Дискусійна записка українсько-польської Діалогової групи

Польща та Україна переживають найважчий період за 25 років: вперше за чверть століття у відносинах між нашими країнами з’явилося відчуття браку довгострокових пріоритетів та ідейної порожнечі. Відчуття “стратегічного регресу” наклалося на численні поточні двосторонні проблеми, які, на відміну від минулих років, виходять за рамки відносин між урядами і частково закорінені у відносинах між суспільствами.

Ця ситуація є результатом як внутрішніх змін в Україні та Польщі, так еволюції міжнародного контексту. Передовсім політична криза в Європейському Союзі стала причиною, що справа розширення спільноти на схід в коротко- і середньостроковій перспективі стала малоймовірною. Крім того, зростання напруження між Варшавою та Брюсселем поставило під питання вірогідність Польщі як моделі хорошого функціонування демократії й адвоката зближення Києва та ЄС. З’явилися також нові явища у суспільному вимірі: в обох країнах посилилися націоналістичні настрої, дійшло до загострення дискусії про складну спільну історію. Водночас небувалого досі масштабу сягнула хвиля заробітчанської міграції громадян України до Польщі. Ці явища наклалися на відсутність виразного політичного лідера у сфері взаємних відносин як у Польщі, так і в Україні.

Саме тому треба взяти до відома, що рамки співпраці між нашими країнами, які діяли упродовж понад двох десятків років і вісь яких становила підтримка інтеграції України з ЄС, не відповідають новим реаліям. Проте визнання, що девальвація дотеперішніх стратегічних цілей і нагромадження двосторонніх проблем становлять “квиток до взаємної байдужості” — було б великою помилкою.

Нині Польща та Україна важливі навзаєм одне для одного, як і минулі 25 років. Існує потреба солідарної й ефективної політики протидії загрозам, пов’язаним з гібридною війною, що її провадить Росія. Необхідна активна політика щодо суспільств з метою запобігання ескалації націоналістичних конфліктів. Врешті, належить подбати про те, щоб кордон між нашими країнами став воротами до ЄС, а не муром, який визначає лінію поділу на дві Європи. Здійснення такої політики вимагає не тільки нового визначення стратегічних рамок, але також перебудови інструментарію, тобто створення нових ефективних інституцій співпраці на лінії Київ-Варшава. 

Виклик визначення нової візії польсько-українських відносин прийняли 19 експертів і практиків, котрі тривалий час займаються питанням польсько-українських відносин. Ми визнаємо, що надзвичайно важливо, також у символічному вимірі, аби пропозиція Пріоритетного партнерства стала результатом спільної роботи поляків та українців.

Українсько-польська Діалогова група

Авторами даного тексту є члени українсько-польської Діалогової групи, яка була сформована в 2017 році за ініціативи Міжнародного фонду «Відродження» та Фундації ім. Стефана Баторія. Група складається з 19 експертів і практиків, котрі тривалий час займаються питанням польсько-українських відносин.

Альона Гетьманчук
Олександр Сушко
Євген Глібовицький
Святослав Павлюк
Дмитро Шульга
Микола Рябчук
Михайло Гончар
Надія Коваль
Олена Бетлій
Тарас Качка