Коментар Катерини Зарембо для газети “День“.
Схоже Північноатлантичний альянс поступово прокидається від летаргічного сну, який тривав з розпадом Радянського Союзу. І це не дивно, адже небезпека проти якої 70 років тому створювалося НАТО в останнє десятиліття активно набирає обертів. Безумовно, сучасна путінська Росія — це не держава в кордонах СРСР, однак за ресурсами і можливостями це досить велика потуга, яка використовує гібридну імперсько-радянську ідеологію, спецслужби, дипломатію, інформаційний фронт, відкриту військову агресію та можливості сучасних інтернет-технологій, щоб зруйнувати однополярний світ і усталену міжнародно-правову систему.
Власне, боротьба з міжнародним тероризмом і протистояння агресивній Росії стали головними темами для обговорення під час зустрічі (3—4 грудня) лідерів країн НАТО в Лондоні. Але розділяти ці теми не треба, на що вказав присутній в британській столиці міністр закордонних справ України Вадим Пристайко. Коментуючи дискусію, яка точиться в Альянсі з ініціативи президента Франції Еммануеля Макрона, про визначення Альянсом свого головного супротивника (Росію чи тероризм), Пристайко заявив, що боротьба з РФ є частиною боротьби з тероризмом (eurointegration.com.ua).
«Я не бачу відмінності між тероризмом і Росією. Тероризм — це дії для досягнення політичної мети через залякування. Невже хтось скаже, що Росія робить щось інше? Дії РФ на окупованій частині України, зі спробами вплинути на українську владу, є прикладом такого впливу. Це тероризм, але тероризм на державному рівні», — пояснив Вадим Пристайко. І на його думку, НАТО має унікальну можливість впливу на РФ. «Те, що здатний робити Альянс — це єдина мова, яку розуміє Путін», — заявив міністр.
Нагадаємо, минулого тижня президент Франції заявив, що не вважає Росію і Китай основною небезпекою для НАТО, і закликав до нового діалогу з Москвою. Перед цим Еммануель Макрон відзначився іншою заявою, яку також активно обговорювали в Лондоні, про те, що «мозок НАТО помер». Але всі ці заяви лідера Франції отримали досить жорстку реакцію як самих членів Альянсу, так і тих країн, які активно співпрацюють з організацію.
Президент США Дональд Трамп, який сам раніше відзначався критичними заявами на адресу Північноатлантичного альянсу назвав образливою заяву Еммануеля Макрона. «Це образливо для цілої низки сил», — сказав Трамп на спільній пресконференції з Генсеком НАТО Єнсом Столтенбергом. «У НАТО великі цілі, це нечесно щодо США», — додав він. «Я був дуже здивований, коли почув це, я хотів би запитати у вас, що ви думаєте про заяву про те, що мозок НАТО мертвий», — звернувся Трамп до Столтенберга. «НАТО — активне, воно гнучке, здатне пристосовуватися», — доповів Генсек Альянсу.
В свою чергу, керівники урядів Канади та Нідерландів спільно зробили заяви про необхідність зберігати тиск на агресора. «Так діалог має бути, але ми не маємо діяти наївно», — заявив прем’єр міністр Нідерландів Марк Рютте. «Росія була виключена з «вісімки» через її дії в Криму. Доки Росія не продемонструє щиру зміни поведінки, буде дуже складно говорити про повернення. Росія досі є «значним викликом» для Північноатлантичного альянсу», — наголосив прем’єр Канади Джастін Трюдо.
«Для Литви Росія — екзистенціальна загроза, — прямо заявив міністр оборони Литви Раймундас Каробліс. — І для НАТО, принаймні для східного флангу НАТО. Російська військова доктрина говорить про те, що НАТО противник, і вона концентрує свої військові сили, проводить навчання. Не можна казати, що Росія не становить загрози». Його підтримав міністр оборони Естонії Юрі Луїк, який сказав, що Альянс має продовжувати свою політику щодо РФ. «Єдина організація, здатна стримати Росію, це — НАТО. Це не означає, що ми не повинні боротися з тероризмом», — сказав він.
Фактично заяви Макрона спровокували і мобілізували членів НАТО до переосмислення загроз зі Сходу і більш активних дій. За словами Єнса Столтенберга Альянс вперше у своїй історії офіційно висловиться із попередженням на адресу Китаю про те, що він відслідковує зростаючу військову силу Пекіна. У відповідь же на дії Росії НАТО вже підготувало оборонний план для Польщі та країн Балтії (мета — посилити присутність в цих країнах і забезпечити захист вразі можливої атаки). Щоправда, президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган заявив, що не погодиться на цей план, поки Альянс не підтримає Анкару в її позиції щодо сирійських курдів (не погодиться визнати терористичними організаціями Робітничу партії Курдистану, її бойове крило «Загони народної самооборони» (YPG), та інші прокурдські організації, які діють на турецько-сирійському кордоні).
Тим часом, Вадим Пристайко абсолютно слушно нагадав учасникам конференції NATO Engages, що зволікати із загрозами не можна, навівши приклад як лідери країн НАТО зробили помилку на саміті у Бухаресті 2008 року, не визначивши термінів для вступу України. «Те, що трапилося 10 років тому у Бухаресті, на мою думку, було великою помилкою. Спочатку нам було обіцяно членство, потім була ідея щодо Плану дій про членство. Минуло понад 10 років, і нас не запросили ні до дорожньої мапи, ні до членства. Я вважаю, що нерішучість НАТО дозволила Росії спочатку вторгнутися в Грузію, а потім за шість років прийти в Україну», — сказав Пристайко.
Буквально напередодні Єнс Столтенберг заявив, що Україна та Грузія мають прямувати до членства в Альянсі, але також цінувати «проміжні стадії». «НАТО вирішив на саміті в Бухаресті в 2008 році, що Україна та Грузія будуть членами НАТО. Це рішення лишається чинним, хоча і не встановлено чіткого таймлайну щодо вступу. Зараз наше завдання, знайти як допомогти Україні та Грузії просуватися до вступу», — сказав генсек НАТО.
Паралельно в Україні 3 грудня Верховна Рада ухвалила заяву про першочергові кроки забезпечення євроатлантичної інтеграції України — набуття повноправного членства України в Організації Північноатлантичного договору. «Верховна Рада України закликає парламенти країн — членів НАТО, на виконання п.23 Декларації Бухарестського саміту НАТО 2008 року, звернутися до міністрів закордонних справ своїх країн із пропозицією прискорити надання Україні Плану дій щодо членства», — йдеться в заяві, текст якої оприлюднив у Facebook народний депутат і голова постійної делегації України в Парламентській Асамблеї НАТО Єгор Чернєв.
Крім того, Верховна Рада закликає Парламентську асамблею НАТО під час чергової весняної сесії 22—25 травня 2020 року в Києві розглянути на пленарній сесії питання звернення до глав держав і урядів НАТО щодо надання Україні ПДЧ. У заяві народні депутати наголошують, що «сьогодні Україна фактично є східним кордоном Північноатлантичного альянсу, і своєю самовідданістю у відсічі російської агресії робить значний внесок у гарантування миру і безпеки у всьому трансатлантичному просторі». «Верховна Рада заявляє, що підтримка інтеграції України в НАТО і надання нашій державі Плану дій щодо членства — це найбільш ефективна та вивірена інвестиція у забезпечення миру і безпеки, черговий крок до зміцнення системи міжнародної безпеки», — йдеться в документі (interfax.kiev.ua).
Щоправда не обійшлося без скандалу. Як виявилося, спочатку на сайті парламенту був розміщений не остаточний текст постанови. Заступник глави МЗС Єгор Божок пізніше пояснив, що «це була перша редакція, яку секретаріат Верховної Ради за якимись регламентними вимогами оприлюднив». Крім того, оскільки парламент голосував за останньою редакцією у вівторок після 18.00, відповідно до внутрішнього регламенту заява може з’явитися на сайті лише в середу, починаючи з 9.00.
Щодо змісту постанови Єгор Божок зазначив, що «незважаючи на всі спекуляції, істерію, пошуки сенсацій, які відбувалися навколо цього питання останнім часом, ця заява засвідчила, що питання членства України в ЄС і НАТО є консолідуючим. «Наша мета — нагадати керівникам зовнішньополітичних відомств країн — членів НАТО за допомогою їхніх парламентів, що у них є невиконане завдання, що терміни прострочені», — зазначив він.
Попри те, що НАТО прокидається, проблем внутрішнього характеру між членами Альянсу вистачає. Не кажучи про те, що потрібна більш твереза і рішуча реакція на дії Росії. Інакше замирення агресора зараз може обернутися великою трагедією потім. Україні ж, не дивлячись на пертурбації в самому Альянсі, слід проводити проактивну зовнішню політику і виконувати домашню роботу для досягнення високих стандартів НАТО.
КОМЕНТАРІ
«БЕЗ СИСТЕМНОГО ПЕРЕГЛЯДУ СВОЇХ ОСНОВ, ВІДНОВЛЕННЯ ПОТЕНЦІАЛУ НАТО НЕ ВІДБУДЕТЬСЯ»
Василь ФIЛIПЧУК, голова правління Міжнародного центру перспективних досліджень:
— Ми бачимо все більше дезінтеграційних процесів всередині самого НАТО. З одного боку, відбувається зростання протиріч між країнами європейського осердя (Франція, Німеччина), а з іншого — Сполученими Штатами. Також зростають протиріччя між європейськими країнами-членами НАТО і Туреччиною. Сьогодні НАТО виглядає, м’яко кажучи, не об’єднаним та інтегрованим альянсом, де всі поділяють однакові цінності і цілі. Для НАТО наразі головним питанням є не Україна, не розширення, а власне виживання. За великим рахунком, якщо б не було агресії Росії проти України, то при фундаментальних протиріччях виникає питання — як ця організація взагалі б існувала?
Раніше НАТО був інструментом протистояння СРСР і Варшавському блоку. Сьогодні, за відсутності єдиної політики щодо Росії, дуже важко уявити єдність НАТО. Їм треба повернутися до своєї основи — того, що їх об’єднує. Адже будь-який воєнний союз — це більше об’єднання «проти», ніж «за», на відміну від таких економічних структур як ЄС. Як тільки зникає спільний ворог виникають питання, на кшталт, чому одні платять 3% від ВВП, а інші взагалі не мають армії? Коли Греція ставиться до Росії з протилежними оцінками ніж Естонія, коли Італія вважає росіян більше партнерами ніж ворогами, то зберігати єдність такої структури складно. Якщо Туреччина спільно з Росією проводить антиамерикнські акції у Сирії, то про що ми можемо говорити?! Давайте будемо відверті, Альянс знаходиться у дуже непростій ситуації, і без системного перегляду своїх основ, відновлення потенціалу НАТО не відбудеться.
«ЦЕЙ ЗАХІД ПОКАЗАВ, ЩО У НАТО Є КІЛЬКА ЦЕНТРІВ ТЯЖІННЯ»
Катерина ЗАРЕМБО, асоційована аналітикиня Центру «Нова Європа»:
— Ця зустріч є ювілейною і це добре. Власне, тут є доречним зробити екскурс в історію, адже у рік заснування Альянсу 1949 тодішній начальник штабу армії США та майбутній президент Сполучених Штатів Двайт Ейзенгауер, говорив «Якщо за десять років усе ще буде потреба у НАТО, Альянс не впорався із своєю місією». Тому те, що його передбачення не справдилося і Альянс і сьогодні існує — позитивна динаміка для європейської безпеки.
Дехто каже, що це мав бути саміт, а не зустріч. Я не вважаю це проблемою, адже не стільки важливо як це називається, скільки — що відбувається. Безумовно, незалежно від формату та назв зустрічей, Україні важливо перебувати серед країн-членів НАТО, доносити свою позицію і слухати інших. З цієї точки зору, добре що наш міністр поїхав.
Визначних рішень, які б стосувалися України, на цій зустрічі прийнято не було. Цей захід можна вважати святковим. У чому різниця між ним та звичайним самітом — це те, що тут не було ухвалено надто важливих рішень, він скоріше церемоніальний.
Я думаю, що цей захід показав, що у НАТО є кілька центрів тяжіння: один з них американський, а інший — європейський. Якщо ми говоримо про критику Трампа щодо Альянсу — це американський підхід. Якщо говоримо про Францію, Німеччину, Туреччину — це європейська точка зору. Між ними є протистояння, і це пронизує усю історію НАТО, воно не є чимось новим. Попри певні суперечності, дискусії є нормальною частиною життєдіяльності демократичної організації.
Іван КАПСАМУН, «День»; Аліса ПОЛІЩУК
