Події
Ключові месиджі спікерів сесії 2. “Армія, еліти, суспільство: чи можна зруйнувати «священний союз»?”
9 квітня 2024, 12:30

4 квітня 2024 року року Центр “Нова Європа” спільно з Французьким інститутом міжнародних відносин (Ifri) організував ІІІ Форум «Україна-Франція» у Парижі.

Нижче вашій увазі ключові месиджі спікерів сесії 2. “Армія, еліти, суспільство: чи можна зруйнувати «священний союз»?”

 

Ганна Гопко, Голова правління, Мережа захисту національних інтересів «АНТС», Україна

Українське суспільство об’єднане як ніколи, тому що у нас є чітке розуміння, що російська агресія проти України є геноцидом. Українці чітко пам’ятають і говорять, що за останні 100 років це вже другий геноцид проти українського народу. Перший був вчинений Сталіним 90 років тому через голодомор. Зараз це російська агресія з її воєнними злочинами, злочинами проти людяності, примусовою депортацією українських дітей, екоцидом: за класифікацією ООН, що таке геноцид, це все відповідає його визначенню.

Українці мають впевненість, що можуть перемогти. І повинні перемогти,адже якщо не буде перемоги, – буде окупація і знищення нації. Тому це те, що підтримує всередині України єдність, незважаючи на те, що в президента Зеленського дійсно є зниження рівня підтримки. Я дуже сподіваюся, що будуть зроблені висновки, адже це питання, зокрема, ефективної комунікації з громадянським суспільством, питання двосторонніх зустрічей президента з парламентом, комунікації із представниками демократичної опозиції та фахівцями з різних галузей. Тобто це діалог, який треба покращувати, якщо ми говоримо про зміцнення демократії в Україні.

Щодо питання корупції в Україні, то в нас мало не кожен тиждень є безліч повідомлень про затримання корупціонерів чи то від голови Верховного суду, чи чиновників, наближених від президента. Одразу бачимо кадрові відставки, але справжнім підтвердженням ефективності боротьби з корупцією буде незворотність покарання і судові вироки. І я дуже сподіваюся, що ми побачимо якраз такі приклади найближчим часом.

Всередині України ми створили ефективну мережу антикорупційних інституцій. Від Національного антикорупційного бюро, Національної агенції з запобігання корупції до Антикорупційного вищого суду. Але є питання просто зараз: дуже багато чесних детективів та прокурорів пішли захищати Україну на передову. І чим довше триває війна, тим інституційна спроможність всередині України є слабшою. Тому для нас важливо чим швидше отримати якомога більше зенітно-ракетних комплексів та далекобійних систем, щоб ми могли рятувати життя військових, включаючи найкращих детективів, прокурорів, слідчих, антикорупціонерів, для того, щоб Україна інституційно могла далі функціонувати і демонструвати найкращі зразки демократії.

Сьогодні НАТО відзначає 75 років з дня заснування. І я хочу подякувати Франції за те, що вона компенсовує відсутність лідерства в НАТО від США. Я думаю, що вже скоро, і з більшою силою ми почуємо запрошення України на Вашингтонському саміті. Це дуже важливо, адже саме Україна в НАТО зробить НАТО глобальним гравцем. Саме членство України в НАТО дасть Північно-Атлантичному альянсу справжні механізми стримування.

Ольга Айвазовська, Голова правління, Громадянська мережа ОПОРА, Україна:

Поняття легітимності є політичною константою. Коли в країні немає заперечень щодо обраного чи не обраного політика займати лідируючі функції та мати представницький мандат, і є політичний консенсус між владою і опозицією з суспільством плюс громадянським суспільством, тобто експертами, в питанні неможливості проведення повноцінних виборів в умовах війни, то легітимність є 100%. Ніхто в Україні не ставить під питання легітимність президента Зеленського, відповідно, навряд чи хтось інший має право ставити під питання легітимність президента і українського парламенту. І це є дуже важливим в умовах війни.

Під час пандемії, що тривала два роки, навіть сталі демократії, які мають достатньо фінансових ресурсів та організаційних спроможностей, відтерміновували вибори. Тому що проведення політичного циклу і дискурсу без фізичної зустрічі з виборцями, а лише засобами онлайн-реклами, є дуже сумнівною підставою для того, щоб вибори потім були визнані вільними і чесними. Адже ключове під час виборчого процесу – це свобода формування політичної волі.

Я змушена констатувати, що дискусія навколо президентських виборів Російської Федерації не відбулася. Тобто ті країни, які вважають себе демократіями, не поставили під питання легітимність президента Російської Федерації, але час від часу ставлять під питання легітимність президента України, який обраний в 2019 році на вільних, чесних, демократичних виборах. І сумніву щодо результатів волевиявлення громадян немає ні в кого.

Ми вирішили проаналізувати, а що ж там в країн Великої Сімки: якби війна сталася на їхній території і загарбницькі дії Росії відбулися щодо цих країн, що би говорили їхні конституційні норми? Я змушена констатувати факт: Велика Сімка в цьому плані не готова до війни. Тому що відповіді на питання, а що буде з їхніми демократіями в умовах правового режиму воєнного стану, немає.

Якщо говорити про питання визнання легітимності влади у Російській Федерації, то це випробування поки що західний світ не пройшов. Навіть Україна не пройшла, тому що в заяві парламенту про невизнання виборів мова йде про вибори на окупованих територіях а не в цілому про нелегітимність президента Російської Федерації в цілому. Ніхто не ставить під сумнів чи є він керівником Кремля.

Чи є суспільство впливовим в Україні? 100% так. Тому що питання, які не подобаються політикам, що приймають формальні рішення, після кризи і дискусії переглядаються українським парламентом, українським урядом і українським президентом. Це і є пряма демократія. Коли суспільна думка має вплив на рішення органів влади, а не коли суспільство йде в один день, заповнює папірці і кидає їх в урни. Це не є демократія. І демократії немає, на жаль, у багатьох пострадянських країнах. Наслідком цього є авторитарні режими. Частково тоталітарні, які створюють небезпеку для власних сусідів.

Александра Гужон, Викладачка, Університет Бургундії і Sciences Po, Франція:

Демократія в стані війни має свої обмеження, продиктовані саме війною. І тоді спрацьовує ефект прапора. Коли держава є в небезпеці, всі об’єднуються навколо лідера країни. І всі інституції, політичні та парламентарні, вони також є під впливом цього ефекту прапора.

Територіальна цілісність – це питання єдності українського народу. Більше 75 % населення України не погоджуються на компроміси, які стосуються територіальної цілісності. На сьогоднішній день, російсько-українська війна – це не питання територій. Якщо ми подивимось на те, що робила Росія на територіях, які були деокуповані в 2022 році, то можна сказати, що цю війну можна вважати геноцидом.

Юлія Шукан, Викладачка, Університет Париж Х – Нантер, Дослідниця, Інститут політичних соціальних наук (ISP/CNRS), Франція:

Я часто чую питання щодо сили мобілізації громадян після двох років війни. Аби дати об’єктивну відповідь, пропоную звернутися до опитувань громадської думки. Під час першого опитування, зробленого на початку війни в квітні 2022 року, 37% людей відповіли, що займаються волонтерством в той чи інший спосіб, допомагаючи як цивільним, так і військовим. 47% опитаних повідомили, що давали донати для фронту. Через два роки війни було проведено друге опитування (датується груднем 2023 року). З нього ми бачимо, що дані не змінилися. Тобто суспільство не демобілізувалося, а навпаки, зосередилось на певних видах допомоги, відповідно реагуючи на ситуацію.

Люди продовжують допомагати державі відповідати на наслідки і виклики війни. Вони компенсують відсутність державної підтримки. І ця, так звана компенсація, спирається на колективні зусилля, солідарність і на донати, адже фінансування в цьому випадку не йде з міжнародних чи будь-яких інших фондів. Все здійснюється силами самого громадянського суспільства.

Якщо проаналізувати конкретні цифри, то бачимо, що рівень донатів зменшився. Очевидно, що спостерігається виснаження ресурсів, але водночас збір коштів продовжується. Можливо, змінилася форма, але донати надходять. Це теж виклик. Проте головний виклик – це виснаження суспільства. І оскільки мета війни на виснаження – це, власне, виснаження моральних і фізичних сил, треба подбати про мобілізацію сил на довгострокову перспективу.

Я спостерігаю за жінками у військовому госпіталі у Харкові. Вони мають такий слоган на фейсбуці: «Ми не втомилися». Тим самим вони наче заохочують себе до роботи. Звичайно, вони змучені так само, як і багато тих, хто стоїть на захисті України. Адже вони живуть у Харкові, який ворог щодня піддає бомбардуванням, де існує щоденний контакт зі смертю. Виснаження, очевидно, є, але поряд із гаслом «Ми не втомилися» у них є й інший слоган: «До перемоги!». І оце «До перемоги!», на мою думку, також відповідає загальному ставленню українського суспільства. Воно свідчить про розуміння загрози: якщо ми здаємося сьогодні, якщо ми не йдемо до перемоги, то це означатиме, що ми опинимося під російською окупацією. А отже, перестанемо існувати.

Тетяна Огаркова, Викладачка, НУ «Києва-Могилянська академія», координаторка міжнародного відділу Українського кризового медіа-центру (УКМЦ), авторка подкасту “L’Ukraine face à la guerre”, Україна:

Війна – це урок рівності. Тому що коли падають бомби в Києві або в Харкові, вони потрапляють і в багатих, і в бідних. Неважливо, ви багатий чи бідний, у вас так само немає електроенергії. Але на третій рік війни ми все ж таки бачимо, що є різний досвід і відповідно утворюються певні розколи в суспільстві. Ми бачимо людей, які живуть чи жили в повністю зруйнованих селищах або містах. Водночас є регіони, в які громадяни живуть більш-менш нормально, якщо можна так сказати. Залишається незмінним одне: потреба у справедливості. Всі хочуть і прагнуть справедливості.

Незважаючи на різний досвід, ми не забуваємо, що маємо справу з геноцидною війною, яка стосується всіх. Це означає: якщо ми втратимо Одесу чи Харків, ми втратимо всіх. Коли чую питання щодо розколів чи розбіжностей, я раджу відвідати місцеві цвинтарі, де поховані герої війни. Ви побачите, наскільки вони величезні. Це свідчить про те, що вся територія України залучена в цій війні, незалежно від регіонів.

Час грає, на жаль, проти єдності. Це природа речей. Є також втома і виснаження. Адже ми знаємо, що ця війна знищує один за одним найкращих дітей України. Згідно зі статистикою, 85% українців мають когось, хто загинув на фронті або внаслідок бомбардувань. Це жахлива цифра.

Я хочу нагадати про потребу термінових дій задля допомоги Україні. Єдність українського суспільства має бути підкріплена європейською солідарністю. Не треба розподіляти зусилля впродовж довгого часу. Треба зосередитися на досягненні швидких та чітких результатів для перемоги України.

 

Нижче повний запис Форуму:

Форум організований Центром «Нова Європа» і Французьким інститутом міжнародних відносин (IFRI) за підтримки Міністерства закордонних справ Франції.

Висловлюємо вдячність Міжнародному фонду «Відродження» за підтримку міжнародних адвокаційних зусиль Центру «Нова Європа».

Підпишіться на новини Центру "Нова Європа", щоб знати все першим!

Підпишіться на наш місячний дайджест, щоб нічого не пропустити!