4 квітня 2024 року року Центр “Нова Європа” спільно з Французьким інститутом міжнародних відносин (Ifri) організував ІІІ Форум «Україна-Франція» у Парижі.
Нижче вашій увазі ключові месиджі спікерів сесії 3. Велика євроатлантична угода для України: перспективи вступу до ЄС і НАТО
Девід Цвах, Директор із європейських справ, Міністерство Європи та закордонних справ Франції:
Усі наші зусилля мають бути спрямовані на перемогу України. Перемога України зробить її сильною; напевно, найсильнішою країною Європи. Саме ця міць і гарантуватиме мир.
Україні важливо приєднатися до ЄС та НАТО. Французька політика не розділяє ці два питання – вступу України до ЄС та НАТО. Історично завжди спершу розширювався Альянс, а потім уже і Євросоюз (за винятком деяких країн, які обрали шлях нейтралітету).
Чи може ЄС надати Україні достатні гарантії? Слово «достатні» є особливо важливим. Вочевидь, є велика відмінність між статтею 42.7 Договору про ЄС і статтею 5 Північноатлантичного договору (у другому випадку, зокрема, йдеться про гарантії зі сторони США). Європейці прагнуть досягнути цю достатню силу, аби ефективно підтримати країну-члена в разі потенційної агресії. Поки що в ЄС немає важелів для гарантування безпеки в достатній мірі.
У нас є відчуття нагальності для захисту України, про що свідчать і останні ініціативи президента Макрона. Але ця нагальність має стати визначальним підходом для інших країн ЄС, аби, зокрема, запрацювала на повну потужність оборонна промисловість. Це саме той сигнал, який ми маємо надіслати НАТО. Альянс існуватиме і розвиватиметься, якщо Європа буде сильною. А сильна Європа не може існувати без потужної оборонної промисловості.
На шляху до ЄС Україна має умови, яких до цього не було в інших кандидатів. Необхідно бути креативними, старанними, працювати над реформами (особливо у сфері верховенства права), аби при вступі не мати жодних перешкод.
Олександр Сушко, Виконавчий директор, Міжнародний фонд «Відродження», Україна:
У контексті вступу до Альянсу і майбутнього саміту НАТО Україні важливо бути послідовною. Одна з причин, чому Вашингтон і Берлін ультраобережні, полягає у їх припущенні, що Україна на певному етапі може змінити своє бажання приєднатися до Північноатлантичного альянсу (або використати питання членства в НАТО на певному етапі перемовин із Москвою).
Важливо розуміти і бути чесними між собою – за короткий час ми не зможемо вирішити питання «війни і миру» засобами вступу до НАТО. Тобто це той засіб, який працюватиме на стратегічну перспективу. Звісно, надання Україні гарантій у рамках 5 статті Альянсу було би набагато дешевшим рішенням і значно скоротило би фінансові зусилля у завершенні війни. Проте ніхто наразі не знає, як працювали би гарантії для країни, коли частина її територій вже окупована.
На мою думку, можливо зайняти позицію амбітного реалізму: не генерувати в українському суспільстві надмірних очікувань від саміту у Вашингтоні, не зосереджувати свої зусилля тільки навколо однієї події, а мати довшу стратегію.
Є дві країни в Європі, які за 10 років зробили найбільш фундаментальні зміни стосовно свого стратегічного мислення – це Україна та Франція. І така зміна наративів десятирічної давнини не випадкова.
Бенджамін Хаддад, Голова, Група дружби «Франція-Україна», Національні збори Франції:
Дві третини французів, відповідно до останніх опитувань, підтримують надання зброї Україні. Така суспільна думка перегукується з позицією і в Національних зборах Франції, де переважна більшість позитивно сприймає рішення про підтримку України. Продовжується активна робота над рішенням про конфіскацію заморожених російських активів.
Зрозуміло, що ми зараз знаходимося на етапі екзистенційного повороту для Європи: або ми говоримо собі, що американці обмежать свою участь у вирішенні питань європейської безпеки в найближчому майбутньому, і це може підштовхнути Україну до переговорів із Росією, несприятливих для України, з катастрофічними наслідками для нашої безпеки і зі створенням прецеденту для всього світу. Або ж ми розвиваємо засоби, щоб взяти на себе відповідальність за свою безпеку, даючи українцям все необхідне, щоб виграти цю війну, і змінюємо наші підходи в балансі сил із Путіним. Ми встановлювали “червоні лінії” протягом двох років, не встановлюючи жодних для Путіна. Європа прокидається, змінює ролі.
Під час спілкування з американськими партнерами часто доводилось чути думку, що війна в Україні для них далека і більше стосується Європи. Тому для переконання США і надалі підтримувати Україну важливо апелювати до кількох месиджів. Перший – підтримка України Сполученими Штатами дасть потрібний сигнал Китаю. Другий – підтримка України дасть сигнал Іранові, який підтримує Росію і російську агресію проти України. Також важливо нагадувати США, що Європа не пасе задніх у допомозі Києву.
Ірина Солоненко, Старша наукова співробітниця, Центр ліберальної сучасності (LibMod, Німеччина):
Вступ України до ЄС – це не просте євроінтеграційне прагнення, а питання виживання. На це є великий запит суспільства – більше 80% українців підтримують приєднання до Європейського Союзу.
Європейська комісія (ЄК) на основі скринінгу запропонує умови для відкриття переговорних глав щодо вступу України до ЄС. Потім Київ надасть свою позицію, а Європейський Союз відповідатиме своєю, де будуть сформульовані умови для закриття всіх глав. Цікаво, що ЄК пропонує для 23-ої і 24-ої глав, які стосуються юстиції і верховенства права, розробити план дій із перехідними вимогами. Лише після їхнього виконання будуть сформульовані заключні вимоги з закриття цих глав. Це важливий процес, адже дотримання верховенства права – це основи, без яких інтеграція до ЄС неможлива.
У процесі розширення ЄС не має бути коротких шляхів. Проте для України, враховуючи процес відновлення, відбудови, можна пріоритезувати виконання глав. Тобто необхідно обдумати, які глави відкривати першими, а які можна пізніше. Тому що зараз не у всіх питаннях Україні вигідно адаптувати своє законодавство до норм ЄС, а в певних сферах може не вистачити ресурсу.
Саме під тиском коаліції держав в ЄС, яку може очолити Франція, і які готові заявити, що Україна має перемогти, а Росія програти, Німеччина може змінити свою позицію. Острах пасти задніх є важливим фактором для Німеччини.
Марі Дюмулен, Директорка, Програма «Ширша Європа», Європейська рада з міжнародних відносин (ECFR):
Україна і Молдова залишатимуться вразливими, поки не будуть інтегровані в євроатлантичні структури. Україна, яка вийде з цієї війни як надійна, життєздатна і потужна держава з досвідченою армією, може стати головним активом НАТО. Навколо неї згуртуються і інші держави. Для цього вона має бути стійкою країною, якій потрібно гарантувати перемогу.
Європейський Союз – це те об’єднання, де всі мають бути єдині. Проте наразі ми перебуваємо у ситуації, де відсутня спільна думка всіх учасників. Бо в ЄС є країни з різним історичним досвідом взаємодії з Росією, Східною Європою. З лютого 2022 року нашою найбільшою перевагою стала єдність. Її необхідно постійно підтримувати. Але чим довше триватиме війна, тим складніше утримувати таку єдність, яка важлива як для самого ЄС, так і України.
Лео Літра, старший аналітик, Центр «Нова Європа», модератор:
За головування Франції у Європейському Союзі Україна отримала статус кандидата на членство в ЄС. Зараз стає зрозуміло, що це рішення було далекоглядним, адже воно стало запрошенням для України повернутися в Європу. Українці завжди вважали себе частиною європейської родини. Проте бракувало такого формального треку для цього процесу.
Важливо розглядати членство України в ЄС і НАТО в одному пакеті. Адже без гарантій безпеки приєднання України до Євросоюзу може не відбутися.
Нижче повний запис Форуму:
Форум організований Центром «Нова Європа» і Французьким інститутом міжнародних відносин (IFRI) за підтримки Міністерства закордонних справ Франції.
Висловлюємо вдячність Міжнародному фонду «Відродження» за підтримку міжнародних адвокаційних зусиль Центру «Нова Європа».
