5 вересня 2025 року Центр «Нова Європа» у партнерстві з Мережею захисту національних інтересів «АНТС» організував презентацію та обговорення дискусійної записки «Спільне виробництво в оборонній сфері України: від воєнної необхідності до стратегічної індустрії».

Аналітичний документ представив Леонід Літра, старший аналітик Центру «Нова Європа», запрошений аналітик ECFR.

Зі вступним словом до учасників звернувся Сергій Солодкий, директор Центру «Нова Європа»:

«Сьогоднішні дискусії в Європі ведуться про гарантії безпеки України, але це також гарантії безпеки і для всієї Європи. Для того, аби безпекові гарантії були дієвими, потрібно дотримуватися трьох обовʼязкових критеріїв – рішучості, спроможності і сталості. Рішучість у наших партнерів нарешті починає набувати реальних обрисів, на черзі – досягнення спроможності і сталості. Інвестиції в спільне оборонне виробництво – це один із ключових чинників, які сприятимуть посиленню довгострокової спроможності».

Леонід Літра, старший аналітик Центру «Нова Європа», презентуючи дискусійну записку, зазначив:

«Європейські партнери мають фінансові інструменти та значні технологічні можливості, але їхні суспільства та еліти часто живуть у «мирному часі» й не завжди готові працювати у прискореному темпі. Ми ж маємо ключову перевагу – унікальний досвід війни останніх трьох з половиною років. Для нас важливо не просто володіти зброєю, а знати, як її ефективно застосовувати. Тож існує взаємозалежність: партнери дають ресурси, інвестиції й виробничі потужності, а ми – знання з поля бою».

До обговорення долучилися українські та закордонні експерти.

Віола фон Крамон-Таубадель, депутатка Європейського парламенту (2019–2024), представниця мережі United for Ukraine, пояснила:

«У Німеччині, попри проголошений канцлером Шольцом «Zeitenwende» («переломний момент»), більшість політиків і громадян досі мислять у парадигмі мирного часу. Важливо донести до суспільства та політичної еліти, чому необхідно підтримувати Україну в розвитку нових технологій. Адже вона вже сьогодні створює рішення, що захищають усю Європу – від дронів до засобів інформаційної війни. Росія здійснює гібридні та військові атаки щодня, і ця загроза стосується не лише України. Тому європейцям потрібен прямий контакт з українськими фахівцями, щоб розуміти, до якої війни слід готуватися».

Катерина Михалко, виконавча директорка Технологічних сил України, сказала:

«Виробники і розробники військової продукції не хочуть меншої бюрократії чи меншої підзвітності. Вони хочуть однозначності в цій бюрократії – передбачуваності у контрактах, однозначного формулювання ціноутворення та трактування правил, щоб діяти в межах законодавства.

Часто створюється «сіра зона», в якій можна закон трактувати по-різному. Через це підприємцю доводиться робити непростий вибір між тим, що він хоче любити Україну і будувати бізнес тут, і тим, що він хоче бути успішним і якісно виробляти зброю. Для цього йому треба бути не українським, а польським, естонським, або виробником Данії. Ця проблема ширша, ніж проблема виробників і розробників, і на рівні військової індустрії ми її не вирішимо».

Остап Єднак, офіцер ЗСУ, член правління «АНТС», підкреслив:

«Фінансувати українське озброєння і масштабувати виробництво потрібно. Найкращий спосіб – це прозорість і зрозумілий баланс між визначенням потреби, закупівлями і фінансуванням.

У 2022 році, практично не було ані фінансування, ані ресурсів, ані державних замовлень. Підприємствам, навіть тим, що виробляли критично потрібну продукцію, було складно отримати контракти. Попри регулярні заклики до міжнародних партнерів інвестувати та створювати спільні підприємства, у 2022–2023 роках іноземні компанії не наважувалися відкривати виробництва чи передавати технології через складні дозвільні процедури.

Ситуація суттєво змінилася у 2023–2024 роках, коли зросла кількість техніки та виникла потреба у виробництві запчастин і модернізації. Водночас українські компанії настільки виросли, що тепер не всі з них прагнуть залучати іноземних партнерів.

Ключовим викликом у галузі залишається прозорість оборонних закупівель та розподілу фінансування. Важливо, щоб кошти, зокрема на інновації, отримували саме ті компанії, які створюють найкращі продукти, що реально потрібні військовим підрозділам. Це дозволить забезпечити баланс між потребами, закупівлями та розвитком оборонної промисловості».

Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія XXI», звернув увагу:

«Під егідою єврокомісара Андрюса Кубілюса його великої структури з питань оборони та космосу варто створити українсько-європейську платформу для закритого обговорення позицій і спільного вироблення рішень. Така платформа могла б прискорити процеси та стати варіантом дебюрократизації для обох сторін, навіть без зміни системи координат ЄС з мирної на воєнну. Для нас швидкість має вирішальне значення – і для Європи теж».

Леся Огризко, членкиня правління RISE Ukraine, директорка Sahaidachnyi Security Center, наголосила:

«Щоб говорити про виробництво та спільне виробництво озброєнь, потрібно спочатку визначити, що саме ми виробляємо і для яких загроз. Важливо пояснювати партнерам, що сучасна війна відрізняється від традиційних конфліктів ХХ століття, адже багато європейців досі мислять у старих категоріях. Одночасно слід будувати місток для ефективного спільного виробництва».

Модераторка – Леся Оробець, керівниця ініціативи Air Defence Shield for Ukraine, зазначила:

«Те, що ми спостерігаємо, тривожить: технологічна, інженерна та інституційна співпраця Росії з Китаєм, Північною Кореєю та Іраном у виробництві озброєнь настільки ефективна, що європейцям про це важко уявити. Менше року знадобилося для того, щоб перетворити ракету КН-23, яка мала точність менше 400 метрів, на одну з найефективніших за співвідношенням ціна-якість і точність. Ми хотіли б повторити цей успіх, а не сумувати над тим, що можна було зробити краще».

Запис дискусії українською можна тут, – англійською – тут.

Фото-звіт можна подивитися тут.

Згодом надамо детальний звіт із ключовими думками учасників обговорення.

Цю подію організовано за фінансової підтримки уряду Великої Британії в межах проєкту «Взаємна трансформаційна сила: змінюючи Україну через співпрацю з ширшою Європою», який імплементує Центр «Нова Європа». Погляди, висловлені під час події, належать авторам і не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду Великої Британії.