Оскільки маю за честь виступати на Форумі з підсумковою промовою, я хочу зупинитися саме на підсумках дипломатії, двосторонньої дипломатії. Цифри скажуть самі за себе, адже іноді цифри кажуть краще, ніж слова. Хочу, щоб через цифри ви зрозуміли масштаб двосторонніх стосунків України та Франції за останні два з половиною роки.

З початку повномасштабної військової агресії РФ проти України, між Україною і Францією відбулася значна кількість контактів, які сприяли консолідації підтримки нашої держави з боку Франції та міжнародного співтовариства в цілому у боротьбі з агресорами. Тільки в 2022 році відбулося 50 зустрічей, контактів на найвищому і високому рівні, в тому числі 21 телефонна розмова президента України Володимира Зеленського з президентом Франції Емманюелем Макроном та два візити президента Франції Емманюеля Макрона в Україну. І це тільки у 2022 році.

Коли я заступив на цю посаду, мені казали, що каденції, за яких відбувається хоча б одна телефонна розмова між лідерами країн, вважаються успішними. На рівні міністрів закордонних справ тільки у 2022 році відбулося 6 зустрічей, а також 10 телефонних розмов. Крім того, в грудні 2022 року прем’єр-міністр України Денис Шмигаль здійснив офіційний візит до Франції.

На рівні голів парламентів України та Франції спочатку повномасштабного вторгнення відбулося 11 контактів. Протягом 2023 року загалом відбулося 36 зустрічей і контактів на найвищому високому рівні, в тому числі 11 телефонних розмов президента України з президентом Франції, два візити президента України Володимира Зеленського до Франції, а також три двосторонні зустрічі президентів України та Франції на полях міжнародних заходів.

Вже в цьому році ми мали візит президента України Володимира Зеленського до Парижа і три телефонні розмови президентів України та Франції. В січні 2024 року новопризначений Міністр Європи та закордонних справ Стефан Сежурне здійснив свій перший закордонний візит в Україну одразу після свого призначення, що є свідченням важливого місця України в пріоритетах Французької Республіки. Нагадаю, що традиційно країна першого візиту, який здійснює Міністр закордонних справ Франції, – це Німеччина. Цього разу стався прецедент, і це була Україна.

Хотів би окремо відзначити роботу французького парламенту, який від самого початку повномасштабного вторгнення проявив безпрецедентну солідарність з Україною та ухвалив сім важливих резолюцій на її підтримку. Зокрема, таку важливу, історичну резолюцію, як визнання Голодомору геноцидом українського народу.

Франція відіграла ключову роль в наданні статусу кандидата України до Європейського Союзу. Також керівництво Франції підтримує нас на шляху до НАТО, і проактивна позиція французької сторони дозволила вийти на реальний результат липневого саміту НАТО, який є закріплений у заяві країн G7 щодо негайного початку переговорів з питання надання Україні двосторонніх безпекових гарантій.

Дуже важливою є підтримка французького суспільства. І для мене дуже приємною новиною є рівень підтримки останніх ідей президента Франції, спрямованих на збільшення і прискорення допомоги Україні. Я бачу, що більшість французів і француженок підтримують ці ідеї, і пишаються своєю країною. Ми не можемо цього не вітати.

На завершення хочу сказати, що для України є дуже важлива гарна новина: Франція є нашим другом і буде їм залишатися до самої перемоги.

У лютому минулого року Еммануель Макрон відзначив посилення позицій Росії. Усе, що відбувається в Україні, важливо не лише для українців, а й для європейців, тому що це визначає майбутнє, наше спільне майбутнє. Сьогодні є не тільки виклики, які потрібно прийняти, але й виклики, які потрібно вирішити.

Ми інвестуємо в нашу безпеку, у безпеку Європейського Союзу та Європи. Ми зробимо більше, ми зробимо краще, ми зробимо інакше, і, якщо це можливо, ми зробимо це колективно. Сьогоднішні дебати показали, що опозиція і реформатори – це різні сторони, і вони не довіряють одне одному.

Європейці повинні поставити собі питання, хто ми, що ми маємо і як ми можемо допомагати реформам. Під час другої панельної дискусії було оголошено, що дебати на цю тему мають продовжуватися. Дуже важливо, щоб були такі дебати, як сьогоднішні. Вони показують нам, що нам потрібно робити сьогодні, і як покращувати наші знання. Ми вчимося одне від одного, — важливо не наслідувати, не обмежувати своє бачення лише фронтом та міжнародними відносинами, а й передбачати різні сценарії.

Зараз дуже важливі люди, які працюють в університетах і в громадянському суспільстві, щоб усвідомлювати проблеми. Звичайно, існують також питання часу і дій. Ми робимо військові, економічні та фінансові зусилля, які дозволяють нам зрозуміти термін «довгостроковий». Це те, що дає нам найкращі шанси якомога швидше завершити цей конфлікт, щоб ціна була мінімальною, як і для нас, так і для українців.

Путін хоче, щоб ми думали, що час відіграє свою роль. Але час грає проти Путіна, навіть якщо все показує, що це не так.

Останнє, на чому я хочу наголосити, це повернення до реальності. Ми повинні бачити всі виклики війни, з її матеріальними реаліями та питанням людських ресурсів. Це війна за відстань, адже є ризики у сфері політичного дистанціювання. Але політична система має залишатися демократичною. Треба думати і про відновлення після війни, і про запрошення України до ЄС. Оптиміст – це не той, хто не бачить проблеми, а той, хто їх бачить і шукає рішення.

Мануель Лафон Рапнуй спільно з послом України у Франції робили заключні ремарки у своїх підсумкових промовах на Форумі. Окремо пан Рапнуй продемонстрував інфографіку “Геймченджери-2024”, матеріали розроблені Центром “Нова Європа”.