За “Балканським самітом”, який відбувся 17 травня у Софії, в Україні уважно стежили: зрештою, Західні Балкани є авангардом євроінтеграційного шляху, яким, можливо, доведеться піти й Україні.
Утім, Західні Балкани та Україна мають і спільні перешкоди, одна з яких – євроскептицизм. Звідки це явище у країнах, які вже давно отримали перспективу членства? Що це означає для розширення ЄС?
Зрештою, які уроки з балканського досвіду може запозичити Україна?
Балканська палітра євроскептицизму
Явище євроскептицизму притаманне не всім країнам західнобалканського регіону та у кожній з країн-“носіїв” має різні причини.
Найбільш євроскептичною серед країн Західних Балкан є Сербія. Причиною є передусім недовіра до Заходу і сумніви в успіху ЄС, що мають корені в минулому країни.
Історична пам’ять про події 1990-х років, особливо бомбардування НАТО 1999 року, залишається болючим минулим, яке накладає відбиток на сербське суспільство. Доречно говорити і про “югоностальгію”: частина старшого покоління та представники національних меншин згадують про часи Тіто, асоціюючи їх з періодом відносного добробуту.
Яскравим прикладом суперечностей в оцінках минулого є судовий вирок в листопаді 2017 року в Гаазі командувачу армії боснійських сербів Ратко Младичу, якого частина сербів вважає національним героєм.
Втім, головною причиною євроскептицизму є питання Косова, адже Брюссель зробив нормалізацію відносин між Белградом та Приштиною передумовою для вступу. Для сербів така ситуація фактично є вибором між ЄС та Косовом, яку багато хто вважає шантажем.
Не варто забувати і про роль сербської влади, яка у своїй внутрішній риториці використовує вимоги ЄС для виправдання власних неуспіхів.
Російський вплив на території Сербії також підживлює євроскептичні настрої. Росія має позитивний імідж серед сербів, як через історичні зв’язки, так і завдяки теперішнім російським зусиллям, починаючи з роботи російських телеканалів та будівництва храмів як символів дружніх відносин між країнами до підтримки Росії у питанні Косова.
Сербська влада наполягає на тому, що шлях країни до ЄС має поєднуватися зі збереженням тісних відносин із Росією. Цю позицію поділяє сербська громадськість: Росію серби розглядають як політичного та військового партнера, тоді як ЄС асоціюється з економічними перевагами. Що ж до Косова, то громадяни більшістю підтримують переговори з Приштиною, якщо вони не ведуть до визнання незалежності Косова.
Іншою євроскептичною країною Західних Балкан є Боснія і Герцеговина. Етнічна неоднорідність виступає основним джерелом євроскептицизму і нестабільності. Найменший відсоток підтримки ЄС – серед сербської меншини.
Наразі триває діалог всередині країни щодо зміни політичного устрою, що пов’язано з майбутніми президентськими та парламентськими виборами. Підігрівання націоналістичної риторики та початок надзвичайно ранніх виборчих кампаній лідерами трьох національних груп можуть негативно вплинути і на проведення реформ, і на діалог з ЄС.
Істотно відрізняється ситуація в Республіці Македонія, де населення більш єврооптимістичне – за вступ тут виступають 54% населення. Ця цифра співмірна з підтримкою ЄС і в Україні.
Однак і тут є каталізатор євроскептичних настроїв – суперечка з Грецією щодо назви держави. Все більше людей категорично виступає проти зміни конституційної назви держави, а поточні переговори македонської влади з Грецією тільки погіршують ситуацію. Запропонована назва “Республіка Ілінденська Македонія” не сприймається македонським суспільством.
Результати дорадчого опитування, яке провів Інститут європейської політики зі Скоп’є у 2017 році, наглядно ілюструють подібні настрої. Так, за даними Інституту, третина населення не підтримує інтеграцію в ЄС через умову про зміну назви.
Ще однією з причин євроскептичних настроїв є слабка поінформованість населення. Дослідження виявило, що після дебатів поінформована громадськість більше схильна підтримувати інтеграцію країни до ЄС.
Чорногорія також переважно населена єврооптимістами. Порівняно з Сербією або Македонією вона не має специфічного питання, яке потрібно вирішити задля вступу в ЄС.
Підтвердженням тому слугують результати опитування населення в 2017 році, проведені чорногорською незалежною соціологічною компанією Defacto. Загалом позитивно ставляться до ЄС 63,7% опитаних, з них 59,3% підтримують вступ Чорногорії до ЄС. А серед тих, хто не підтримує членство, ключовим занепокоєнням є потенційні економічні проблеми, до яких, як вважають громадяни Чорногорії, може призвести вступ.
Крім того, варто відзначити певний російський вплив у країні. Всім відома спроба заколоту в жовтні 2016 року з метою усунення від влади прем’єр-міністра Чорногорії є тому підтвердженням.
Найєврооптимістичнішими осередками на Західних Балканах можна вважати Косово та Албанію.
Косовари й албанці не мають контраверсійних питань у діалозі з ЄС і вбачають у євроінтеграції запоруку економічного зростання.
Водночас Косово очікує легітимації свого суверенітету наряду з економічним зростанням, яке виступає ще одним джерелом його єврооптимізму. Варто нагадати, що незалежність Косова, окрім Сербії, не визнана п’ятьма державами-членами ЄС, однак на єврооптимізм косоварів ця обставина не впливає.
Очікування та виклики
Балканський досвід євроскептицизму є цікавим не тільки щодо кандидатів, але й щодо дійсних членів Євросоюзу, зокрема Хорватії, яка вступила в ЄС у липні 2013 року. ЇЇ приклад є підтвердженням того, що із поступом у євроінтеграції країна має бути готова й до зростання євроскептицизму. Наразі серед причин збереження критичного ставлення до ЄС слід відзначити високі (і донині несправджені) очікування від вступу, невдоволення економічною ситуацією, невирішення прикордонного конфлікту зі Словенією та незгода з деякими рішеннями Брюсселя.
Приклад – співпраця з Міжнародним трибуналом по колишній Югославії, тобто видача осіб, які у Хорватії вважалися національними героями. Зрештою, джерелом євроскептицизму для частини населення є їхній консерватизм у соціальних питаннях.
Загалом кількість населення країни, яке виступає проти перебування в ЄС, з 2013 року суттєво не змінилася (див. Графік 3). Іншими словами,
за час перебування Хорватії в ЄС Євросоюз не зміг переконати євроскептичних мешканців країни у тому, що їхнє життя покращилося.
Річ у тім, що у Хорватії євроінтеграція майже увесь час залишалася проектом національних політичних еліт без належної комунікації з населенням. З часом ця проблема не зникла, що й спричиняє євроскептичні настрої серед населення навіть після майже п’яти років в Євросоюзі.
Наприклад, поточним викликом для Хорватії є введення євро – хорватський уряд вже представив стратегію вступу до єврозони, тоді як населення не підтримує зміну національної валюти.
Уроки для України
Які уроки може винести Україна з балканського досвіду задля реалізації власної євроінтеграційної мети? Не всі з них є оригінальними, але усі є свідченням важливих спільних тенденцій, на які варто звернути увагу.
1. Перспектива членства і навіть членство не є ліками від євроскептицизму, а часом навіть навпаки – з просуванням євроінтеграції ми маємо бути готовими й до зростання євроскептицизму.
2. Більш успішна і стабільна щодо внутрішнього реформування країна досягає кращих результатів на шляху до євроінтеграції. Тому чим більш успішними будуть реформи, тим вищим буде рівень підтримки євроінтеграції в Україні і, відповідно, меншим – вплив євроскептиків.
3. Погано поінформовані громадяни – це легка жертва для маніпуляцій, що особливо демонструє Сербія із залежністю національних медіа від однієї партії. Тому логічною рекомендацією для України є подальше втілення комунікаційних стратегій задля поширення інформації про ЄС як на урядовому рівні, так і на рівні громадських організацій, шкіл та університетів тощо.
4. До євроінтеграційних зусиль потрібно активно залучати молодь, яка, попри аполітичність, прагне змін і готова до активних дій задля цього.
На саміті ЄС – Західні Балкани озвучувалися цікаві ідеї щодо молодіжної співпраці, які можна було б запозичити: створення західнобалканської молодіжної лабораторії задля розробки іноваційних політик, спрямованих на задоволення потреб молоді та вирішення проблем з “відтоком мізків”, запуск пілотного проекту для мобільності професійної освіти та професійної підготовки тощо.
5. Україна має бути максимально наполегливою у діалозі з ЄС та впровадженні реформ – занадто довгий процес інтеграції також, цілком вірогідно, стане джерелом євроскептицизму та втоми від євроінтеграції як у ЄС, так і в Україні.
Оригінал статті опублікований на сайті видання “Європейська правда”
