Торговельний зв’язок Україна-Японія-ЄС: взаємний вплив та нові можливості

Центр «Нова Європа» провів останню з трьох українсько-японських онлайн-дискусій “Торговельний зв’язок Україна-Японія-ЄС: взаємний вплив та нові можливості”. Під час заходу, зокрема, було презентовано відповідний аналітичний коментар Дайске Кітаде, старшого аналітика Mitsui & Co. Global Strategic Studies Institute (Японія), та Сергія Солодкого, Першого заступника директора Центру «Нова Європа» (Україна).

Протягом цього тижня Центром “Нова Європа” було також проведено два онлайн-заходи “Американсько – японський безпековий союз :ключові поради для України” та “Як ребрендингувати Україну в Японії і навпаки?”. Українсько-японські онлайн-дискусії було організовано за підсумками форуму “Азійська стратегія в дії. Роль українсько-японської співпраці”.

Тези виступів дискусантів:

Модератор: Сергій Солодкий, Перший заступник директора Центру «Нова Європа»

Є величезний інтерес зі сторони Японії скористатися можливостями України та української економіки, і ми теж бачимо величезний інтерес українського бізнесу збільшувати свою присутність на японському ринку. Ми бачимо активність українського посольства в Японії, чуємо багато приємних новин щодо проведення економічної співпраці, які мають нас налаштовувати на оптимістичний лад.
Сьогодні МЗС Японії зробило спеціальний подарунок для нас – почалось вирішення проблеми, що тягнеться у двосторонніх відносинах ще з радянських часів. Детальніше про це розкажуть пан Кітаде та пан Корсунський.
Якщо говорити про взаємозв’язок, про трикутник кооперації ЄС-Україна-Японія, то насправді виглядало би логічно, щоб у цьому рівнобедреному трикутнику була зона вільної торгівлі між Україною та Японією. Є початок дискусії про це, що теж важливо.

Дайске Кітаде, Аналітик, Mitsui&Co. Global Strategic Studies Institute

МЗС Японії оголосило, що 22 березня 2021 року розпочнуться перемовини щодо оновлення Конвенції про уникнення подвійного оподаткування від 1986 року. Це вирішуватиме проблему про сплачування японськими компаніями більших податків, ніж компанії інших держав.
Угода про асоціацію з ЄС та її економічна частина позитивно вплинула на збільшення торгівлі між Україною та Японією. Прикладів японських інвестицій мало, але я впевнений, що інвестиції будуть рости поступово, слідом за торгівлею. Японці не люблять непередбачуваність, тому японський бізнес починає з торгівлі і тільки потім, переконавшись, що все гаразд, переходять на інвестиції. Тому зростання торгівлі – це вже хороший знак для зростання інвестицій.
Що стосується трикутного зв’язку Японія-ЄС-Україна, очікується скоординована між Японією та ЄС інвестиція, connectivity, тобто зв’язок. Нагадую, що Японія та ЄС підписали меморандум, так зване “Партнерство стійкого зв’язку та якісної інфраструктури” у вересні 2019 року. У цьому меморандумі пріоритетним регіоном для спільної роботи позначається Східна Європа, поряд із Західними Балканами, Тихоокеанським регіоном та Центральною Азією. Тому я дуже сподіваюсь на спільні японо-європейські проекти у цих регіонах, у тому числі в Україні. Зв’язок (connectivity) має дуже широке поняття, адже це про потік людей, енергії, кіберпростір тощо. Тому таких проєктів може бути дуже багато.
Поганий бізнес-клімат лякає будь-яких інвесторів, тому проведення реформ в Україні є дуже важливим.
Україні та Японії необхідно розвивати діалог, нам потрібно більше знати один про одного.

Сергій Корсунський, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Японії

Під час зустрічей з керівниками шести основних торговельних домів Японії з’ясувалось, що японські компанії платять більший відсоток ніж європейські, і що в Україні діє Конвенція 1986 року. Ми ініціювали дискусії щодо цього, Міністерство фінансів України миттєво зреагувало, МЗС Японії визначило це пріоритетом, тому 22 березня почнуться онлайн консультації з цього питання.
Я порушив питання про угоду про вільну торгівлю. Японська сторона ставиться до цього досить обережно. Угода про вільну торгівлю дуже потрібна нам. Японія знаходиться в серці низки угод про вільну торгівлю з усім світом. Це унікальний випадок, що Японія і у транстихоокеанскому, і трансатлантичному регіональному вимірах має режим вільної торгівлі: з ЄС, з Великою Британією та Канадою. Ми вже знаходимось дуже близько в правовому полі з Японією, тому переговори не мають бути довгими і важкими. Чому це нам потрібно? Через японські компанії ми зможемо вийти на торгівлю з іншими державами. Таким чином, для нас співпраця з Японією має подвійний інтерес.
Україні не варто ставити самоціллю заповнення японського ринку, який є конкурентним, і де є продукція з усього світу найкращої якості. Важко розсувати конкурентів та приносити нові продукти. Для нас Японія важлива як глобальна, потужна торговельна нація, яка допоможе вийти на значно ширші ринки в регіоні. Японія купує товари не лише для себе, що допоможе виходити на інші ринки.
Зараз готується звіт з японської сторони щодо того, в яких саме галузях ЄС і Японія можуть реалізовувати проєкти в Україні щодо інфраструктури, водню.
Якщо говорити про інвестиції, то окрім двох промислових японських проєктів в Україні, є ще проєкти в аграрній сфері – Sumitomo, CJ (інвестує в сільське господарство). Всі інвестиції мають проблеми, які ми вирішуємо.
В Японії дуже прискіпливо ставляться до того, щоб не потрапити в неприємні ситуації. Японські компанії хочуть працювати в комфортній обстановці, чесно платитимуть податки, інвестувати в соціальну інфраструктуру, будуть надійними партнерами. Вигода для нас – це ще й корпоративна культура, що показує як чесно потрібно працювати у країні, якщо ти розглядаєш її стратегічно.
Ми акцентуємо увагу на продуктах харчування, проте популярністю користуються й інші, наприклад, наші іграшки.
Ми не можемо бути успішнішими за кордоном, ніж ми є успішні вдома. Україні потрібна внутрішня сила, продемонструвавши яку, ми покажемо, що ми цінуємо себе, що наші продукти найкращі. Українські бізнесмени мають робити все, щоб споживання було успішним в Україні.

Ацуко Хігашіно, Доцент, Університет міста Цукуба

Корисність аналітичного коментаря пана Кітаде та Пана Солодкого полягає у тому, що він окреслює відмінності між підходами України та Японії, коли йдеться про вільну торгівлю, а також про об’єми торгівлі України та Японії. Японський підхід полягає у тому, щоб спочатку розширювати торгівлю, а вже потім дивитися на можливості вільної торгівлі. Українська ж сторона прагне зони вільної торгівлі. Відмінність цих двох підходів дещо нагадує дилему “Що було раніше – курка чи яйце?”.
Я розумію японську обережність перш ніж розпочати широку торгівлю з кимось. Водночас, я погоджуюсь, що часом японська адміністрація занадто обережна. Можливо, варто запровадити подвійний підхід – постійно просувати порядок денний вільної торгівлі та водночас розширювати торгівлю між нами.
Українсько-японські потенційні угоди і оновлення угоди про асоціацію між Україною і ЄС мають йти поруч. На торгівлю між нашими країнами вже впливає ця багатонаціональна угода.
Варто подумати, чи було б більш успішно залишатись у двосторонній угоді між Україною та Японією або розглянути багатосторонню зону вільної торгівлі між Японією та іншими східноєвропейськими партнерами, як-от Молдова, Грузія. Двосторонній чи багатонаціональний формати – це може бути темою для дискусії. Наші колеги у японському уряді повинні думати також про геополітичні наслідки і переваги зони вільної торгівлі.
Сonnectivity – це використання багатьох різних зв’язків. Японський уряд має поновити з подвійною і потрійною силою встановлення нових зв’язків з Україною, і не сильно фокусуватись на Західних Балканах.
Я є прихильницею думки, що чим ближча Україна до ЄС, тим вона ближча і до Японії, але потрібно розширювати українсько-японські зв’язки, розповсюджувати політичні та економічні меседжі.

Олена Микал, Старша викладачка, Національний університет «Києво-Могилянська академія», доктор філософії (Університет Васеда)

Протягом десятиліття діалог між ЄС та Японією сильно розвинувся, як і між Україною та ЄС. Діалог між Україною та Японією дещо повільніше розвивався.
Коли ми говоримо про торгівлю та ринки, які є основною для інвестицій та подальшої співпраці, ми маємо наголошувати, що Україна з Японією та ЄС поділяє демократичні цінності, свободу слова і права людини. Враховуючи те, що зараз відбувається, а саме співпраця між Китаєм та Центральними та Східними європейськими країнами у форматі «17+1».
Ми в Україні маємо бути проактивними. Так, уже є японські експерти, які проводять дослідження, проєкти, які охоплюватимуть Україну та Азербайджан і Японію в рамках цього партнерства – це одна річ. Інша, що є Конвенція про подвійне оподаткування, яке мало б бути вирішеним ще в 90-х, але ми говоримо про долучення людей до цих проблем.
В українців має бути бажання та політична воля робити певні речі. Україна як система, як держава має бути більш проактивною і сама пропонувати проєкти для ЄС та Японії, які можуть бути усі трьом цікаві. Україна має змінити сприйняття з “молодшої” із партнерів на реального партнера для співпраці.
В України великий потенціал для відносин з Японією та ЄС. Ми зацікавлені в цій співпраці та українській участі, але ми повинні бути більш проактивними, вчитись думати і бути прагматичними.

Юрій Луценко, Партнер COIN/consulting integrated

Компанія COIN 5 років займається просуванням українського експорту для food & agro, тобто сільськогосподарської продукції та упакованої продукції харчування. 4 роки з 5 ми займаємось виключно Японією.
Важливими продуктами українського експорту є, по-перше, український мед. Український мед росте, з точки зору його експорту до Японії, і навіть ковідний період 2020 року не відобразився негативно на експорті з України до Японії. Мед це хайлайт нашого експорту до Японії.
У нас є також багатий потенціал у заморожених ягодах, у бобових, олійних, а також традиційний зернових. Це буде рости за належної уваги до цього з боку експортерів, дотримання їх японських специфікацій, що дуже важливо. Це що стосується саме с/г продукції.
Серед упакованих товарів дуже великий потенціал у кондитерки. Українські цукерки, круасани та різні слойки знаходять все більше і більше уваги з точки зору імпортерів. Компанії АВК, Рошен, Житомирські ласощі, Ярич все більше цікавлять Японців. Коли великі підприємства звертають на себе увагу і починають рухатись в цьому напрямку, вони згодом стають взірцем для менших компаній.
Тобто український локомотив уже рухається в бік Японії, і цей локомотив солодкий на смак (кондитерка і мед).
Проблема України полягає в тому, що багато українських товарів потрапляють до Японії не з України. Українські експортери і в медовій, і в ягідній індустріях орієнтовані, в першу чергу, на ЄС (через географічну близькість, наявні угоди, за звичкою). Країни ж ЄС реекспортують українські товари до Японії (так, український мед пакується в Польщі, українські ягоди – в Італії). Тут є компонент довіри японців до європейських продуктів радше, ніж до українських, а також елемент віри українських експортерів в експорт до Європи радше, ніж до Японії.
Небагато українських експортерів цікавляться Японією. З умовних 2000 експортерів у сфері food & agro, лише 400-500 роблять усе за правилами (промоція, участь у виставках, дослідження, регулярні follow-ups з імпортерами). З них лише половина є потенційними експортерами до Японії, і це небагато.
Чому український експорт такий незначний? В основному через два фактори. Перший, маркетинговий фактор у цій сфері – це довіра з боку японців та віра в результат з боку українців. Другий більш прагматичний, математичний фактор – це регуляторне середовище.
Для того, щоб надавати японському напрямку українського експорту розголос, ми повинні більше про це говорити. Дуже важливою є промоція цієї праці.

Запис трансляції можна переглянути тут: