З України до Італії 4 квітня прилетіли 20 медиків, щоби допомагати одній з найбільш уражених коронавірусом країн Європи боротися з епідемією. Через три дні на військовій базі поблизу Рима приземлився ще один літак із допомогою від України, який привіз 5000 літрів дезінфекційного розчину. Рішення надати Італії допомогу ухвалив президент Зеленський, а виконують його Міністерства охорони здоров’я та внутрішніх справ за підтримки наших дипломатів.

Однак в українському суспільстві не всі зрозуміли, чому в умовах, коли готовність України боротися з коронавірусом під питанням, наша держава надає допомогу Італії.

«Все, звичайно, чудово, а як справи з допомогою українцям в Україні?», «Як так можна — залишати своїх медиків у своїй державі без захисту, але показувати на весь світ благородство з нашого боку?», — це лише деякі з коментарів користувачів соціальних мереж під постом замміністра внутрішніх справ Антона Геращенка про гуманітарний вантаж, який Україна відрядила до Італії.

Подібних коментарів вистачає й під повідомленнями інших державних чиновників та медіа про українську допомогу Італії.

Щоб розібратись, навіщо Київ допомагає Риму та чи можемо ми це собі дозволити, hromadske розпитало представників МОЗ, МВС, українських дипломатів в Італії та експертів — і ось що вони відповіли.

МОЗ: Ця місія — здобуття досвіду

У складі української делегації, яка прибула до Італії 4 квітня, — 20 медиків, серед яких інфекціоністи, реаніматологи, хірурги, анестезіологи, ендокринологи, невропатологи та медичні сестри. Всі вони, за інформацією МОЗ, полетіли до Італії добровільно. Україна забезпечує оплату їх роботи та захист, а італійська сторона — проживання та харчування. Українські медики працюють у двох шпиталях міст Пезаро та Урбіно. Це центральний регіон Марке, він на 6-му місці в Італії за кількістю померлих від коронавірусу: станом на 8 квітня їх там 652.

«Ми відправили до Італії бригаду з 20 медиків. Наразі для України це не критично, — запевняє Віктор Ляшко, заступник міністра охорони здоров’я України, у коментарі hromadske. — Це навіть більш прагматично, оскільки ця бригада отримає неоціненний досвід, повернеться на територію України і буде передавати його нашим медикам». 

За його словами, українці перейматимуть в Італії досвід і допомоги хворим, і запобігання поширенню хвороби, і щодо умов роботи медиків.

Гліб Бітюков, один із українців, які зараз працюють в Італії, уже ділиться враженнями і фото у соцмережах.

«Весь одяг одноразовий, окрім окулярів, які відправляються на дезінфекцію, і знімається кожного разу, коли покидаєш відділення, — пише він про оснащення та умови роботи медиків в італійських лікарнях. — Виходити можна вільно, лише потрібно попередити про те, що виходиш, та зняти весь одяг, окрім уніформи. Вона знімається в кінці чергування і залишається в кошику для білизни. На ранок на тебе чекає все нове. У відділенні є невеличка кімната для персоналу, в якій є вода, фрукти, шоколад, йогурти. Це все привозять волонтери».

У Міністерстві охорони здоров’я також запевняють: Україна відправила ту кількість засобів для дезінфекції до Італії, яку може собі дозволити.

«Передаються сили і засоби, які не є критичними для нашої системи охорони здоров’я. Тобто ніхто нічого не хоче зробити у збиток для нашої країни. Все, що робиться — робиться з прорахунком наперед», — каже Віктор Ляшко.

До чого тут МВС?

Українських лікарів, які вилітали до Італії, супроводжував міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Перед вильотом літака з аеропорту Жуляни Аваков дав пресконференцію спільно з послом Італії в Україні Давіде Ла Чечілія.

«В Італії працюють багато українців, по неофіційним даним, близько 100 з них знаходяться в реанімаціях. Допомагаючи Італії, ми допоможемо собі», — так він обґрунтував, чому Україна виявляє солідарність з Італією.

Присутність Авакова поряд з італійським послом можна пояснити тим, що лікарів та вантаж з України до Італії доправляли літаками Національної гвардії України.

«Ми робимо це на виконання указу президента, — сказав hromadske речник Міністерства Артем Шевченко. — Літаки Нацгвардії, 10 з 20 лікарів — із системи МВС».

У МВС також твердять, що в Україні немає дефіциту етилового спирту, який відправили до Італії як засіб для дезінфекції, тож хвилюватися через те, що Україна ділиться останнім — не варто.

Гуманітарна допомога як інструмент дипломатії

Вивчення досвіду італійських колег — не єдина мета, з якою українські медики вирушили до Італії. Це також спосіб проявити солідарність із країною, яка має велику вагу всередині Євросоюзу та НАТО і вплив на ухвалення важливих для України рішень.

Італійські медики та звичайні громадяни свого часу допомагали Україні у скрутні для неї часи, нагадує посол України в Італії Євген Перелигін. 

«Саме Італія стала однією з перших держав Європи, яка почала запрошувати на безкоштовний відпочинок наших дітей, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС. І, до речі, залишається єдиною державою на просторах ЄС, яка продовжує цю важливу практику й донині», — каже посол. Він опублікував у фейсбуку фото з подякою українським медикам на дверях готелю, де вони оселилися в Італії.

Перелигін також зазначає, що в Італії наразі мешкає багато українців — міністр закордонних справ нещодавно оцінив їх кількість у 400 тисяч. Усі вони — незалежно від того, чи легально проживають в Італії — отримують медичну допомогу там безкоштовно.

З початку епідемії допомогу до Італії відрядила низка країн світу. Це не лише заможні держави на кшталт Німеччини чи США, а й Куба та Албанія, звідки на Апенніни прибули кілька десятків медиків.

Однак найбільше уваги привернула допомога від Росії, яка влаштувала в Італії справжню піар-операцію: італійські та російські медіа крутили кадри, як два десятки військових камазів із «триколорами» везли військових медиків та обладнання через пів країни з Рима до Бергамо. На думку дипломатів, з якими спілкувалося hromadske, Росія використала цю нагоду для того, щоби зміцнити в Італії думку, що справжній друг — Москва, а не західні країни, і збільшити шанси на скасування санкцій з боку ЄС.

«Солідарність переможе вірус»

Відповідь України є цілком логічною і потрібною, вважає асоційована аналітикиня центру «Нова Європа» Катерина Зарембо.

«Італія зараз у кризі, вона стала в Європі фронтом у боротьбі з коронавірусом, опинилася в епіцентрі медійної уваги. Відповідно, Італія дуже прискіпливо дивиться на те, хто їй допомагає і яким чином, — пояснює Зарембо. — Якби Україна взагалі нічого не зробила для Італії, при тому вимагаючи чогось після того, як епідемія завершиться, — наприклад, підтримки санкцій — то, звичайно, у нас було б набагато менше підстав щось вимагати».

Міжнародні відносини схожі на людські, веде далі Зарембо. І Україна не може виступати лише в ролі прохача іноземної допомоги, а має поводитися так, як хотіла б, щоби ставилися до неї:

«Допомога може бути невеликою, вона може бути символічною. Тут питання не в тому, щоб показати масштаб, а щоб показати: ми з вами, це дуже важливо».

Для України Італія важлива з кількох причин. По-перше, вона один із найбільших торговельних партнерів України в усьому ЄС. По-друге, після Брекзиту роль Італії в Євросоюзі зросла — і позиція цієї країни, зокрема, щодо Росії та продовження санкцій проти неї є вагомою. По-третє, Україна зацікавлена протистояти впливам Росії в Італії, які є доволі потужними і можуть ще зрости після російського гуманітарного десанту на Апенніни. Зрештою, Україна сподівається на справедливий суд за апеляцією у справі нацгвардійця Марківа, засудженого в Італії на 24 роки за сумнівними звинуваченнями.

«Гуманітарна допомога показує, що Україна є цивілізованою європейською країною, яка, незалежно від своїх ресурсів, готова допомагати», — каже Катерина Зарембо. На її думку, надавши допомогу Італії зараз, Україна зможе навзаєм отримати її пізніше, коли захворюваність у нашій державі сягне піку.

Допомога Італії також дала привід, щоби після тривалої перерви про Україну знову заговорили італійські політики та медіа.

Міністр закордонних справ Луїджі ді Майо, який зустрічав українських лікарів в аеропорту Пратіка-ді-Маре поблизу Рима (де за два тижні до того приземлилися літаки з «гуманітаркою» з Росії), заявив, що «без цієї допомоги Італія б не впоралася». Газета Repubblica опублікувала лист міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби, який розповів, що у 1994-му, у віці 13 років, провів літо в італійській родині і разом із нею вболівав за Італію на чемпіонаті світу з футболу.

«Коронавірус — це випробування на солідарність. Хтось витримає його з гідністю. Хтось проявить лицемірство. Однак я переконаний, що зрештою солідарність виявиться сильнішою за вірус, і разом ми переможемо!», — пише Кулеба.

Можливо, українська допомога Італії і не вразила масштабом, однак непоміченою на Апеннінах вона точно не залишилась.