Як українці оцінюють НАТО у 2026 році

КЛЮЧОВІ ВИСНОВКИ

Змішані відчуття. Українці підтримують вступ до НАТО, але не повністю довіряють самому Альянсу. 68,9% українців виступають за членство держави в НАТО. При цьому 54,7% опитаних довіряють Альянсу, 41,5% не довіряють цій організації. Це означає, що частина респондентів, хоч і прагне бачити Україну в НАТО, ставиться з недовірою до нього. Вперше Центр зафіксував падіння довіри до Альянсу минулого року: у листопаді 2024 року не довіряли НАТО 32,6% опитаних, торік – 44,6% (у березні цього року цей показник майже не змінився – 41,5%).

Альянс допомоги і безпеки. Суспільна довіра до НАТО в Україні значною мірою залежить від практичної допомоги, яку надає Альянс. Водночас впливає на позитивну оцінку і сприйняття Організації Північноатлантичного договору як потужного безпекового обʼєднання – сили, з якою рахуються. Центр «Нова Європа» поставив українцям, які довіряють НАТО, відкрите питання (без пропонованих варіантів відповідей), що найбільше впливає на вашу довіру? Топ-3 чинники: «допомога Україні» (18,5%), «захист для України» (13,3%) та «гарантії безпеки» (11,8%). Серед інших факторів: «потужні країни є членами НАТО» (10,8%), «єдиний варіант перемогти у війні з РФ» (8,3%), «цінності НАТО» (5,4%), «військовий потенціал НАТО» (5,0%) та ін. Як бачимо, переважають відповіді, які можна згрупувати в два головних кластери – допомога Україні і висока оцінка потенціалу НАТО. Відповідь «гарантії безпеки» до певної міри є обʼєднавчою для цих двох підходів. Українці довіряють НАТО, оскільки він гарантує безпеку своїм членам (тобто йдеться про довіру до сили Альянсу: «на членів НАТО не нападають»), але респонденти також усвідомлюють, що саме Альянс міг би убезпечити Україну від російської агресії – йдеться про очевидне очікування прямого захисту України («якби були в НАТО, не напала би Росія», «захист від Росії», «може дати гарантії для української безпеки»).

Недовіра через бездіяльність. Українці не довіряють НАТО передусім через оцінку його поведінки у війні: Альянс сприймається як такий, що робить недостатньо, діє повільно і нерішуче. Відповіді на відкрите питання про причини недовіри: «недостатня допомога Україні» (16,5%), «більше говорять, ніж роблять» (13,5%), «бездіяльність» (11,0%), «вони не здатні захистити самі себе» (9,1%), «війна досі триває» (6,1%) – це пʼять головних причин, які називали українці найчастіше. Здебільшого всі ці пояснення пов’язані з політикою НАТО щодо України, проте низка відповідей стосувалася самого НАТО – його «нестабільності», того, що Альянс «не використовує Статтю 5», називалася також «теперішня політика США». Частина українців, між тим, визнали, що «просто не довіряє», без жодних причин (майже 6%).

Соціологічний експеримент. Центр «Нова Європа» поставив експериментальне запитання тим понад 40% респондентів, які не довіряють НАТО: «Зараз понад 80% всієї військової допомоги для України постачається через НАТО. Чи змінює ця інформація Ваше ставлення до НАТО?» Понад чверть (27,5%) українців відповіли, що так, змінює: цей факт робить ставлення до Альянсу більше позитивним. Можна відтак припустити, що на частину респондентів впливає брак поінформованості. Якщо додати цю частку респондентів, яка готова змінити свою думку, до групи тих, що довіряють НАТО, то отримаємо цифру в понад 65%. Це приблизно той самий рівень довіри до Альянсу, який спостерігався в Україні в листопаді 2024 року (64,4%). Проте частка тих, на кого ця інформація не справила враження, залишається суттєвою: 58,4% опитаних із групи тих, хто не довіряє НАТО, все одно не змінили би своєї думки. Якщо взяти до уваги пояснення респондентів, чому саме вони не довіряють Альянсу, то одна з можливих гіпотез: для відновлення довіри недостатньо самого факту військової допомоги, але важливими є також своєчасність і швидкість («якби вони допомогли нам в перші дні війни»). Чимало українців повʼязували свою недовіру з тим, що «війна досі триває»: відповідно якими б великими не були обсяги поставок озброєння, головним індикатором для цієї частини українців залишатиметься припинення російської агресії. Одна з відповідей, яка може пояснювати цю суспільну логіку: «мінімум допомоги: не дають померти, але і перемогти також не дають». Інша можлива гіпотеза: в ЗМІ обговорюється недостатня потужність та/або рішучість краін НАТО захиститись в разі вторгнення в країни Балтії особливо за умови пасивності США, які можуть навіть вийти з НАТО. Тож частина респондентів сумнівається в «здатності НАТО захистити самі себе».

Які конкретні кроки українці хотіли б бачити від НАТО у найближчий рік? 64,1% опитаних очікують збільшення постачання зброї і фінансової допомоги. Паралельно високим залишається запит на гуманітарні проєкти – розмінування, психологічна стійкість, підтримка ветеранів (44,4%), що демонструє сприйняття НАТО не лише як військового, а й як ширшого безпекового інструменту. Понад третина опитаних виступає за надання Україні запрошення до членства (35,8%) та за відправку військового контингенту НАТО (34,9%). Можна припустити, що два останні показники були би суттєво більшими, якби українці вірили у їхню реалістичність або якби не сумніви в США. До слова, падіння довіри до НАТО збіглося у часі з періодом, коли питання запрошення до членства зникло з публічного простору (після приходу до влади нового президента США). Це не означає, що самі українці відмовилися від євроатлантичної перспективи. Більшість українців якраз не підтримують ідею публічної відмови НАТО від членства України. Варіант «публічна відмова НАТО від членства України, припинення співпраці задля зупинки війни» обрали лише 16,3%.

Опитування проведене на замовлення Центру «Нова Європа» Info Sapiens у період з 7 по 20 березня 2026 року. Вибірка дослідження становить 1000 респондентів.

PDF-версію читайте тут.

Омнібус – щомісячне національне репрезентативне опитування. Березнева хвиля 2026 року була проведена у період з 07 по 20 березня 2026 року.

Вибірка дослідження становить 1000 респондентів. Опитування проводилося методом CATI (телефонні інтерв’ю з використанням комп’ютера, computer-assisted telephone interviews) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів. Вибірка репрезентативна населенню України віком 16+ за статтю, віком, регіоном, розміром населеного пункту проживання до повномасштабного вторгнення відповідно до останніх наявних даних Державної служби статистики України на 01.01.2022. Теоретична похибка вибірки не перевищує 3,1% з вірогідністю 0,95%. Опитування не проводилося на тимчасово окупованих територіях АР Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської областей та інших, що перебувають під окупацією, а також територіях, де відсутній український мобільний зв’язок.

Опитування здійснено за фінансової підтримки уряду Великої Британії в рамках проєкту «Взаємна трансформаційна сила: змінюючи Україну через співпрацю з ширшою Європою», який імплементує Центр «Нова Європа». Погляди, висловлені в цьому матеріалі, належать авторам і не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду Великої Британії.