РЕЗЮМЕ
Група підтримки семи (G7) залишається унікальним та часом визначальним гравцем у процесі реформ в Україні. Перехід групи до тихої дипломатії з акцентом на більшу кількість закритих зустрічей із ключовими стейкхолдерами реформ є загалом виправданим.
Публічних заяв має бути менше, але зі справді важливих приводів. Такі заяви мають сприйматись як останнє попередження колективного Заходу, а не спосіб вчергове нагадати про існування Групи. Важливим є також посилити взаємодію і скоординованість дій між Групою підтримки та глобальним G7, аби уникнути маніпуляцій щодо паралельних порядків денних для України з боку західних посольств в Україні та західних столиць. Українському уряду важливо мати реалістичні очікування щодо канадського головування і зосередити увагу на запрошенні Павла Клімкіна на міністерську зустріч у квітні.
Також важливо пам’ятати, що критика теж є елементом підтримки. І головне: найгірше для України опинитись у ситуації, не коли західні партнери нас критикуватимуть, а коли нас ігноруватимуть.
