Впродовж двох днів у Києві відбувалась подія, вагу якої ще належить багатьом оцінити. Це була міжнародна конференція “Демократія в дії”. Без сумніву, головна конференція в Україні, про Україну і для України цього року.

Цікаво, що її підготовка почалась ще до того, як Байден під час передвиборчої кампанії пообіцяв вже в перший рік свого президентства провести глобальний Саміт демократій. І поки цей глобальний саміт у Вашингтоні готується, в Україні вже де-факто відбувся свій, регіональний саміт демократій. Хоч і не за ініціативи влади (Зеленський міг спокійно скооперуватись з тією ж Маєю Санду й ініціювати такий регіональний саміт демократій, що ми рекомендували відразу після виборів у США).

Але вага цієї конференції не тільки (і не стільки) в демонстрації того, як Україна може вписатись у глобальний порядок денний Адміністрації Байдена, тим самим серйозно укріпивши партнерство зі США. Хоча це теж дуже важливо.

Вага цієї конференції в тому, що це перший захід такого рівня про Україну, організований виключно громадянським суспільством. Без участі олігархів та їхніх коштів. Багато моїх колег і в Україні, і в західних країнах не вірили, що це в принципі можливо, але ключові драйвери цієї конференції – Ганна Гопко та Дар’я Каленюк, доказали, що все реально.

Так, тут свідомо не було пафосних “колишніх” за шалені гонорари й часом надіслані під них чартери, але були ті, хто приймають чи впливають на прийняття ключових рішень СЬОГОДНІ: діючі урядовці та законотворці з різних країн. Тут – як і належить конференції в Україні – найбільша роль відводилась для український спікерів та модераторів, а не для відомих закордонних імен, які в основному дбали явно не про достойне представлення України світу.

Зрештою, ця конференція задумувалась і робилась, щоб представити Україну з позиції громадянського суспільства, а не з точки зору задоволення чийогось персонального его або відбілювання репутації в західних країнах. Кому-кому, а організаторам цього заходу останнє точно непотрібно.

Зеленський правильно зробив, що взяв участь у цьому заході. Не знаю, який аргумент переконав його взяти участь в першу чергу, але на Банковій мають усвідомлювати: самим фактом своєї участі президент України надіслав сигнал міжнародним партнерам – він все ще серйозно націлений боротись з корупцією, а не з антикорупціонерами. Тепер йому належить це вчергове довести на практиці. Належить тепер йому і надіслати інший сигнал – що він серйозно націлений на боротьбу з олігархами, відмовившись для початку від участі в олігархічних заходах – конференції Пінчука. У понеділок в конференції останнього з’явилась достойна альтернатива, яку варто всіляко плекати й підтримувати не лише міжнародним партнерам, а й українській державі.

Ми з Центром “Нова Європа” були раді стати частиною цієї нової історії представлення України світу. Можливо часом не зовсім бездоганної, але дуже справжньої, натхненної і щирої.