіше – переносити в інше місце, де цей досвід, можливо, не приживеться і може бути відторгнутий».

Євреї та українці мають різні маркери ідентичності:

«Ознака релігійності – це дуже важливий маркер. Євреї – це, перед усім іудаїзм, українці – це православ’я, у своїй більшості. Цей маркер, який означає, що в середині ідентичності є велика різниця, його треба враховувати. Є й інші маркери. Наприклад, євреї вийшли з Близького Сходу, а українці – це частина слов’янського світу».

Болгарія є єдиною країною, з якою у України відносно збігаються маркери ідентичності.

«Єдина країна, де більш-менш збігаються маркери з Україною – це Болгарія. Це слов’янська країна, це православна країна, це посткомуністична країна і це постколоніальна країна. Коли країна перебуває в колоніальній залежності різного штибу, але дуже багато часу, це серйозно впливає на її ідентичність. І радянська частина історії – у Болгарії це 50 років, у України це 70 років – також спотворює ідентичність».

Єврейський народ у своїй більшості на відміну від українського народу не був частиною певної імперії.

«Історії утворення держав також дуже різні. Україна стала незалежною у 1991 році. Розпалася імперська система, і Україна отримала можливість стати незалежною та демократичною країною. У Ізраїлю не було такого минулого, Ізраїль не був колонією будь-кого. Територія була частиною Османської імперії, але Ізраїль як держава і як народ не був частиною імперії. При заснуванні Держави Ізраїль євреї приїхали з багатьох країн, передусім – з Європи. Це різне утворення держав показує, що не можна механічно передавати досвід (Ізраїлю Україні)».

Україна зміцнює свої відносини з Ізраїлем, у той час як українська єврейська діаспора їх зменшує.

«Україна як держава поліпшує свої відносини з Ізраїлем – за останні 26 років вони дуже розвинулись, а єврейська громада навпаки – трохи зменшує ці відносини. У нас тут є свої завдання і з ізраїльськими вони не завжди збігаються. Ми дуже вдячні Ізраїлю, коли він нам допоміг на початку 1990-хх років розбудовувати свою структуру. Але для Ізраїлю була важлива еміграція – не тільки з України, а з усіх країн – а для нас було важливо зберегти і відновити єврейську громаду, бо вона була розтрощена радянською владою».