Стаття Тетяни Левонюк для «Дзеркала тижня» про останній шпигунський скандал між Росією і Чехією.
Відносини між Чехією та Росією різко погіршилися після рішення Праги вислати з країни 18 російських дипломатів. Це стало відповіддю на результати розслідування чеської розвідки, яке показало, що офіцери російської спецслужби ГРУ причетні до двох вибухів на складах боєприпасів у Врбетіце 2014 року, під час одного з яких загинули двоє громадян Чехії. Деякі чеські експерти та політики вже назвали це найбільшим нападом на їхню територію з 1968 року.
Більш того, чеський Національний центр боротьби із організованою злочинністю оголосив у розшук двох російських агентів підрозділу 29155 ГРУ, відомих як Алєксандр Пєтров і Руслан Бошіров. Вочевидь, це пов’язано із вибухами у Врбетіце. Прикметно, що саме ці агенти відповідальні за невдалу спробу отруєння Сєргєя Скріпаля та його дочки у Солсбері 2018 року.
Російська сторона не залишилася в боргу та вислала 20 співробітників чеського посольства в Москві. Також було обмежено кількість громадян Росії як співробітників посольства та «Чеського дому» відповідно до кількості чехів у посольстві Росії. Фактично роботу чеського посольства було паралізовано.
Як наслідок, Прага висунула Москві ультиматум: або остання повертає депортованих працівників у РФ, або Чехія буде вимушена привести у відповідність кількісний склад посольств.
Очікувано, Росія проігнорувала цей ультиматум, тому згідно з Віденською конвенцією 1961 року Чехія оголосила про висилку до кінця травня ще 63 співробітників російського посольства у Празі. Варто зазначити, що до цих подій у посольстві Росії було 129 співробітників (у тому числі 48 дипломатів), а у чеському в Москві — 58 (з них 26 дипломатів).
Використання Чехією статті 11 Віденської конвенції означає встановлення верхньої межі кількості російського дипломатичного персоналу, що відрізняється від висилки окремого дипломата, якого незабаром можна буде замінити. Тому Росії буде складніше відновити існуючу роками диспропорцію.
Таким чином, однією зі змін у відносинах Чехії та Росії, ймовірно, стане досягнення дипломатичного паритету.
Іншим наслідком оприлюднення розслідування стали наміри виключити російський холдинг «Росатом» із тендеру на будівництво двох енергоблоків на АЕС «Дуковани», участь у якому лобіювалася президентом Мілошем Земаном, відомим проросійськими симпатіями, і Комуністичною партією Чехії.
Цікаво, що чеська розвідка і раніше наполягала на виключенні російської компанії із тендеру, але не змогла переконати владу. У разі залучення «Росатому» Чехія підсіла б на гілку російських атомних технологій і пального, а її залежність від Росії значно зросла би.
До слова, 13 із 17 реакторів, які споруджуються або заплановані в ЄС і сусідніх країнах (приміром, в Україні), тією чи іншою мірою перебувають під впливом російських компаній. Про це свідчать дані дослідження, виконаного на замовлення фракції «Зелені — Європейський вільний альянс» Європейського парламенту.
Тож виключення із тендеру на АЕС «Дуковани» стане поразкою російських державних економічних (вартість будівництва енергоблоків оцінюється в 7 млрд дол.) і геополітичних інтересів.
Утім, за рішенням чеського уряду, «Росатом» не буде запрошено заповнювати «анкету безпеки» разом із іншими претендентами, але сам тендер ще не був розпочатий. Фактично російський холдинг має можливість повернутися до тендеру після чеських парламентських виборів восени 2021 року.
Непропорційно велика кількість співробітників російського посольства у Чехії (129) завжди була досить підозрілою і тільки підтверджує дані про Чехію як російський регіональний шпигунський хаб. Співробітники російських розвідок, працюючи під прикриттям у посольстві Росії, цілком могли бути кураторами операцій в інших європейських країнах або брати в них участь.
Чому саме Чехія? Одна з причин — наявність необхідної інфраструктури: російські церкви, IT-компанії, фірми тощо. У Чехії на постійній основі проживає багато росіян. Останні активно задіяні у різних бізнес-проєктах, тому в наявності проросійське бізнес-середовище. І, безумовно, президент Мілош Земан є відомим симпатиком Кремля.
Понад те, донедавна в Чехії було відносно лояльне ставлення до наявності представників російських спецслужб на території країни. Попри численні попередження і звіти контррозвідки, російських дипломатів рідко висилали із Чехії, хоча можливість вести переговори щодо скорочення кількості дипломатів посольства Росії була.
Скорочення російської агентури дасть змогу частково звільнитися від російського гібридного впливу бодай на дипломатичному рівні, а чеські спецслужби зможуть ретельніше відстежувати контакти співробітників посольства, які залишаться на території країни. Причому Чехія надала Росії право самій визначитися, яких дипломатів вона залишить у Празі.
Ба більше, це чудова нагода для очищення російських дипломатичних установ в інших європейських країнах від представників спецслужб. Так, лише минулого місяця Італію сколихнув гучний шпигунський скандал за участі російського дипломата та італійського військового.
Не виключено, що найближчим часом з’являться інші сліди російських спецагентів у європейських країнах. Приміром, Болгарія вже заявила про наявність даних, що вказують на присутність російських агентів у країні у той час, коли там відбулися кілька вибухів на військових складах.
Заяви російських можновладців свідчать про те, що Росія наче й не помітила численних змін у регіоні і в самій Чехії: падіння комунізму, розпад Чехословаччини, вступ Чехії до ЄС і НАТО.
Однак справи Чехії вже давно є справами і її партнерів по ЄС і НАТО. А заяву про викриття російських агентів чехами було зроблено у вдалий політичний момент. Дається взнаки синхронізація із діями американської адміністрації, яка раніше вислала десять російських дипломатів. Крім того, невдовзі відбулося засідання міністрів закордонних справ ЄС, на якому обговорювали стратегію щодо Росії.
Наразі ключове питання полягає в тому, наскільки західні країни готові вийти за рамки заяв про моральну підтримку Чехії. Вже вислали російських дипломатів Словаччина (трьох співробітників посольства РФ), Естонія (одного), Латвія (одного), Литва (двох) і Румунія (одного). Та чи буде відповідь масовою, як 2018 року на знак солідарності із Великою Британією? Багато чого залежатиме від ініціативи і наполегливості Чехії.
Варто пригадати, що минуло близько двох тижнів, перш ніж атака в Солсбері призвела до висилки понад 150 російських дипломатів із низки країн і закриття російського консульства в Сіетлі.
Насправді реакція Росії на дії Чехії з використанням образливих порівнянь була очікувано різкою і мала би вкотре довести західним лідерам, що примирення із Москвою за будь-яку ціну — це хибна стратегія, як і використання подвійного треку у відносинах Захід—Росія: стримування Росії та одночасно діалог із нею.
Отже, кейс Чехії є тестом на солідарність Заходу та готовність прийти на допомогу союзнику під час кризи. Скоординована відповідь щодо допомоги Празі стала би потужним сигналом на адресу Росії.
Чеська історія вкотре доводить: не повинно залишатися ілюзій щодо домовленостей із Російською Федерацією. Якщо Росія здатна на такі дії на території країни — члена ЄС і НАТО, то на що вона спроможна в Україні?
Крім того, для Києва це додатковий аргумент на користь сталої політики Росії щодо підриву безпеки в європейських країнах. Через події в Чехії інші країни вкотре розуміють, що Крим і Донбас — це не лише про Україну, а Росія може вдатися до агресивних дій на території будь-якої країни.
І наостанок. Україні варто проявляти солідарність і за потреби пропонувати Чехії свій досвід боротьби із російськими гібридними загрозами. А якщо в подальшому справа дійде до масового видворення російських дипломатів, як було 2018 року, то долучитися до інших країн.
