На думку опитаних сайтом “Сегодня” експертів, ніякої “Ялти-2” та іншої “зради” від саміту в Гельсінкі очікувати не варто, але і в поступки з боку Росії віриться насилу.

Альона Гетьманчук

директор Центру “Нова Європа”

Якщо вірити радникові Трампа з нацбезпеки Джону Болтону, вже сам факт зустрічі оцінюється в Вашингтоні як своєрідне досягнення. Очевидно, Путін використовує її для дискредитації України як держави, для дискредитації українського керівництва, спробує нав’язати свій наратив, свою версію і бачення державності України, і того, що сталося навколо Криму, що відбувається на Донбасі і в самій Україні. Оскільки є підстави вважати, що для Трампа Путін залишається авторитетом, існує великий ризик, що деякі з цих меседжів будуть сприйняті (Трампом – Авт.) і матимуть подальші наслідки для відносин. Від саміту в Гельсінкі можна очікувати апгрейд версію Бухарестського саміту, де, як ми прекрасно пам’ятаємо, Путін в присутності інших лідерів НАТО читав лекцію тодішньому президенту США Бушу, що “держави Україна не існує”. Тим більше, якщо зустріч відбудеться тет-а-тет, буде величезне поле для маневру. Навіть якщо і будуть якісь резонансні заяви до або після саміту, як показує досвід попередніх переговорів щодо України, але без України, як показує досвід останніх переговорів з Кім Чен Ином, за гучними заявами не обов’язково піде імплементація якоїсь певної політики. Для цього будуть потрібні не тільки президенти, а й інші актори законодавчої і виконавчої влади США, які не факт, що відразу схвалять ті чи інші рішення Трампа. Але знову-таки, я не думаю, що це обов’язково будуть рішення. Це можуть бути якісь заяви. Та й в цілому ця зустріч насамперед потрібна виборцям Трампа і Путіна, навіть якщо вони просто зустрінуться і поговорять про погоду, але змалюють це, як небачений успіх. Путін спробує домовитися з американським президентом без посередників. Це одна з причин паузи, яка виникла, і відсутність будь-якої реакції з російської сторони на пропозиції, які Волкер передав Суркову в Дубаї. Це може стати початком переговорів щодо Донбасу. Але наскільки це можна буде виконати без залучення України і її політичної волі, особливо напередодні президентських і парламентських виборів, дуже велике питання. Будь-які домовленості не працюватимуть, якщо вони не імплементуватимуться і Україною.