“Вашингтонський саміт справді вагомий – він є ще одним важливим самітом у ряді інших таких само важливих самітів Альянсу, однак історичним не став”.
Про це зазназчив Сергій Солодкий, перший заступник директора Центру “Нова Європа”, під час круглого столу “Трансатлантична єдність і Україна: стратегічне бачення НАТО на Вашингтонському саміті 2024 року”. Подія, організована ГО «Центр міжнародної безпеки» за підтримки Представництва НАТО в Україні та в партнерстві з «Укрінформом», відбулась 15 липня у Києві.
“Ми побачили практичну підтримку, але все ж не отримали головного: що має робити Україна, щоб домогтися отримання запрошення до НАТО вже на наступному саміті в Гаазі або через два роки на саміті в Туреччині”.
За словами Сергія Солодкого, Україна рухається в напрямку членства НАТО вже понад 20 років. Для того, аби зрозуміти реальну динаміку вирішення інтеграційного питання України до НАТО Сергій Солодкий запропонував глянути на рішення трьох різних самітів Альянсу: саміт у Стамбулі 2004 року; саміт у Ньпорті (Уельс) 2014 року і, власне, саміт у Вашингтоні 2024 року.
- Коротко про Стамбул (червень 2004): Росія ще не ворог; демократія пріоритет; підтримка реформ в Україні; НАТО розширюється; Україні – відчинені двері. Стамбульський саміт був прикметним тим, що до НАТО увійшли сім нових членів – серед і них і колишні республіки СРСР – Естонія, Литва, Латвія. Україна сподівалася, що цей саміт увінчається схвальним рішенням щодо надання Києву Плану дій щодо членства (ПДЧ). Однак цього не сталося. НАТО вирішило, що такий подарунок має отримати наступний демократично обраний президент. Путін тодішній саміт проігнорував. У НАТО усе ще сподівалися на розвиток глибокого партнерства з Москвою. Президент Кучма був незадоволений результатами саміту – з Воєнної доктрини вилучили пункт про інтеграцію України до НАТО і ЄС.
- Коротко про Уельс (вересень 2014): НАТО усвідомлює, що Росія – загроза; усе обмежується закликами до Росії припинити свої агресивні дії щодо України. Українське питання домінує під час обговорень на саміті. Проте йдеться не про членство України в Альянсі, а про те, як спинити російську агресію. Лідери країн-членів НАТО заявили про готовність надати Україні гуманітарну допомогу та нелетальну зброю.
- Коротко про Вашингтон (липень 2024). Практичні рішення з підтримки України в боротьбі з російським агресором. Підтримка реформ в Україні. Чіткі формулювання щодо курсу України на членство: «Майбутнє України – в НАТО».
Якими були визначальні позитивні риси НАТО в контексті підтримки України?
- Від периферійної до центральної теми. Україна вже тривалий час перебуває сере пріоритетних тем стратегування Альянсу.
- Зміна риторики НАТО. Від туманних формулювань про відчинені двері до чітких заяв про незворотність членства України в НАТО. У НАТО дедалі більше усвідомлюють, що питання про членство України в Альянсі – це питання часу.
- Від кволої підтримки різних ініціатив до надзвичайних рішень у наданні всебічної допомоги України.
Чого бракує НАТО?
- Швидкості, відчуття нагальності та терміновості у прийнятті та реалізації рішень. Навіть, якщо говоримо про прогрес, – він відбувся за 20 років, і це надто повільно.
- Рішучості і амбітності. НАТО мало би зробити це своїми характерними рисами для того, щоб зламати агресивність Росії.
“У цьому сенсі можна було би порадити, аби майбутній саміт НАТО у Гаазі відбувся під креативним гаслом двох літер – UA (Ukraine), де U позначало би sense of Urgency (відчуття нагальності, терміновості), а А – рішучість, амбітність НАТО (Ambition)”, – наголосив Сергій Солодкий.
За словами Сергія Солодкого, українці багато чують від опонентів запрошення України до НАТО: будьте терплячими – зачекайте, поки в США пройдуть президентські вибори. Крім того, Україну просять зважати на думку громадян країн-членів. Усе це змушує Київ активніше комунікувати аргументи доцільності запрошення України до Альянсу в ключових країнах-членах: комунікувати з урядами, з опозицією, з тими, хто впливає на суспільства – з журналістами, експертами, лідерами думок загалом. Франція – один із яскравих прикладів, коли країна, яка ставалися обережно до членства України в НАТО, долучилася до табору рішучих країн.
“Вашингтонський саміт був більше повʼязаний із менеджментом наших очікувань (тому нас закликали не розраховувати на запрошення), а мав би бути повʼязаний із менеджментом страхів в окремих країнах, що входять до НАТО”, – підсумував Сергій Солодкий.
Запис трансляції:
