Оригінал статті з’явився на сайті “Європейської правди”

Зростання рейтингів популістів (як на крайньому правому, так і на крайньому лівому фланзі), нові безпекові загрози, економічні негаразди, міграційна криза – все це поставило під удар європейську ідею.

У цих умовах лідери ЄС розпочали дебати щодо майбутнього Євросоюзу, його цілей, очікувань та потреб – щоби визначити контури континенту на 2025 рік. Точкою відліку для змін став 2019 рік, коли запланований вихід Великої Британії із ЄС, чергові вибори до Європарламенту та Єврокомісії.

Та ми переконані, що Україні слід долучитися до цих дебатів, запропонувати свою візію Нової Європи.

1 березня виповниться рівно рік відтоді, як Європейська комісія розробила “Білу книгу” про майбутнє Європи. Цей документ описує п’ять сценаріїв розвитку ситуації – від оптимістичного, який передбачає посилення співпраці європейців, до песимістичного, із посиленням непорозумінь між країнами.

Згодом, у вересні 2017 року, зі своїми візіями виступили президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер та президент Франції Еммануель Макрон. Одночасно Тереза Мей висловила і міркування щодо бачення Великої Британії – хоч її виступ було присвячене більше баченню Лондона на майбутнє розлучення британців із Євросоюзом.

А нещодавно у Давосі було оприлюднено концепцію європейської молоді щодо майбутнього ЄС.

Оборонно-соціальний союз?

Питання безпеки – це те, що поєднує всі три візії.

Як Макрон, як Юнкер, так і Мей відводять значне місце у своїх виступах питанню оборони, протидії тероризму, кіберзагрозам, нелегальній міграції тощо. Адже мир і стабільність вважаються ключовими досягненнями інтеграції на континенті.

Однак якщо досі питання безпеки роз’єднували країни ЄС, а оборонна сфера залишалася тією ділянкою, в якій країни хотіли в останню чергу ділитися своїм суверенітетом, то з цих виступів випливає, що саме на безпекових питаннях може ґрунтуватися єдність майбутньої Європи.

І Юнкер, і Макрон закликали посилити розвідницьку співпрацю для боротьби з тероризмом, зокрема лунають ідеї створити Європейську розвідницьку академію та спільний підрозділ з розвідки.

Суттєве місце у візіях єесівців відводиться захисту соціальних стандартів.

І Юнкер, і Макрон вважають, що потрібно більш активно захищати права працівників. Тут розуміння просте: незахищеність робочого (середнього) класу призводить до зростання розгубленості та страхів, які в свою чергу створюють благодатні умови для популістів.

Макрон, який розпочав реформування трудової сфери в Франції, наголошує, що саме соціальна нерівність породжує ізоляціоністські настрої. Він підтримав ідею Юнкера про створення Європейської трудової служби (European Labour Authority), яка має дбати про високі соціальні стандарти для працівників усіх країн ЄС.

Голова Єврокомісії приділив особливу увагу темі рівності, зазначивши, що вона має бути як між державами в Європі, так і серед пересічних громадян: “не може бути другосортних громадян” – чи це стосується доступу дітей до ліків, чи захисту прав працівників.

Тема соціальних стандартів уже почала досить серйозно лунати і в зовнішній політиці ЄС – навіть її торговельній частині.

Так, наприклад, зовсім недавно стало відомо, що ЄС наполягає на повторних переговорах із В’єтнамом щодо вільної торгівлі (при тому, що переговори вже завершені). У Брюсселі хочуть, аби в’єтнамці взяли більші зобов’язання щодо захисту працівників.

Лунає навіть ідея про запровадження санкцій щодо держав, які порушують трудові права. Тому, як бачимо, не лише внутрішня, але й зовнішня політика ЄС не просто стане, а вже стає соціально спрямованою, що може становити інтерес і для українців.

Бачення Великої Британії може бути особливо цікавим для українців. Якщо французький президент і президент Єврокомісії зосереджені на питанні майбутнього об’єднаної Європи, то британську прем’єрку цікавить передусім те, як виглядатимуть відносини Лондона і єврооб’єднання після березня 2019 року окремо один від одного.

Візія України в цьому сенсі ближча до візії Великої Британії, бо нам так само потрібно виписувати бачення з власних позицій, а не з позицій 27 країн-членів. Хоча, звісно, українська і британська візії на майбутнє Європи мають фундаментальну відмінність: Британія шукає шляхи вигідного розлучення з ЄС, Україна прагне віднайти, навпаки, шляхи зближення.

Утім, віддаляється Лондон від ЄС не у всьому. Тереза Мей вибудовує британську візію на позиції про спільність безпекових викликів. Лондон готовий брати на себе відповідальність за їхнє подолання навіть після виходу з ЄС.

Києву важливо наголосити, яку роль у безпековому плані українці вже відіграють і можуть ще відіграти. Це може бути сильною стороною української візії.

Не менш цінним буде розуміння того, як в Україні бачать себе в євроінтеграційному плані: якщо завдання-максимум зрозуміле (наприклад, отримання статусу кандидата в члени),

то яким мало б бути завдання-мінімум на 2025 рік?

Юнкер і Макрон досить чітко висловилися про європерспективу для країн Західних Балкан. Утім, в цілому питанню розширення значної уваги не приділяли, що означає, що Україні справді варто докласти неабияких зусиль, аби її голос лунав на європейських дебатах у 2018 році якомога гучніше.

Аби надихнутися на підготовку української візії, пропонуємо ознайомитися з основними тезами візій Юнкера, Макрона і Мей.

Жан-Клод Юнкер, президент Єврокомісії: “Європа – це більше, ніж єдиний ринок”

– ЄС має будуватися на трьох фундаментальних, непорушних принципах – свобода, верховенство права і рівність, як серед держав-членів, так і громадян ЄС.

– Необхідно посилити торговельні потужності ЄС (кожен 1 млрд євро експорту дає додаткові 14 000 робочих місць), а промисловість ЄС має стати більш потужною та конкурентоздатною.

– ЄС повинен бути лідером у боротьбі з кліматичними змінами.

– Євросоюз має дбати про високі соціальні стандарти для всіх. Борючись із нелегальною міграцією, слід сприяти легальній міграції – талановитим іноземцям, які необхідні старіючому континенту.

–  Є потреба у європейському міністрі економіки і фінансів, який міг би координувати всі фінансові інструменти ЄС, якщо, наприклад, країна-член зазнала фінансової кризи.

–  ЄС має діяти швидше і рішучіше, зокрема на міжнародному рівні: для цього потрібно поміняти процедуру прийняття рішень (в деяких питаннях слід приймати рішення більшістю, а не одноголосно). Варто злити в одну посаду нинішні дві посади президентів Європейської ради і Єврокомісії.

–  Країнам-членам ЄС слід об’єднати зусилля для боротьби проти тероризму та для захисту. До 2025 року має бути створено Європейський оборонний союз.

Еммануель Макрон, президент Франції: “Європа сьогодні слабка, повільна і неефективна”

–  ЄС має брати на себе більше відповідальності в безпекових питаннях на міжнародній арені. Для цього необхідно посилити “автономні операційні спроможності” ЄС, які б доповнювали НАТО.

–  На початку наступного десятиліття Європа має створити спільні наступальні сили (common intervention force), спільний оборонний бюджет і спільну доктрину дії.

– Для належного реагування на природні катастрофи через кліматичні зміни варто створити Європейські сили громадянського захисту. Потрібно встановити справедливу ціну за викиди вуглецю.

–  У зовнішній політиці фокус має бути на Середземномор’ї – для країн Африки має бути збільшено обсяги допомоги.

– ЄС також потребує посилення єврозони, суворішого контролю за бюджетом ЄС. Необхідно запровадити у всьому ЄС податок на банківські транзакції (наразі він існує лише у Франції і Британії).

–  ЄС потребує нової менш зарегульованої сільськогосподарської політики. Варто створити спеціальний орган, який би стежив за високою якістю продуктів.

– Важливим є створення єдиного цифрового ринку. Цифрові технології: європейці мають стати чемпіонами в цій сфері (зараз відстають від США і Китаю).

Тереза Мей, прем’єр-міністр Великої Британії: “Ми можемо залишити ЄС, але ми не залишаємо Європу”

– Британія сподівається на креативний, унікальний формат співпраці з ЄС. Жодна із наявних двох моделей взаємоіснування із ЄС не влаштовує Лондон, а саме членство в Європейській економічній зоні або Угода про зону вільної торгівлі.

У першому випадку Британія боїться втратити контроль над ухваленням рішень щодо правил і норм, друга модель створить обмеження для взаємного доступу на ринок.

–  Британія хоче і надалі співпрацювати з ЄС для забезпечення тривалого економічного розвитку; готова вкладати кошти в окремі європейські політики і програми – зокрема, науку, освіту, культуру і взаємну безпеку.

– Британія готова підписати нову стратегічну угоду, яка б забезпечувала всеосяжні рамки для майбутньої безпеки, співпраці в правоохоронній сфері.

* * * * *

А що Україна? Якщо наша країна хоче, щоб її інтереси також бралися до уваги у розбудові європейського дому, то потрібно передовсім заявити про них. І одного повторення вимоги про перспективу членства для цього явно недостатньо.

Зрозуміло, що чим амбітнішими будуть висловлені Києвом пропозиції та плани, тим важче буде їх лобіювати.

Але якщо українські ініціативи не врахують цього разу, то наступного, можливо, все ж бодай помітять.

Тому Київ просто зобов’язаний порушити монополію країн-членів ЄС говорити про майбутнє Європи.