Україна посіла шосте місце з-поміж 14 колишніх радянських республік за рівнем інтеграції у західний політичний, економічний та культурний простір. Такі результати дослідження «Westernization Index 2018», підготовленого вашингтонським аналітичним центром StrategEast у співпраці з експертами Центру «Нова Європа».
Індекс оцінює прийняття та імплементацію колишніми республіками СРСР (окрім Росії) західної моделі у п’яти ключових сферах: політична вестернізація, економічна, правова, мовна та культурна, а також стиль життя. Аналіз кожної з країн базується на оцінках місцевого експерта.
Анатолій Моткін, засновник та президент StrategEast, так пояснив завдання Індексу: «Наша мета, по-перше, допомогти державам пострадянського простору подолати спільні виклики, які постали після розпаду СРСР. По-друге, ми хотіли б привернути увагу міжнародної спільноти до цього важливого, проте геополітично нестабільного регіону, що допоможе краще сприяти його розвитку».
Україну випередили країни Балтії (Естонія, Литва, Латвія), Грузія та Молдова. На 7 місці рейтингу – Вірменія, 8 сходинку посів Казахстан, 9 – Азербайджан, 10 – Киргизстан, 11 – Білорусь, 12 – Узбекистан, 13 – Таджикистан і останнє 14 місце – найбільш закрита країна регіону – Туркменістан.
«На основі отриманих балів країни Індексу були віднесені до чотирьох груп: дійсно прозахідні, прозахідні ззовні, балансуючі прагматики та держави «фортеці». Їхні показники свідчать, що вони різняться у своїх прагненнях впровадити західні елементи урядування у проаналізованих сферах. Деякі країни, такі як Естонія, Латвія та Литва, є послідовними у своїй прозахідній політиці та реформах, що дозволяє вважати їх західними. Інші, як, наприклад, Україна, Грузія та Молдова гучно заявили про свій прозахідний курс, однак їхній прогрес все ще недостатній і несистематичний. Решта країн вважають за краще збалансовувати свою політику або зберігати невизначеність» Леонід Літра, один з авторів дослідження.
Свої найвищі бали Україна отримала за політичним та економічним критеріями – відповідно 16 та 14 балів з 25 можливих. Українська влада, як визначають експерти, не перешкоджає створенню нових партій, свободі слова та зібрань, а для більшості українських парламентарів характерна прозахідна риторика.
Найнижче експерти оцінили вестернізацію України у категоріях «право» (незалежність судів, захист прав людини, дотримання стандартів Венеціанської комісії, кількість виправдувальних вироків) – 11 балівз 25 та «стиль життя» (відсоток населення, який бував у західних країнах, поширення західних торгових мереж, брендів, мобільний інтернет, використання смартфонів) – 5 балів з 10 можливих.
«Вестернізація у правовому полі носить у багатьох досліджуваних країнах фасадний характер. Країни схвалили важливі закони, конвенції, які передбачають захист прав людини, проголошують верховенство права. На практиці ж мало хто дотримується цих норм. Близькість до Європи – не завжди гарантія правового захисту, оскільки Білорусь у цьому сенсі негативно вирізняється. Киргизстан, між тим, показує досить високий результат, який вибивається на тлі інших країн Центральної Азії. До слова, показник України і Киргизстану за показником правової вестернізації фактично однаковий», – зазначив один із авторів Сергій Солодкий, перший заступник директора ЦНЄ.
«Росія зберігає значний культурний вплив у більшості країн пострадянського простору. Основним інструментами російського впливу залишається російське телебачення та соціальні мережі. Хоча сьогодні російському продукту доводиться конкурувати не тільки із західним, але, наприклад, з турецьким. При цьому, прагнення окремих країн зменшити обсяг російськомовного контенту не обов’язково веде до відповідного збільшення західного. Найчастіше країни збільшують трансляцію фільмів, серіалів та програм вітчизняного виробництва», – пояснила Дарія Гайдай, аналітик ЦНЄ.
Александр Кваснєвський (президент Республіки Польща, 1995-2005) зазначив, що це дослідження проливає нове світло на майбутнє країн пострадянського простору: «Розглядаючи країни пострадянського простору (за винятком Росії) через одну лінзу, Індекс заповнює важливий пробіл, допомагає зрозуміти, як спільне минуле може перерости у стільки різних варіантів сучасності».
Повний текст дослідження доступний тут.
