Японія як двері до G7 та Глобального Півдня для України. Яка місія є більш необхідною?

Японія як двері до G7 та Глобального Півдня для України. Яка місія є більш необхідною?

Цю тему обговорили спікери другої дискусійної панелі П’ятого Форуму Україна-Японія 5 березня 2025 року.

Експерти обмінялися думками щодо таких питань як:

Роль Японії в G7 у просуванні українського кейсу;
Японське «походження» Саміту миру та як його трансформувати в ініціативу перемоги України;
Уроки для Японії та України у спробах Токіо достукатися до країн Глобального Півдня від імені України.

Вашій увазі пропонуємо головні месиджі спікерів:

Олександр Хара, виконавчий директор, Центр оборонних стратегій:

Україна вдячна Японії за голос у «Групі Семи», за посередництво з так званим Глобальним Півднем. Останній не поспішає підтримувати не лише Україну, але й норми і принципи міжнародного права загалом. Таке небажання і нерозуміння можуть спричинити глобальні зміни. Наприклад, якщо переможе Росія, то можна буде забути про вільне судноплавство (кожна країна тоді витрачатиме гроші на безпеку судноплавства). Китай вже почав обережно переймати практики РФ – нещодавно він провів навчання у виключній економічній зоні Австралії, навіть не попередивши про ці наміри Міжнародну морську організацію.

На мою думку, мілітаризація Японія допоможе стримувати «вершників Апокаліпсису» у своєму регіоні. І завдяки цьому вона відіграватиме більшу роль.

Україна потребує більшої присутності Японії у себе: не лише гуманітарної допомоги, але і інвестицій в українську економіку, передусім ВПК. Відомо, що Японія виробляє багато різних ракетних систем, є однією з лідерів у сфері штучного інтелекту. Ми хотіли б більше саме японських інвестицій, аніж вкладень з азійських країн, які, принаймні формально, є союзниками країни-агресора.

Ацуко Хігашіно, доцентка, Університет міста Цукуба:

Шокуюча зустріч Трампа і Зеленського широко транслювалася та обговорювалася в Японії. Реакція була неоднозначною. Відповідь японського суспільства, на жаль, містила також звинувачення президента Зеленського у так званому провалі зустрічі. Це свідчить про те, що можливе повторення агресії з боку Росії у майбутньому ще не зовсім зрозуміле в Японії.

Зараз Японія постає перед дилемою, чи повинна вона дотримуватись попередніх і поточних принципів солідарності з G7 та партнерства з ЄС і НАТО, або прийняти так звану нову реальність, де потрібно співпрацювати з адміністрацією Трампа, попри її певну невизначеність.

Японія розгублена через заяви Трампа, який, мовляв, не приймає сторону жодного з учасників конфлікту. Це суперечить попередній позиції Японії та може вплинути на майбутню довіру до країни з боку міжнародної спільноти. Насправді ми повинні стати на чийсь бік, щоб просувати міжнародну справедливість і порядок.

Після зустрічі Зеленського і Трампа Японія повинна серйозніше поставитись до обговорення в Європі. Японці не повинні спостерігати за цією дискусією з боку. Японія повинна визначити, якою мірою вона може зробити свій внесок у європейське обговорення та подумати про свій внесок в Україну та Європу. Проте поки що ми ще не досягли цієї стадії. Я думаю, що наша розгубленість триватиме ще кілька місяців.

Наталія Бутирська, експертка Південно-Східної Азії, асоційована старша аналітикиня, Центр «Нова Європа»:

Справедливий мир, відновлення територіальної цілісності, гарантії безпеки для України, поразка і відповідальність РФ – тільки це поверне світ до сталих правил.

Вперше в історії диктаторський режим Кімів відправляє війська в іншу країну. Не можна виключати, що північнокорейські війська у майбутньому не будуть залучені до ширшого конфлікту в Європі, або можуть бути залучені до ширшого конфлікту в Азії.

Що стосується загального залучення і підтримки Сеулом Києва, зокрема, зброєю, то, з одного боку, застереження стосуються страху викликати негативну реакцію з боку Росії, з іншого – що це буде проксі-війна двох Корей на чужій території, використання зброї Південної Кореї проти своїх громадян. В будь-якому випадку чітка позиція відсутня, що у відповідь на дії Росії і Північної Кореї Південна Корея має стати на бік України і діяти відповідно. Тобто такої сміливості, підтримки на сьогодні немає.

У Південній Кореї, Азії залучення Північної Кореї до російсько-української війни не сприймається як загроза, яка матиме глобальні наслідки. Війна, на думку решти світу, знаходиться на європейському континенті, є бажання, аби конфлікт скінчився та настав мир, а наслідки залучення КНДР, Ірану, Китаю, мовляв, зникнуть самі по собі.

Бонджі Охара, старший науковий співробітник, Фонд миру Сасакава:

Сьогодні є занепокоєння через думки президента Трампа, Путіна та президента Сі Цзіньпіня, що майбутній світовий порядок має визначатися великими держав. Це підтверджується діями президента США, зокрема його домовленістю з Путіним про початок переговорів щодо завершення війни без участі України. Сполучені Штати, Росія та Китай намагаються грати у геополітичні ігри великих держав. Японія, Україна та інші країни повинні уникати ролі пішаків в партії, яку розігрують великі держави.

Єдиний спосіб збільшити вплив, не бути проігнорованими великими державами та змусити їх враховувати інтереси інших – це співпраця між нами. Наразі Японія та інші країни зосереджують свої зусилля на тому, аби уникнути санкцій США. Та водночас наші зусилля необхідно спрямувати на співпраці між різними країнами: як розвиненими, так і тими, що розвиваються.

Підтримка більшості країн необхідна для формування міжнародної громадської думки, яку великі держави не можуть ігнорувати; однак ні Японія, ні європейські країни не отримали достатньої підтримки з боку країн, що розвиваються.

Китай наближається до країн Південно-Східної Азії дипломатично, оскільки ці держави невдоволені президентством Трампа через відсутність інтересу до цього регіону. Японія, зі свого боку, вже втратила перевагу за рівнем інвестицій та технологій і не може використовувати лише економічне співробітництво, щоб завоювати підтримку країн Південно-Східної Азії. Однак у найближчому майбутньому демонстрація економічних переваг від такої співпраці можлива.

Володимир Шейко, генеральний директор, Український інститут:

Культура залишається важливим аспектом російсько-української війни. Ми маємо це розуміти і пояснювати міжнародним партнерам, що ця війна ведеться не лише на полі бою, а й проти культури, мови, ідентичності та суб’єктності. Україні потрібно постійно говорити про культурний вимір. На мою думку, цей діалог з Японією має бути одним із найзмістовніших, адже Японія — одна з тих країн, для суб’єктності яких культура має надзвичайно велике значення.

Для культурної дипломатії Україна може використати деякі успішні кейси інтеграції Японії: інтеграцію у великі культурні події, які проходять в країнах Азії, Африки, Латинської Америки, що зосереджені як на класичній культурі, так і на сучасній масовій популярній культурі; програму стипендій для студентів з країн Азії, Африки, Латинської Америки, які можуть навчатися або стажуватися в японських університетах, тим самим отримуючи безпосередній контакт з японською культурою; великі міждисциплінарні фестивалі японської культури у Бразилії, Індії, Південній Африці; міждисциплінарні виставки та фестивалі культури. Japan Expo — хороший приклад того, як говорити зі світом на широкий спектр тем, але обов’язково інтегруючи культуру.

Україна приділяла мало уваги, часу та зусиль Азії, Африці, Латинській Америці, і схаменулись фактично лише після початку повномасштабного вторгнення, посилюючи дипломатичні та культурні треки в цих регіонах. Український інститут почав працювати в окремих країнах цих регіонів більше року тому і вже зробив чимало проєктів, але це лише початок.

Модератор Такаші Хірано, керівник японської секції, Укрінформ:

Зараз у «Групі Семи» не так просто досягати єдності та виступати єдиним голосом щодо російсько-української війни. 24 лютого цього року, як і в попередні роки, очікувалося оприлюднення спільної заяви лідерів G7 до третьої річниці повномасштабного вторгнення. У ній мала бути зафіксована чітка позиція щодо засудження російської агресії та подальшої підтримки України. Проте така заява досі не з’явилася.

Під час саміту “Підтримай Україну” прем’єр-міністр Японії Шіґеру Ішіба висловив сподівання, що бойові дії завершаться завдяки дипломатичним зусиллям. Водночас він наголосив, що мир має бути справедливим і стійким та має бути досягнутий за безпосередньої участі України. Японія дотримується попередньої принципової позиції щодо цієї війни.

Прем’єр-міністр Ішіба заявив: “Ми не маємо наміру ставати на чийсь бік” щодо словесної суперечки між Зеленським і Трампом наприкінці лютого, підкресливши важливість єдності G7. Це свідчить про дилему, перед якою постала Японія. З одного боку, вона залишається відданою збереженню демократичних цінностей, світового порядку, заснованого на правилах, та підтримці України. З іншого боку, вона дуже уважно стежить за позицією США — свого абсолютно незамінного союзника у Східній Азії.

Уряд Японії намагається знайти оптимальну або збалансовану позицію щодо російсько-української війни з урахуванням можливої реакції адміністрації Трампа на ту чи іншу подію. При цьому найбільша опозиційна сила в Японії — Конституційно-демократична партія — вже критикує таку м’яку позицію уряду та закликає до чіткої й послідовної підтримки України.

Більше про те, як відбувався П’ятий Форум Україна-Японія: https://cutt.ly/oryQswnW

Відеозапис Форуму доступний українською (https://cutt.ly/zrydEo2X) та англійською (https://cutt.ly/ArtOBrZC).