А відтак, не буде зайвим оприлюднити короткий українсько-російський словник по Донбасу, складений на основі вивчення позицій – публічних і не дуже – РФ, пише Українська правда.

Як на мене, важливо ще раз зафіксувати, що насправді маскують росіяни за тими чи іншими термінами. Адже закінчення війни Росії проти України – при всьому бажанні президента Зеленського – ускладнюється, поміж іншим, ще й тотальною маніпуляцією навколо ключових понять. Навіть найблагородніші терміни – на кшталт миру чи децентралізації – зазнають під редактурою Кремля неймовірних мутацій. Проблема полягає в тому, що саме ці мутовані версії набувають популярності і знаходять нових “проповідників” по світу, зокрема і в самій Україні. А ті вже у свою чергу наполегливо несуть їх у маси.

Пропонуємо короткий тлумачний словник Путіна по Донбасу. Щоб після тих чи інших слів чи зворотів з вуст Путіна, Козака, Пєскова і інших представників РФ, автоматично спрацьовував певний внутрішній запобіжник. Політичний, бізнесовий, електоральний, моральний – в залежності від постаті конкретного українського можновладця.

Вибори на Донбасі – форма голосування, яка дозволятиме Росії з допомогою України зберегти в ОРДЛО все (чи майже все) так, як є сьогодні, але вже за участі Києва та з міжнародним визнанням (оцінка ОБСЄ). Точка неповернення для України.

Виконання Мінських домовленостей – процес, під час якого Україна беззаперечно і безумовно виконує політичну частину Мінська (вносить потрібні зміни до Конституції, які б фактично передбачали автономізацію окремих районів України) і не ставить питань Росії про відсутність перемир’я, вивід озброєнь, кордон. Хоча стале припинення вогню – пункт номер один будь-якої угоди про мир.

Децентралізація – замаскована форма федералізації. Мовний зворот, який дозволяє проштовхувати федералізацію України в прийнятній для української влади та переважної більшості українського суспільства формі – під виглядом децентралізації. Головне ж начинка, а не упаковка – це росіяни вже вивчили на своїх помилках у інших конфліктах.

Консультації Києва з Донецьком та Луганськом – форма примусу до визнання Україною громадянського конфлікту в Україні, яка дозволяє Росії зі сторони конфлікту, яка вчинила акт агресії, перетворитись на посередника врегулювання і перекласти відповідальність за війну на Україну. А де посередник – там вже жодних санкцій, тільки партнерство в бізнесі і союзництво у світових справах.

Конфлікт на Південному Сході України (Юго-Восток Украины мовою оригіналу) – спроба закріпити у свідомості людей думку, що Південь і Схід України – це єдине ціле. “Та сама Новороссия”, яка не пройшла в 2014 році, але явно з порядку денного ВВП так просто зникнути не може.Таким чином Росія також підкреслює етнічний, громадянський характер конфлікту – російськомовні регіони проти укроїномовних, хоча насправді конфлікт локалізовано на окупованих територіях у прикордонні з Росією. Крим анексовано через задіяння російської армії, яка мала базу на українському півострові.

Консультативна Рада – перший крок української влади до визнання конфлікту громадянським, а “ДНР/ЛНР” стороною конфлікту й повноцінним суб’єктом переговорів (про що свідчать відповідні “повноважні” підписи представників ОРДЛО). Логіка РФ – якщо не виходить відразу всадити за стіл лідерів України і призначених РФ ватажків “ДНР/ЛНР” – можна “пограти в довгу”: протестувати формат на рівні політичної підгрупи в Мінську.

Мир на Донбасі – припинення війни на умовах, які на 100% збігаються з очікуваннями РФ: спочатку Росія повертає собі вплив на внутрішній і зовнішній курс України (ніякого ЄС і НАТО, навіть якщо воно і так не світить Україні в близькому майбутньому), а потім припиняється стрілянина і повертається контроль над кордоном. Це у теорії, на практиці жодних гарантій, що Росія поверне контроль над кордоном і не вдаватиметься до дозованих ескалацій, як тільки в Києві щось йтиме не за російським планом. Важливо нагадати, що мир на Донбасі за будь-яку ціну підтримують лише 14% українців.

Миротворча місія – спосіб заморожування конфлікту, якщо розв’язання за російським сценарієм не є можливим. Може також бути спробою посилення російської присутності у регіоні за рахунок “правильного” мандату та представників “правильних” країн у складі місії.

Спеціальний статус для Донбасу – замаскована форма автономії. Автономію підтримують не більше 20% українців, тому є потреба продавати її під іншим соусом. Див. вище – головне начинка (чи наживка), а не упаковка.