Коментар Альони Гетьманчук для Громадського радіо. Новину на основі коментаря директорки “Нової Європи” читайте тут.

“Навіть до накопичення російських військ на нашому кордоні Україна постійно закликала НАТО і США збільшити свою військову присутність у Чорному морі. Тому звістка про те, що два есмінці не пройдуть до нас, є поганою.

Політика Байдена буде базуватись на трьох «D» — діалог, демократія та стримування. Звичайно, Путіну хотілось би, щоб діалог витіснив усі інші елементи, Байден та адміністрація показують, що, не зважаючи на стримувальні заходи, вони також готові до діалогу там, де інтереси США та Росії перетинаються. Якщо з Китаєм йдеться більше про конфронтацію та конкуренцію, то з Росією йдеться про конфронтацію та кооперацію з системних питань. Чи влаштує ця формула Путіна і Росію? Не впевнена.

Зараз прослідковуємо чітке розділення між партнерами та союзниками США. Тобто, союзники — це ті, кого вони готові захищати, а партнери — це ті, кого вони готові допомогти захистити себе самим. Україна для них — це партнер, вони чітко проводять цю межу.

Сьогодні за певними ознаками США вбачають зупинення російського впливу у двох компонентах: по-перше, політичні сигнали через контакти, телефонні розмови, заяви, по-друге, санкції, які безпосередньо покликані стримувати Росію. Стосовно військової або безпекової підтримки, бачимо що вони все ще дотримуються політики «не провокувати Росію», що, ми власне і побачили, на прикладі цих двох есмінців.

У США існує відповідний акт 1976 року, який майже кожний президент використовує хоча б раз за свою каденцію. Наприклад, Дональд Трамп використав його у 2018 році, у зв’язку з загостренням ситуації на кордоні США та Мексики. Цей акт передбачає додаткове фінансування, яке можна взяти з інших джерел і спрямувати на якісь інші витрати. Запровадження надзвичайної ситуації дає можливість ці кошти залучати. Цим самим Байден окреслив виклики і загрози, які несе Російська Федерація, її уряд. Він сам класифікував її дії зовнішньої активності як «шкідливі». Питання Росії стає більш пріоритетним, під нього готові підтягувати американське законодавство, відповідні фінанси та, відповідно, на це є політична воля.

Для нас це позитивно, адже Росія починає ідентифікуватись не як «виклик», а як «загроза». Поки що ми не можемо сильно на цьому наголошувати, адже наразі мова йде не про зовнішню підтримку, а про внутрішні процеси в США”.

Повністю розмову слухайте тут.