Росія агресивно промотує в європейських столицях та США ідею проведення «переговорів» із Україною та/або навіть із Заходом. Ядерні погрози та ракетні удари по об’єктам цивільної інфраструктури спрямовані на залякування Європи та примус України до перемовин.
Центр «Нова Європа» підготував для закордонних партнерів низку аргументів про те, чому не варто вірити обіцянкам Росії про переговори.
Ми також проаналізували еволюцію брехні Росії – як змінювалась публічна риторика високопосадовців РФ.
- Для припинення війни потрібна воля Росії.
Україна вже вдруге за 8 років стала жертвою неспровокованої агресії з боку Росії включно з повномасштабним вторгненням. Війна припиниться в ту ж мить, коли Росія припинить стріляти і залишить окуповані території.
- Росію цікавить капітуляція України, а не справедливий мир.
Цілі Росії у війні не змінились з 2014 року – встановлення контрольованого режиму в Україні. Ані окупації Криму, ані окупації частини Донбасу для Москви було недостатньо. Тому Росія і почала повномасштабну війну в 2022 році. Вісім років мало бути достатньо, аби зрозуміти: Росія говорить одне, а робить інше.
- Росія прагне паузи для нового посиленого наступу.
Заманювання до переговорів – тактичний маневр, щоб приспати пильність інших країн та оговтатись від поразок на фронті. Мобілізація, переведення оборонних підприємств на 12-годинний робочий день у Росії свідчать про одне: перемир’я, якщо і станеться, то носитиме тимчасовий характер. Новий наступ Росії через певний час фактично був би неминучим, оскільки Москва не досягла головних цілей у війні.
4. Територіальні поступки перед Росією – це сприяння геноциду.
Станом на зараз Комісією ООН задокументовано цілу низку воєнних злочинів, які чинилися громадянами Росії на окупованих територіях. Мир за рахунок територіальних поступок ґрунтуватиметься на десятках тисяч нових загиблих навіть без бойових дій. Російська пропаганда продовжує закликати свою армію до геноцидних дій – знищення українців як народу.
5. Росія раніше неодноразово зривала домовленості.
Мінські домовленості неодноразово зривалися Росією. Наприклад, всупереч домовленостям Москва провела незаконні вибори на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей 2 листопада 2014. У лютому 2015 року продовжила бойові дії, попри досягнуте рішення про перемир’я. Нова домовленість стане новим «Мінськом» у найгіршому втіленні, який Росія порушить у будь-який зручний для себе момент.
6. Росія зумисне створила ситуацію, в якій Україна виглядає як недоговороздатна.
Київ попереджав, що окупація українських земель призведе до закриття можливостей про переговори. Попри це Путін все одно вдався до проведення «псевдореферендумів» на окупованих територіях. Погодитися на переговори за таких умов – це оголосити про капітуляцію, заохотити Росію до подальшого геноциду за мовчазної згоди усього світу.
7. Заклики на Заході щодо переговорів ведуть до ще більшого терору з боку Москви.
Панічні заклики про переговори від західних діячів, які Росія сприймає як слабкість, спонукають її до терору та атак на цивільний сектор, аби остаточно примусити Захід та Україну до припинення визвольної боротьби. Росія розуміє лише мову сили, тож тільки єдність позиції України та світових демократій вестимуть до перемоги і сталого миру.
8. Путін мав безліч можливостей врятувати обличчя.
Путін не раз досягав перемог саме через залякування, вдавання із себе ірраціонального актора. Захід не повинен куплятися на російський трюк про порятунок обличчя загнаного в куток Путіна. Він мав і має достатньо можливостей створити видимість перемоги через власну пропаганду. Понад 70% росіян підтримує війну лише тому, що її почав Путін; ті ж самі 70% радо підтримають мир від Путіна. Ніхто краще за самого Путіна не здатний врятувати його обличчя.
9. Українці хочуть миру, але не ціною територіальних поступок!
Україна прагне миру найбільше, але справедливого і тривалого, який би повернув стабільність і припинив кровопролиття на її землях. Єдиний шанс цього добитися – давати українцям усі засоби для перемоги. Переговори мають відбуватися не у відповідь на нікчемний шантаж Путіна, але у відповідь на заяву українців. Абсолютна більшість українців (87%) не готова йти на будь-які територіальні поступки заради якнайшвидшого припинення війни з Росією. Навіть серед жителів сходу, який зараз зазнає інтенсивних боїв, 85% проти поступок (готові на поступки – лише 10%).
10. Україна продемонструвала відданість переговорам і готовність до компромісів. Росія лише посилила наступ.
Україна чітко демонструвала серйозність до переговорів вже під час нинішнього повномасштабного вторгнення: у березні в Стамбулі зробила пропозицію з дуже болючими поступками (зокрема, йшлося про відмову від членства в НАТО). Проте взамін Україна отримала посилений наступ Росії, нові воєнні злочини в різних містах, блокування зернової угоди.
11. Успішний шантаж Путіна вестиме до нових ультиматумів.
Якщо сьогодні погодитися на шантаж, то Путін вдаватиметься до нього знову і знову. Ядерні погрози варто сприймати всерйоз, але вони не можуть слугувати аргументом для того, аби Україна, що позбулася одного з найбільших ядерних арсеналів, відмовлялася від своїх територій. Шантажист розумітиме, що його погрози працюють.
