«Індія обрала для себе роль країни, яка «просуває мир». Однак, як показав час, заклики до миру, хоч би скільки разів вони звучали навіть в обличчя Путіну, не здатні зупинити війну. Натомість тісна економічна співпраця з РФ, прагнення дешевих російських енергоносіїв, як і візити до міжнародного злочинця, серйозно підривають санкційний режим і міжнародну ізоляцію, а отже, грають йому на руку й аж ніяк не сприяють миру».

Наталія Бутирська, асоційована старша аналітикиня Центру «Нова Європа», проаналізувала історичний візит прем’єр-міністра Індії до України напередодні Дня Незалежності.

У статті для «Дзеркала тижня» експертка зазначає, що візит Нарендри Моді до України можна розглядати як своєрідний акт збалансування в очах Заходу, з огляду на близькі відносини Індії з РФ, і демонстрацію «рівновіддаленості» від усіх сторін конфлікту. Втім, було б помилкою сприймати його лише в контексті своєрідної «компенсації» Києву.

«Для Індії проактивна роль — це про створення дипломатичного простору для власної багатовекторної політики, розширення репутації відповідальної глобальної сили та посилення власних позицій як лідера так званого Глобального Півдня, який переймається руйнівними наслідками війни для глобальної продовольчої, енергетичної безпеки. А отже, в Києві Нарендра Моді виступав не лише від імені 1,4 мільярда індійських громадян, а й привіз «послання миру» від імені 120 країн, які напередодні взяли участь у третьому саміті «Голос Глобального Півдня» в Індії», – йдеться у статті.

За словами Наталії Бутирської, «стратегічна автономія» Індії якраз полягає в тому, що протягом російсько-української війни вона взаємодіє з українською владою на вищому рівні, що позбавляє Москву можливості повністю приватизувати стосунки з Нью-Делі, але водночас підтримує активні відносини з Росією.

Під час зустрічі у Києва стояло кілька важливих завдань: спробувати переконати індійських колег відмовитися від російських енергоресурсів, які серйозно підживлюють російську військову машину та залучити Нью-Делі до активнішої підтримки та імплементації української Формули миру.

«Індійському прем’єр-міністру вдалося почасти компенсувати осад, який залишився після його вояжу до Москви, а також надати поштовх україно-індійським двостороннім відносинам, які протягом тривалого часу були позбавлені динаміки й наповненості. Україна та Індія мають що запропонувати одна одній — і в двосторонній торгівлі, і в обміні технологіями, і в залученості індійського бізнесу до реконструкції та відбудови України. Втім, важливо, щоб Індія стала для України не просто економічним партнером, а й державою, готовою вкласти свій дипломатичний капітал в обстоювання довготривалого та справедливого миру», – підсумовує Наталія Бутирська.

Повна стаття тут.