Блог Ганни Мєдвєдєвої про ризначення Міхеіла Саакашвілі головою Виконавчого комітету реформ Національної ради реформ при президенті України.

Протестувавши реакцію Грузії на повернення Саакашвілі в українську політику і не знайшовши необхідної підтримки серед нардепів для його призначення віцепрем’єр-міністром, було прийнято компромісне рішення. Та чи зможе воно задовольнити амбіції Саакашвілі?

Саакашвілі асоціюється в багатьох українців з успішною антикорупційною реформою, тому на певний час його робота на посаді, пов’язаній з цим питанням, може стримати падіння рейтингу довіри до влади. Згідно з опитуванням Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва, майже 70% українців вважають, що саме корупція заважає розвитку Україні найбільше — більше за війну на Донбасі.

У ставленні грузинського суспільства до призначення Саакашвілі на державну посаду в Україні можна виділити два аспекти — юридичний і емоційний. У 2015 році, коли Саакашвілі став очільником Одеської ОДА, справи проти нього в Грузії ще не були відкриті. Та його призначення все одно викликало серйозну емоційну хвилю в грузинському суспільстві. Наразі події навколо експрезидента не обговорюються настільки інтенсивно й емоційно, позаяк для грузинів внутрішній порядок денний включно з пандемію, економічною кризою і підготовкою до парламентських виборів, зараз важливіший, а питання Саакашвілі дещо втратило новизну й гостроту.

Грузинська влада сприймає це призначення не стільки як недружній до неї крок, як прояв непослідовності української політики. Якщо вже раніше не склалася співпраця України з Саакашвілі, навіщо давати їй нове дихання, усвідомлюючи, що таке партнерство знов має всі шанси призвести до поразки екс-президента Грузії?