Інтерв’ю Альони Гетьманчук для молдовської дослідницької фунації Laboratorul pentru Analiza Conflictului Transnistrean. Текст інтервю румунською доступний тут.
– Пані Гетьманчук, ви координуєте роботу Центру «Нова Європа» в Києві, який досліджує питання політики, геополітики та безпеки в Україні та регіоні. Прошу відповісти наскільки ви будуєте дослідницький напрямок щодо придністровського питання? Чи матеріалізуються ваші дослідження в проектах, публікаціях та наукових заходах, які стосуються придністровського сецесіонізму?
Вивчаємо на постійній основі впродовж останніх десяти років. Якщо раніше аналізували власне придністровський конфлікт з точки зору ризиків і загроз для національної безпеки України, то з початком російської агресії проти України розробили чимало аналізів з відповідними рекомендаціями для органів влади та організували чимало заходів з проекцією на ситуацію щодо Донбасу.
– Наскільки придністровський процес є моделлю для розуміння та пропозиції розв’язання сецесіоністського конфлікту на сході України?
Переконана, досвід Молдови тут є надзвичайно важливим. Зокрема, щодо тактики і стратегії переговорів з Росією. Особливо важливими є уроки придністровського врегулювання після призначення Дімітрія Козака головним переговірником щодо Донбасу з російського боку. Базуючись на придністровському досвіді ми намагаємось зіграти на випередження: всіляко донести і прокомунікувати з представниками влади ті можливі ризики, які можуть виникати і в переговорному процесі щодо Донбасу. Загалом, придністровська модель не є привабливою для вирішення конфлікту щодо Донбасу, але не виключено, що в якийсь момент вона може виявитись найкращою з найгірших опцій, беручи до уваги брак політичної волі з боку Москви. Водночас важливо зауважити, що відтворити придністровську модель навіть за бажання не вийде, оскільки Донбас, на відміну від Придністров’я, має безпосередній кордон з Росією, тому максимум, на що може розраховувати Київ – це збереження нинішнього статус-кво. Іншими словами, затяжний, а не заморожений конфлікт.
– Як ви оцінюєте нещодавнє створення Консультаційної ради для діалогу між Києвом та представниками самопроголошених республік сходу України? Які є шанси на досягнення угоди? Які є ризики для цілісності та суверенітету України?
Через несприйняття цієї ідеї в партії президента, активній частині суспільства та закордонними партнерами (передусім Німеччиною), ця ідеї була переформатована в підвищення статусу і розширення української делегації на переговорах в Мінську. З допомогою Консультаційноі Ради Росія намагалась вивести Україну на прямі переговори з так званими «ДНР» і «ЛНР», надати їм відповідної суб’єктності, перевівши свій статус зі сторони конфлікту в посередника і гаранта врегулювання, як це відбулось у випадку з Придністров»ям. Для України прямі переговори з так званими «ДНР» і «ЛНР» є червоною лінією.
– Як Ви оцінюєте роль міжнародних акторів у вирішенні конфлікту на сході України? Зокрема, яке слово має сказати Німеччина? Чи їснує можливість якоїсь взаємної згоди між Німеччиною та Російською Федерацією, не дотримуючись інтересів Києва? (Зауважимо, що нещодавно заступник голови Адміністрації Президента РФ Дмитро Козак відвідав Берлін, незважаючи на заборону поїздок на території ЄС.)
Німеччина та позиція Берліна надалі відіграють важливу роль. Незважаючи на спроби Зеленського вирівняти роль Німеччини та Франції і питанні щодо Донбасу, ми бачимо, що провідну роль у цьому процесі ц надалі відіграє Німеччина і саме канцлер Меркель залишається для Києва головною контактною особою на Заході з питань Донбасу. Позиція Німеччини зіграла важливу роль і в питанні доцільності створення Конслуьтаційної Ради.
– Наскільки важливим є врегулювання конфлікту на сході України для українського суспільства? Для порівняння, в Республіці Молдова опитування громадської думки які показують, що лише 2% населення все ще вважає придністровське врегулювання абсолютним пріоритетом молдавської держави та суспільства.
Питання закінчення війни на Донбасі є стабільно одним з трьох пріоритетів для українського суспільства. Переважно пріоритетом номер 1. Питання лише, на яких умовах. Переважно українці не просто хочуть, щоб Зеленський закінчив війну, українці хочуть, щоб Зеленський виграв, або щонайменше не програв війну.
