Блог Альони Гетьманчук на “Українській правді“.

На фоні дипломатичних зрад, у яких звинувачують Зеленського ледве не на всіх міжнародних фронтах, президенту потрібна зовнішньополітична історія успіху. Такою історією могли б стати відносини України з Польщею.

Щоб дати шанс такій історії успіху, потрібно для початку виокремити польський напрям у принаймні топ-3 пріоритети зовнішньої політики. Так, на перший погляд, Польща може мати трохи менш амбітний вигляд (чи, як люблять казати у владних кабінетах, – “дрібний”) на тлі таких масштабних напрямів як врегулювання конфлікту в Донбасі чи менеджмент відносин зі США в умовах запущеного через Україну процесу імпічменту.

Однак ні для США, ні для Німеччини Україна ніколи не була і навряд чи буде таким самим пріоритетом, як для Польщі. Крім того, на відміну від врегулювання в Донбасі та американського напряму, де потрібен час, перезавантаження з Польщею можна було б зробити в короткостроковій перспективі. Крім того, саме Польща останніми роками стала для близько півтора мільйона українців тією Європою, якої українці не дочекалися тут, в Україні. Натомість поїхали до Польщі й забезпечили 11% зростання польської економіки. А після різкого падіння у двосторонніх відносинах в період президентства Порошенка навіть вихід на більш-менш сталу позицію виглядатиме як досягнення.

Сьогодні в України є добрий шанс оновити й наповнити сенсом відразу кілька напрямів нашого партнерства з Польщею: як нашим чи не найважливішим сусідом; як членом ЄС і НАТО; і – трохи новий вимір – як союзником США. Певні результати оновленого партнерства можна було б представити уже в грудні – під час візиту президента Дуди до Києва.

Про це все більш детально пишу у статті для “Дзеркала тижня”. Кого цікавить – прошу за лінком.