З метою протидії підривній діяльності Росії проти України в Євросоюзі Києву слід покращити комунікаційну роботу в європейських державах: розробити меседжі не тільки для кожної окремої країни, але й для окремих аудиторій – студентів, представників діаспори, бізнесменів, культурних діячів тощо. Про це, зокрема, заявили експерти Центру «Нова Європа» (ЦНЄ) 10 грудня під час презентації аналітичного дослідження «Атрофія трофеїв. Як Україна може скористатись вразливими сторонами російської політики у ЄС?».
Спікерами заходу були: Євген Марчук, Член Стратегічної групи радників ЦНЄ, представник України у Тристоронній контактній групі на Мінських перемовинах; Балаш Ярабік, Позаштатний аналітик Carnegie Europe; Нона Міхелідзе, Голова програми Східної Європи та Євразії в Інституті міжнародних відносин у Римі; Петро Бешта, Заступник Директора Політичного департаменту МЗС України; Вільфрід Їльге, Асоційований експерт Німецького товариства зовнішньої політики (DGAP) у Берліні. Модератором був Сергій Солодкий, Перший заступник директора ЦНЄ.
На початку заходу Сергій Солодкий презентував основні висновки аналітичного дослідження Центру «Нова Європа».
«У випадку конфлікту України з Угорщиною часто кажуть, що Росія користується цим конфліктом, але доказів того, що його інспірувала РФ немає… У випадку з нібито згадуванням російськомовної дівчини мігрантом в Німеччині німецькі ЗМІ доволі швидко «вивели на чисту воду» пропаганду Кремля… Франція – одних з випадків successes story протидії підривній діяльності Росії, де боротьба із розповсюдженням недостовірної інформації закріплена на законодавчому рівні», – зазначив перший заступник директора ЦНЄ.
«Насправді, російські інструменти впливу в Європі мають безліч слабких місць. Про це команда Центру “Нова Європа” докладно пише у дослідженні “Атрофія трофеїв”. До них належать і відсутність впливу на політичний мейнстрім багатьох країн-членів ЄС, і токсичність проросійських політиків, і недовіра до російських джерел та брак суспільної підтримки діям та меседжам Росії. Дослідження ґрунтується на шести кейсах – Німеччини, Франції, Італії, Греції, Польщі та Угорщини – і виявляє успішні приклади протидії російській політиці у кожній з цих країн», – додав Сергій Солодкий.
Пропонуємо до вашої уваги основні тези спікерів презентації дискусійної записки.
Євген Марчук, Член Стратегічної групи радників ЦНЄ, представник України у Тристоронній контактній групі на Мінських перемовинах
Росія почала готуватися до гібридної війни ще у 2013 році.
- «Росія почала модернізувати свою медійну сферу у 2013 році. Бюджет телеканалу Russia Today тоді став більший за бюджет Служби безпеки України. Ви не знайдете там пропаганди російського способу життя: головний телевізійний засіб, який працює на Заході не пропагує Росію, а займається розповідями, який поганий Захід. Паралельно з цим Росія почала реформування своєї воєнної стратегії – створення так званої «Доктрини Герасимова». У цій доктрині була розписана вся технологія гібридної війни, яку мають реалізовувати не тільки військові, адже там зазначений такий пункт, як створення опозиції в державах, де мають відбуватися бойові дії. Тобто одночасно відбулась реформа медійного та воєнного компонентів».
РФ не дотримується Мінських угод, але звинувачує у їх порушенні Україну.
- «Так звані «вибори» у ОРДЛО 11 листопада радикально протирічать Мінським домовленостям, згідно з якими вибори на окупованому Донбасі мають відбутися виключно на основі українського законодавства. Проте при цьому Кремль звинувачує Україну у нібито порушенні Мінських домовленостей».
Росія до сих пір блокує імплементацію цілого ряду пунктів Мінських домовленостей.
- «У Мінських документах, підписаних всіма сторонами, є така домовленість – створити зону, вільну від важкого озброєння. Ця зона починається від берега Азовського моря і йде наверх 100 км. Для цього всього-на-всього потрібно пустити туди патрулі СММ ОБСЄ, щоб вони перевірили. Проте Росія всі ці чотири роки не пускає їх туди, пропонуючи Україні домовлятися з представниками так званої «ДНР».
- «Підписано та погоджено, що СММ ОБСЄ створює уздовж всієї ділянки непідконтрольного Україні кордону з Росією (це 406,7 км) зону безпеки. Тобто, вони не заміняють прикордонників, але створюють цю зону безпеки, щоб контролювати та бачити, що відбувається уздовж кордону. Чотири роки не пускають і близько представників СММ ОБСЄ, щоб вони хоча би приступили до створення цієї зони безпеки».
- «У вересні 2014 року підписуються перші Мінські домовленості, де визначається лінія зіткнення. Сторони взяли зобов’язання, що ця лінія залишається константою і жодна із сторін не почне наступ. На сьогодні лінія зіткнення наполовину не збігається з погодженою лінією. Крім цього, після підписання перших Мінських угод були захоплені ще 1648 кв. км території України».
Балаш Ярабік, Позаштатний аналітик Carnegie Europe
Росія активно підтримує політичних конкурентів прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, якого іноді сприймають як проросійського.
- «Я не думаю, що Угорщина є хорошим прикладом російського впливу. Відносини Орбана та Путіна характеризуються підтримкою конкурента Орбана ультраправої партії «Йоббік». Я нагадую, що зараз в Угорщині йде судовий процес проти одного із засновників «Йоббіка» – Бели Ковача – по звинуваченні у шпигунстві на користь Росії. Це єдиний судовий процес проти європейського політика за російський шпіонаж».
Україна має більше зосередитися на своїх сильних сторонах, ніж на можливостях Росії.
- «Більше продуктивним буде говорити не про Росію та її вплив, а про те, що Україна може запропонувати и що вже зробила».
Україна має чітко комунікувати із Заходом свої дії у контексті конфлікту з Росією.
- «Україна недостатньо комунікує свої дії. Важливий приклад – останній інцидент в Азовському морі та те, що відбулось після цього. Захід був здивований, коли Петро Порошенко запропонував воєнний стан. Захід був збентежений, це було сюрпризом як для урядів західних країн, так і для українців. Тепер прослідковується чітка мета (для введення воєнного стану), але Україна не пояснила це своєчасно».
Нона Міхелідзе, Голова програми Східної Європи та Євразії в Інституті міжнародних відносин у Римі
Росія використовує в Азовському мору туж саму стратегію, що й проти Грузії у 2008 році.
- «Упродовж місяця Росія посилила позиції в Азовському морі. Москва реалізує таку ж стратегію, як у Грузії: «повзуча анексія» – постійно змінюючи кордони».
Остання ескалація в Азовському морі продемонструвала необхідність введення нових санкцій ЄС проти Росії.
- «Ситуація в Азовському морі знову вимагає переосмислення політики санкцій ЄС проти Росії … Інцидент в Азовському морі підтвердив єдність ЄС щодо нових санкцій. Остання ескалація продемонструвала, що наявні санкції недостатні для стримування Росії від нової ескалації конфлікту».
Петро Бешта, Заступник Директора Політичного департаменту МЗС України
Аналітичне дослідження ЦНЄ «Атрофія трофеїв. Як Україна може скористатись вразливими сторонами російської політики у ЄС?» має стратегічний та комплексний характер, воно є черговим успіхом Центру.
- «Такий матеріал мав з’явитися в Україні ще чотири роки тому. Ми вдячні Центру, з яким МЗС давно співпрацюємо. Цей аналіз є черговим успіхом Центру «Нова Європа».
- «Це дослідження має стратегічний характер. Ми досліджуємо інструменти та вразливості Росії, щоб спробувати діяти щодо цих вразливостей».
- «Ми розширюємо рамки дослідження. Ми не зациклюємось на Україні, ми дивимось на всю Європу. Ми ставимо агресію Росії проти України у широкий контекст. Українське питання вважливе, але вся Європа та Трансатлантична спільнота є об’єктом тиску з боку РФ. Через це дослідження ми намагаємось шукати спільні підходи з партнерами, шукаючи спільні точки дотику, де ми могли би співпрацювати у питанні протидії російський агресії».
- «Це дослідження має комплексний характер, воно досліджує всі пласти гібридної агресії, про які так давно всі говорять. Ми дивимось на здатність урядів протидіяти втручанням та тиску агресора на болючі точки, а також здатність держав адаптуватись до нових загроз».
- «Дослідження написано та структуровано таким чином, щоби почати фахову дискусію з усіма стейкхолдерами. Я вважаю, що МЗС, уряд і наші парламентарі та експерти повинні користуватись цим дослідженням для того, щоб виробляти спільні позиції і в один голос працювати в Європі разом з нашими партнерами».
Україну та Росію неможливо ставити в одну площину в питанні виконання Мінських домовленостей.
- «Абсолютно неможливо ставити Україну та Росію на одну позицію з точки зору виконання Мінських домовленостей, тому що Україна виконує всі свої зобов’язання. Якщо подивимось на зобов’язання за усіма Мінськими домовленостями, то перший блок – безпековий – не виконаний, і головний невиконавець – це Росія та окупаційна адміністрація на території ОРДЛО. Тут багато фактів: як порушення лінії розмежування, так і недопуск СММ ОБСЄ до кордону».
Вільфрід Їльге, Асоційований експерт Німецького товариства зовнішньої політики (DGAP) у Берліні
Демократії мають певні слабкі сторони у контексті гібридної війни.
- «Демократії слабкі, на перший погляд, коли справа доходить до асиметричних та гібридних війн. Адже демократичні країни мають одну дуже важливу основу функціонування – довіру та правду. Без правди немає демократій та довіри. Демократії зобов’язані приймати рішення на основі фактів, щоб переконатись, що слід дійсно йти на конфронтацію з колишнім партнером».
Україна має прогалини у комунікації із західними партнерами.
- «Українці повинні розуміти, які цінності та механізми є дуже важливими для Європейського Союзу. Я хочу навести один приклад – це справа Бабченка. Якщо така країна, як Україна, перебуває в конфронтації, і вона потребує партнерів, і вона усвідомлює, що дуже важливо, щоб ми знали про дійсний стан речей – потрібно зважити наслідки таких дій, як у ситуації з Бабченком. Власне, того самого дня пан Штайнмайєр перебував в Україні і засудив загибель журналіста, а наступного дня йому повідомили, що це неправда. Але головною проблемою була відсутність подальших заходів, які обіцяла СБУ».
Україна має більше комунікувати з європейською аудиторією щодо Мінського процесу.
- «Ми маємо більш простими словами пояснювати європейцям, що собою являє Мінський процес. Необхідно поснити більш простими словами для багатьох людей, що головною метою Мінського процесу є відновлення суверенітету та кордонів України».
