Як демократичний дует України та Японії може протистояти альянсу «чотирьох вершників Апокаліпсису»?

Саме з такою назвою відбулася перша дискусійна панель П’ятого Форуму Україна-Японія 5 березня 2025 року.

Спікери обговорили такі питання як:

• Наскільки успішно Росія, Китай, Іран і Північна Корея об’єднують свої авторитарні зусилля в умовах війни?
• Як російсько-українська війна вплинула на безпекову ситуацію у Східній Азії?
• Які зміни відбулися в безпековій політиці Китаю та Північної Кореї під впливом війни з Росією?
• Як перемога України може сприяти реалізації концепції «вільного та відкритого Індо-Тихоокеанського регіону»?

Вашій увазі пропонуємо головні месиджі спікерів:

Йошіда Томоюкі, генеральний директор, Японський Інститут Міжнародних Відносин (JIIA):

Важливо продовжувати залучати Сполучені Штати до спільної роботи над покращенням умов для довготривалого, справедливого миру і безпекових запевнень для України. Зусилля у цій царині, які докладають Велика Британія, Франція та інші європейські країни, дуже обнадійливі. Інші ключові питання – статус окупованих територій, репарації.

Радше раніше, ніж пізніше, відносини між Україною та США мають відновитися. Необхідно демонструвати спільні зусилля у протистоянні загрозам Росії. У цьому контексті єдність країн «Групи Семи» також дуже важлива. Японія як частина G7 повинна продовжувати підтримувати Україну задля згуртованості «Групи Семи» та успішного мирного врегулювання.

Відправка Північною Кореєю своїх військ на війну в Україну, вивчення нею сучасних методів ведення війни з використанням безпілотників, транспортних засобів, керованих ШІ, наземної роботизованої зброї, очікування від Росії надання даних, передачі технологій для завершення своїх ядерних і ракетних програм – все це викликає значне занепокоєння у Японії, Кореї та інших партнерів в Індо-Тихоокеанському регіоні.

Наслідки війни в Європі неминуче вплинуть і на ситуацію з безпекою в Тихоокеанському регіоні. Тому задля стримування, не підготовки до війни, Японія:

• ухвалила рішення змінити Стратегію національної безпеки ще в 2022 році і подвоїти оборонний бюджет;
• має намір володіти контрударним потенціалом для протистояння ракетній небезпеці;
• розробила і схвалила закон про початок активного кіберзахисту від когнітивної війни, інформаційної війни та стратегій «сірих зон»;
• зміцнює союзницькі домовленості зі Сполученими Штатами шляхом інтеграції системи командування обох збройних сил;
• розширює стратегічне партнерство з іншими країнами – Південною Кореєю, Австралією та Філіппінами.

Михайло Гончар, президент, Центр глобалістики «Стратегія XXI»:

Наразі Адміністрація Трампа робить із партнерів, союзників недоброзичливців. Необхідно розрізняти політику Трампа і політику Сполучених Штатів. Та не виключати будь-якого сценарію розвитку подій.

Перебуваючи з нещодавнім експертним візитом у Південній Кореї з українськими колегами, наголошували, що південнокорейських засобів протиповітряної оборони може бути недостатньо для стримування сучасних автономних дронових систем з боку Північної Кореї.

Південна Корея намагається дотримуватися статус-кво миру, коли війни немає з середини 50-х років минулого сторіччя, сподіваючись, що так буде і надалі. Це небезпечна ілюзія. Адже загроза існує для Південної Кореї. Для Японії вона більш віддалена, проте теж існує. Передусім через ракетно-ядерні програми Північної Кореї.

Мічіто Цуруока, доцент, Університет Кейо:

Обізнаність японського народу у питаннях безпеки та оборони залишається безпрецедентно високою від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

Японія усвідомлює важливість потенціалу виробництва зброї з двох причин. Перша – країна сама зараз перебуває в процесі збільшення кількості боєприпасів для японських сил самооборони. Друга – необхідність забезпечити стійкий міжнародний ланцюг поставок зброї та боєприпасів.

Я вважаю, що позиція США чи будь-якої іншої країни, яка є жорсткою щодо Китаю, але м’якою щодо Росії, не може бути прийнятною. Це ілюзія, що можна відірвати Росію від Китаю. Тому існує занепокоєння щодо єдності в G7 не лише щодо Росії, але й Китаю. Збереження єдності буде одним найважливіших викликів для Японії в найближчі місяці і роки.

Щодо можливої недоречної угоди між США та Росією. Думаю, союзники Сполучених Штатів повинні пояснювати, що це не в інтересах Вашингтона укладати неналежну угоду з Росією. В інтересах США укласти хорошу, відповідну угоду, тому що зараз вони роблять занадто багато поступок за занадто малу ціну.

Михайло Самусь, директор, New Geopolitics Research Network:

Гарантії безпеки України – це європейська безпека. Україна – це Європа, і тому не варто розділяти гарантії безпеки для України і перспективи розвитку саме європейської безпеки. На щастя, Європа починає це усвідомлювати і робити реальні кроки для реалізації цього бачення.

Будь-які перемир’я, будь-яка мирна угода має включати виведення російських військ з українських територій, покарання воєнних злочинців та репарації для України. Росія ж хоче цього уникнути, це і є її стратегія.

Японія може допомогти Україні в умовах, коли Сполучені Штати можуть різко зменшити не тільки військову допомогу, а й взагалі ресурсну та економічну допомогу. Стабільність України буде залежати в тому числі від таких друзів і близьких партнерів, як Японія, яка може, зокрема, інвестувати в наше невійськове виробництво.

Створення надійної системи безпеки в Європі можливе лише за рахунок наявності і забезпечення кількох компонентів. Передовсім, це стратегічні європейські сили стримування, які мають включати в себе наявність балістичних та крилатих ракет і далекобійних дронів. Друге, це протиповітряна оборона, якої зараз немає в Європі. І що важливо, вона має включати в себе системи саме європейського виробництва.

Європа, включно з Україною, має розробити власну ядерну доктрину, яка би могла стримувати Росію і війська осі зла, включно з Китаєм, Іраном, КНДР. Тому що, коли ми говоримо про НАТО, останні події, в тому числі припинення допомоги Україні, говорять про те, що НАТО зараз існує лише формально. Але те, що відбувається зараз, потрібно сприймати як час для трансформації і створення саме європейського стратегічного компоненту. А потім можна говорити про оперативно-тактичний аспект.

Вісь зла зараз базується на китайських можливостях (військових, технологічних та ресурсних). Неможливо уявити, щоб Росія зараз продовжувала війну проти України без Китаю, без КНДР чи Ірану. Ми знаємо, що шахеди – це іранський продукт, а КНДР надає Росії балістичні ракети, але всього цього не було б, можливо, без Китаю, який є головною інфраструктурою російської війни проти України.

Яким чином Сполучені Штати можуть сподіватися відірвати Росію від Китаю, яка фактично зараз є ним поглинута? Єдиний вихід – це спробувати розділити Європу і повернути Росію в Європу, створити для цього умови. Візьмемо для прикладу «Північний потік». Уявімо, що американські компанії починають добувати газ в Росії. Це вже буде начебто американський газ. І американці попросять Європу відновити «Північний потік», а можливо, навіть український транзит, для того, щоб почати транспортувати американсько-російський газ в Європу, і таким чином створити умови для поступового економічного відривання Росії від Китаю.

Юрій Пойта, керівник секції Азіатсько-Тихоокеанського регіону, Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР):

Чи можлива реалізація “підходу Кіссінджера” або так званої моделі “Ніксон 2.0” у сучасних умовах? Аналізуючи китайсько-російське партнерство у 2022-2024 роках, видно, що воно досить міцне. Китай за підсумками декларації НАТО став так званим критичним уможливлювачем (decisive enabler) для ведення Росією війни проти України (значна частка китайських компонентів і верстатів задіяні в російській військовій промисловості).

Зростає обсяг торгівлі між Росією і Китаєм – зараз він становить 245 млрд доларів (частка Китаю у торговельному обороті Росії – 34%). У 2021 році цей показник удвічі менший – на рівні 18%.

Відбувається поглиблення дипломатичної взаємодії Росії і Китаю, тому США, яке має  завдання вбити клин між Росією та Китаєм, буде зробити це дуже складно. Адже Москва і Пекін залежать і дуже цінують партнерство одне одного.

Китайські експерти з безпекових питань, в тому числі афілійовані з китайським урядом, жваво обговорюють модель Кісінджера або Ніксона: чи може США реалізувати це з Росією, нормалізувати відносини і створити умови, щоб в майбутньому спрямувати їх проти Китаю. Практично всі аналітики Піднебесної вважають, що це малоймовірним, адже модель складна для реалізації через низку причин, які озвучені вище.

Наслідки російсько-українських переговорів, майбутнє врегулювання будуть мати прямий вплив як на Тайвань зокрема, так і на Індо-Тихоокеанський регіон загалом.

Модераторка: Ганна Гопко, Голова правління, Мережа захисту національних інтересів «ANTS», Голова Комітету Верховної Ради у закордонних справах (2014-2019):

Плануючи цю панельну дискусію, ми могли лише прогнозувати, якою буде політика нового Президента США. Нещодавно він заявив, що США не підтримують жодну сторону, і тепер, очевидно, у багатьох в світі виникає питання, як діяти, коли “вісь зла” набирає сили, а США обрали позицію медіатора.

Центр «Нова Європа» проводив дослідження, за результатами якого 64% українців вважають, що Україна не повинна починати перемовини за відсутності безпекових гарантій. І це, звісно, ставить офіційний Київ в дуже непросту ситуацію, коли угода про критичні мінерали – це лише рамкова угода, без конкретних гарантій безпеки.

Для Росії економіка — не головне. Вони віддають всі ресурси на досягнення інших цілей, виключно імперіалістських. Це ключова розбіжність, яку не розуміють в США. Росіяни можуть використати будь-які обіцянки, задобрити, запропонувати родовища, газ та інші копалини американцям, але вони не відмовляться від своїх імперських амбіцій та політики експансіонізму.

Більше про те, як відбувався П’ятий Форум Україна-Японія: https://cutt.ly/oryQswnW

Відеозапис Форуму доступний українською (https://cutt.ly/zrydEo2X) та англійською (https://cutt.ly/ArtOBrZC).