“Нерозширення лише посилить нестабільність на європейському континенті, та, найпевніше, заохотить Росію до продовження агресивних дій, змушуючи витрачати країни-члени ЄС ще більше. Натомість повноцінне членство України може стати стратегічною інвестицією у власну безпеку — дешевшою, ніж збереження України у “сірій зоні”.

Антон Алімов та Дмитро Бабушко, аналітики Центру «Нова Європа», підготували дискусійну записку під назвою «Ціна вступу проти ціни безпеки». У документі автори розглядають найбільші економічні та безпекові страхи перед членством України в ЄС та пояснюють, чому ці занепокоєння не можуть бути причиною для незрозширення.

Деякі ключові висновки документа:

• Україна є не лише отримувачем безпеки, а й одним із найважливіших потенційних оборонних активів ЄС. Її велика армія, бойовий досвід, оборонна промисловість та здатність швидко впроваджувати технологічні інновації посилять європейське стримування.
• Найбільшу небезпеку створює не членство України, а її збереження в «сірій зоні». Досвід України, Грузії та Молдови свідчить, що невизначеність щодо майбутнього статусу заохочує Росію до агресії та гібридного тиску.
• Членство перетворить нинішню ситуативну підтримку на довгострокову інституційну співпрацю. Україна зможе брати участь у спільному плануванні та виробленні рішень, а допомога стане більш передбачуваною і вписаною в багаторічні бюджетні рамки ЄС.
• Зобов’язання, пов’язані з членством, будуть взаємними. Стаття 42.7 Договору про ЄС поширить на Україну принцип взаємної допомоги, тоді як сама Україна надасть Європі військові спроможності, яких їй нині бракує.
• За сценарними оцінками, невступ України може коштувати Європі значно дорожче. Часткова перемога Росії та збереження України поза ЄС оцінюються у 1,205–1,633 трлн євро за чотири роки, тоді як сценарій української стійкості з подальшою інтеграцією – у 522–838 млрд євро.
• Вступ України не буде для ЄС безкоштовним, але його вартість часто перебільшують. Додаткові витрати можна пом’якшити через перехідні періоди, поступовий доступ до фондів, бюджетні компенсації та адаптацію політик ЄС.
• Бюджетні наслідки розширення є керованими. За оцінкою Bruegel, одночасний вступ дев’яти країн-кандидатів збільшив би бюджет ЄС із 1,12% до 1,23% сукупного ВВП Союзу, а чисті додаткові витрати для нинішніх членів становили б близько 0,17% ВВП ЄС.
• Україна принесе ЄС не лише витрати, а й економічні можливості. Йдеться про розширення внутрішнього ринку, робочу силу, ІТ та оборонні технології, критичні мінерали, аграрне виробництво й масштабні можливості для інвестицій у відбудову.
• Сільське господарство буде одним із найскладніших напрямів інтеграції, але не становить катастрофічної загрози для європейських фермерів. Поетапне запровадження виплат, перехідні періоди та адаптація України до стандартів ЄС можуть істотно зменшити ризики.
• Головний вибір ЄС – між керованим розширенням і некерованою нестабільністю. Витрати на інтеграцію можна заздалегідь розподілити й обмежити, тоді як наслідки нової агресії, міграції та тривалої нестабільності передбачити набагато складніше.

Аналітичний матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження».