«ЄС і НАТО прагнуть уникнути стратегічної вразливості шляхом посилення контролю над ланцюгами постачання. Альтернативою є розвиток внутрішньоєвропейської оборонної співпраці, зміцнення трансатлантичних ланцюгів постачання зі Сполученими Штатами та залучення технологічних партнерів, таких як Японія і Південна Корея».

Наталія Бутирська, асоційована старша аналітикиня Центру «Нова Європа», прокоментувала для South China Morning Post, чи здатна Європа зменшити залежність своїх оборонних ланцюгів постачання від Китаю на тлі прискореного переозброєння континенту.

Наталія Бутирська зазначає, що хоча розрив залежностей в оборонних ланцюгах постачання, пов’язаних із Росією, фактично вже завершено, підхід до Китаю є принципово іншим: «Відбувається цілеспрямоване скорочення залежності, особливо у сферах мікроелектроніки, рідкоземельних елементів і технологій подвійного призначення».

На її думку, ЄС і НАТО не прагнуть до повного розриву зв’язків із Китаєм, оскільки такий сценарій залишається малореалістичним через значні економічні витрати та наявні промислові обмеження. Натомість ідеться про стратегію зниження ризиків (de-risking), що передбачає посилення внутрішньоєвропейської співпраці, поглиблення трансатлантичних зв’язків зі Сполученими Штатами, залучення технологічних партнерів, зокрема Японії та Південної Кореї, а також диверсифікацію постачання сировини за рахунок Канади, Австралії та інших надійних постачальників.