26 вересня у Німеччині завершилося голосування на парламентських виборах. Згідно з екзитполами лідирують партії ХДС/ХСС і СДПН, але явного і однозначного лідера поки не визначено. На результати чекає увесь світ, зокрема і Україна.
Чого чекати від цих виборів Україні прокоментував у своєму виступі під час заходу Kyiv Dialogue, присвяченого німецьким виборам, перший заступник директора Центру «Нова Європа» Сергій Солодкий.
Його спостереження про Україну і Німеччину в постмеркелівський період читайте нижче:
Очікування – зберегти досягнуте.
В Україні очікують як мінімум збереженння того наповнення у відносинах із Берліном, що було досягнуто в часи Ангели Меркель. Представники німецького уряду, дипломати в неформальних бесідах переконували, що немає жодних підстав вважати, що відносини між Україною та Німеччиною погіршаться.
Зваженість і прагматизм.
Аналіз ключових політичних партій ФРН справді вказує на те, що зовнішня політика, а відтак, вочевидь, і політика Берліна щодо України навряд чи зазнає суттєвих змін. Напевно, вона збереже головні риси часів канцлерства Ангели Меркель – прагматизм, зваженість, кризовий менеджмент (за необхідності).
За санкції!
Політичні програми чотирьох партій – ХДС/ХСС, СДПН, ВДП, Зелені – містять критику Росії через окупацію Криму. В своїх програмах вони прописали важливість збереження санкцій, допоки Росія не виконає відповідні умови. Вільна демократична партія і Зелені підтримують посилення санкцій у разі подальшої військової ескалації Росії. Обидві політичні сили висловилися категорично проти «Північного поток-2». Загалом можемо говорити про фактичний консенсус серед німців щодо санкційної політики.
«Усе без змін, якщо…»
Із обережних прогнозів: Німеччина й надалі мала би відігравати одну з ключових ролей серед західних партнерів у стримуванні Росії. Не виключено, що будуть нові спроби вийти на переговори з Москвою, які навряд чи принесуть результат. Непростим залишатиметься діалог між Києвом та Берліном у енергетичній сфері через загрози, які несе «Північний потік-2». Очевидно, Берлін продовжуватиме підтримувати реформування України як на двосторонньому рівні, так і на рівні Європейського Союзу. Такий перебіг можливий, якщо не втрутяться інші чинники.
«Більше Німеччини» / Менше корупції
Раніше в команді Володимира Зеленського можна було почути фразу – «більше Німеччини в Україні». Інвестиції, зокрема, німецькі – були головним очікуванням української сторони. Проте, німецькі інвестиції не прийшли; при цьому минулого року стався відтік навіть традиційних інвестицій (наприклад, із Кіпру). З одного боку, це є частиною глобального тренду як один із наслідків пандемії, з іншого, західні інвестори вже стомилися говорити про численні проблеми в Україні, пов’язані з корупцією, нечесними судами.
Що думають про Україну німці?
Центр «Нова Європа» минулого року оприлюднив результати опитування, яке було здійснено, зокрема в Німеччині. Воно показало деякі важливі моменти.
- майже половина опитаних німців – 47% – підтримали членство України в ЄС у майбутньому. За членство в НАТО виступає кожен третій – 31,3% респондентів.
- ми поцікавилися, яким чином німецький уряд мав би підтримати Україну у боротьбі з російською агресією? 23,4% німців відповіли – розширити санкції проти Росії.
- майже 60% німців вважають: Україна має знищити передовсім корупцію, аби стати членом ЄС. Відтак в Україні мають розуміти, в діалозі з Німеччиною – без прогресу в боротьбі з корупцією проривів не варто очікувати.
Непередбачувані німці
Останній рік виборчої кампанії приніс чимало сюрпризів: рейтинг політичних партій – безумовних лідерів, зрештою почав падати; рейтинг політичних сил, які начебто стояли осторонь, почав зростати. Відтак німецька політика може ще не раз нас здивувати, тому будь-які прогнози на цьому етапі марні. Україні варто розвивати не стільки персональні зв’язки, скільки інституційні – це не заперечує і того факту, що бажано досягати порозуміння з ключовими політичними лідерами.
Амбітність не завадила б
В Україні хотіли б бачити більш амбітну Німеччину у своїй зовнішній політиці. Берлін може бути активнішим у стримуванні Росії (підтримка «Північного потоку-2» була стратегічною помилкою уряду Ангели Меркель). Фундаментальна мрія українців – добитися змін у поглядах Німеччини на євроатлантичну і європейську інтеграцію України.
Сегментовані симпатії
Відсутність абсолютного лідера на виборах, сегментованість виборчого поля означає, що новому уряду буде складніше ухвалювати рішення. Пошук компромісів може стати вирішальним для Німеччині після Меркель. Це, на жаль, може лише ускладнити досягнення амбітних цілей у порядку денному між Україною та Німеччиною (особливо щодо просування України на шляху до ЄС і НАТО).
Пропонуємо вашій увазі низку аналітичних матеріалів про відносини між Україною і Німеччиною часів Ангели Меркель, які раніше підготували аналітики Центру «Нова Європа»:
- Як сприймають Україну в країнах ЄС? (Опитування також було здійснено в Німеччині), 2020.
- Аудит зовнішньої політики. Україна-Німеччина: Як ситуативне партнерство перетворити на пріоритетне, 2016.
- Антикризові зусилля Німеччини щодо врегулювання українсько-російського конфлікту: погляд з Києва, 2018.
