Наталія Бутирська, асоційована старша аналітикиня Центру «Нова Європа», взяла участь у панельній дискусії «Трикутник США–ЄС–Україна: виклики та майбутнє безпекової співпраці», організованої Центром трансатлантичного діалогу. Захід відбувся 29 квітня 2026 року та був присвячений викликам трансатлантичної безпеки й практичним шляхам співпраці між ЄС, Україною та США.
У своєму виступі Наталія Бутирська звернула увагу на недостатнє усвідомлення Заходом загрози, яку становить участь Північної Кореї у війні на боці Росії. На її думку, укладений між РФ та КНДР п’ятирічний план військової взаємодії є серйозним викликом не лише для України, а й для глобальної безпеки загалом.
Окремо експертка зупинилася на труднощах, з якими стикаються багато країн, намагаючись вийти за межі усталених підходів і почати мислити реальними категоріями загроз. Зокрема, Південна Корея, незважаючи на зростання викликів з боку КНДР, продовжує дотримуватися політики примирення та не готова до більш рішучих кроків на підтримку України.
«Україна має самостійно працювати з країнами азійської демократії для утримання їх в спільному санкційному полі. Але з огляду на їхню залежність від США, важливо знаходити можливості взаємодії через європейські країни. Зважаючи на мінливу зовнішню політику США і сумніви щодо виконання ними союзницьких зобов’язань, саме європейці як оплот демократій можуть стати не лише гарантією для України, а й платформою для взаємодії демократій, у якій можуть бути зацікавлені наші азійські партнери», – пояснила Наталія Бутирська.
У короткотерміновій перспективі, наголосила аналітикиня, Україна повинна зосередитися на збереженні сталої підтримки азійських партнерів – Японії, Австралії, Нової Зеландії та Південної Кореї.
Щодо Китаю, Наталія Бутирська зазначила, що прямих механізмів впливу на його підтримку Росії наразі немає. Водночас зацікавленість Пекіна у збереженні відносин з ЄС відкриває можливість через партнерів утримати його принаймні від надання Росії прямої військової допомоги. Санкційний тиск, зокрема в рамках 20-го санкційного пакету, має щонайменше створювати для Китаю дискомфорт від такої підтримки.
Завершуючи виступ, експертка підкреслила роль Європи як потенційного полюса тяжіння – як для азійських демократій, так і для країн Глобального Півдня. На її думку, Європа має стати повноцінним суб’єктом міжнародних відносин, з яким рахуватимуться США, Китай і Росія, та до якого тягнутимуться інші демократичні країни.
