Європейська народна партія (ЄНП) зробила неочікуваний крок: призупинила членство угорської правлячої партії “Фідес” у цьому найбільшому загальноєвропейському партійному об’єднанні.
Європейські політики пішли на серйозну розмову з очільником партії, керівником угорського уряду Віктором Орбаном у не найбільш сприятливий час. За два місяці відбудуться вибори до Європарламенту. Зайві скандали навряд чи додають балів представникам консервативних партій із ЄНП. Це тим більше підкреслило гостроту питання. Угорські правлячі політики так наполегливо наражалися на конфлікти зі своїми колегами з інших країн Євросоюзу, що, схоже, європейські “народники” усвідомили: більшою шкодою для об’єднання буде не помічати проблеми взагалі, ніж піти на відверту розмову і спробувати вкотре закликати партнерів із Будапешта до розсудливості.
Віктор Орбан сьогодні не сам, — гра на радикальному правому політичному полі характерна для багатьох країн Європи. Він, схоже, претендує на звання одного з найяскравіших представників глобального політичного тренду — відходу від ліберального порядку денного. Вочевидь, це не додає йому симпатиків серед політичних еліт Європи, він стає об’єктом постійної критики у світових мас-медіа, проте це жодним чином не позначається на його непохитній популярності в Угорщині. Призупинення членства “Фідес” в ЄНП — це не завершення, а продовження історії, про дальший перебіг якої навряд чи здогадується і сам Віктор Орбан.
Віктор Орбан та вся партія “Фідес” опинилися в центрі скандалу, коли по Угорщині було розміщено рекламні борди, які мали ілюструвати начебто змову керівництва євроінституцій і відомого філантропа Джорджа Сороса в питанні міграційної політики. “Чинник Сороса”, вже давно апробований в Угорщині, неодноразово приносив дивіденди угорському уряду. Залякування мігрантами — ще один дійовий інструмент мобілізації електорату. Брюссельський бюрократ — улюблена й випробувана мішень політиків різних мастей та країн. Здавалося б, суміш із відомого фінансиста, представника європейських політеліт і близькосхідного мігранта — надійний хід для отримання голосів на виборах. Проте непристойний креатив угорських політиків призвів до наслідків, на які Віктор Орбан навряд чи розраховував.
Євроінституціям не звикати до перекладання головного болю з хворої голови на здорову. Уряди країн, які прагнули членства в ЄС, мали імплементувати величезний масив зобов’язань. У тому числі й непопулярних серед населення. На цей випадок у національних урядів завжди було виправдання у вигляді Брюсселя: мовляв, це не наша воля, так хочуть безіменні брюссельські бюрократи. Інша річ, що брюссельські правила не народжуються самі собою, — за ними стоять рішення представників урядів усіх країн-членів.
Цього разу багатьом європейським політикам увірвався терпець: угорська партія вдалася не просто до звичної критики Брюсселя, а до вульгарної демонізації очільника Єврокомісії Жана-Клода Юнкера. Віктор Орбан перейшов червону лінію, оскільки образив, фактично, свого однопартійця, — на посаду керівника Єврокомісії Юнкера висунула саме Європейська народна партія. Відтак “Фідес” продемонстрував партійну нелояльність, підставив таким чином усе об’єднання, адже ЄНП опинилася під мікроскопом світових масмедіа у найгарячіший момент.
Напевно, Орбан не очікував такої жорсткої реакції своїх колег. Він і раніше мав непрості стосунки з багатьма в політичному істеблішменті Євросоюзу. Проте йому вдавалося виходити з ситуації хай не переможцем, але й не переможеним. Напівпереможцем виглядав угорський прем’єр і цього разу: він добився того, що його партію все ж не виключили, при цьому перед ним залишається досить широке поле для маневру надалі.
Орбан — політик досить самовпевнений і прагматичний: він розумів, що ЄНП зацікавлена у збереженні “Фідесу” у своїх лавах (наразі партія Орбана налічує 12 місць у Європаламенті, на майбутніх виборах має здобути на одне місце більше). Це при тому що прогнози стосовно ЄНП назагал досить невтішні, — партія втратить десятки місць, які нині є в її розпорядженні: так, на виборах п’ять років тому ЄНП отримала в цілому 221 місце, на нинішніх виборах, як очікується, вона не дорахується, щонайменше, 40 місць.
Проте в оточенні Орбана наголошували на штучному характері нинішнього скандалу: мовляв, тут ідеться про речі глибші, ніж просто образи на рекламні афіші. В Угорщині вважають, що питання членства “Фідесу” в ЄНП — це віддзеркалення ширшої дискусії в Євросоюзі щодо міграційної політики. В угорському уряді переконані: виключити угорську урядову політсилу із загальноєвропейського партійного об’єднання хотіли саме за її протидію квотному розподілу мігрантів. Віктор Орбан, поза сумнівом, хотів би залишитися в ЄНП, він до останку на цьому наголошував, хоч і виставляв умови зі свого боку. Захист зовнішніх кордонів, опір міграції та захист християнської культури — щодо цих питань Орбан виключав будь-які компроміси.
Віктор Орбан — політик, у якого досить гостро розвинене політичне чуття: він точно знає, що сподобається виборцям, і чітко знає, як отримати електоральні дивіденди. На певному етапі своєї кар’єри відомий угорський політик розкрив секрет влади: не намагатися змінити суспільство, а вловити панівні настрої, підхопити їх і посилювати таким чином власні позиції. В нього чималий політичний досвід: він міг виснувати багато уроків із власних поразок.
Засвоїти ці уроки він міг ще тоді, коли, виступаючи з ліберальних позицій, маючи позитивне реноме у західному світі, все ж не спромігся довго протриматися при владі. Так, уперше він став прем’єром у 1998 р., але через чотири роки “Фідес” не змогла заручитися підтримкою більшості виборців. Щойно політик змінив свою риторику, як йому знову всміхнулася виборча фортуна. З 2010 р. він починає нову політичну доктрину “відкриття Сходу”. Орбану вдалося вирішити низку питань (зокрема зниження цін на електроенергію), які принесли йому електоральної симпатії. Дев’ять років поспіль Орбан керує урядом, користуючись постійною підтримкою виборців.
В Угорщині справді досить сильні антимігрантські настрої. 73% угорців вважають мігрантів тягарем для своєї країни, схожий показник лише в Греції. У Німеччині, яка найбільше з європейських країн приваблює мігрантів, цей показник більш ніж удвічі нижчий — 35%. У США з досить потужною антимігрантською риторикою керівництва майже такий самий рівень — 34%. Із тезою, що іммігранти роблять країну сильнішою, згодні лише 5% угорців. Нижчого показника немає в жодній іншій з-поміж 18 країн, у яких Pew Research Center проводив опитування навесні минулого року. Для порівняння: в Німеччині іммігрантів вважають перевагою для країни майже 60%.
Такі рекордні показники можуть спокушати угорських політиків знову й знову розігрувати антимігрантську карту. Проблема в тому, що, розкручуючи тему ставлення суспільства до приїжджих, взагалі немає шансів поліпшитися. В Угорщині прибічники “Фідесу” часто пояснювали таку політику завбачливістю Віктора Орбана, який нібито рятував країну від приходу до влади справжніх праворадикалів-популістів із партії “Йоббік”. Можливо, у “Фідес” ще до кінця не усвідомили, але, рятуючи країну від “Йоббіка”, вони самі сприяли створенню електоральних передумов для посилення позицій праворадикалів. У лютому рівень підтримки “Фідес” сягав 47%, “Йоббік” підтримують 17% виборців (досить високий показник для цієї партії).
Навряд чи можна сьогодні передбачити, до кого перейде електорат у разі розчарування “Фідесом”. Сумнівно, що це будуть соціалісти. Угорській владі, яка розв’язала війну проти іммігрантів, час від часу нагадують, що Угорщина сама є джерелом мігрантів. Наразі приблизно 600 тис угорців працюють у країнах ЄС (250 тис. у Британії, 200 тис. у Німеччині, 80 тис. в Австрії). Для країни, населення якої становить 9,8 млн осіб, це немало.
Чому Україні варто стежити за перипетіями навколо ЄНП і Орбана? Точно не задля зловтіхи: мовляв, Європейська народна партія викликала на килим політика, в якого напружені відносини і з Україною. Чим більше політики ЄС змушені фокусувати увагу на власних проблемах, тим менше такої уваги приділятиметься Україні. “У нас немає консенсусу для посилення санкцій щодо Росії. Добре, що в нас є одностайність хоча б для продовження чинного рівня обмежувальних заходів”, — так зараз виправдовують політики ЄС свою нездатність впроваджувати серйозніші підходи задля примусу Москви до миру.
Донедавна побутувала думка, що “Фідес” не варто викидати з ЄНП, аби партія остаточно не підпала під вплив тієї частини популістського спектру в ЄС, який виступає, наприклад, за скасування санкцій щодо Росії. Досі угорська влада на всіх рівнях, хоч і скаржилася на заподіяну санкціями шкоду економіці країни, рішуче запевняла: не станемо руйнувати солідарність Євросоюзу. Тим більше що насправді ніякої шкоди не заподіяно, а товарообіг країн ЄС із Росією лише зростає. Хоч би якими були образи угорського прем’єра на своїх колег, треба не забувати, що в угорському суспільстві немає надмірних симпатій до Росії. Орбана вже й раніше неодноразово звинувачували у проведенні політики, вигідної Москві, а в цьому випадку з’явилися б і відповідні докази.
Росія наразі, не докладаючи зусиль, виглядає як чи не головний бенефіціар чергового євроскандалу. Досі побутувала думка, що європейські популісти не підуть на перегляд санкцій щодо Росії, бо їхні антисанкційні заяви — це або легкий шантаж інших урядів ЄС, або загравання з Москвою, яке ні до чого не зобов’язувало. Було б дивно, якби Росія не доклала зусиль до того, щоб ці загравання зрештою стали реальними. Ситуація поки що не видається катастрофічною, в Європарламенті євроскептичні популісти все ж не отримають більшості. Однак розширення кола політиків, які грають на слабкостях ЄС, загострюють виклики, а не сприяють їх вирішенню, веде об’єднання в хибному напрямку.
Що далі? На партію “Фідес” чекає звіт обраних представників ЄНП про відповідність угорської партії критеріям для подальшого членства. На ЄНП чекає випробування виборами. На Європу чекає ще один складний тест на здатність долати виклики та виявляти солідарність. Чим тривалішим буде період невизначеності, тим більшим може ставати коло тих, хто довірятиме політичним авантюристам, які обіцяють прості і швидкі рішення.
Стаття оприлюдена у виданні “Дзеркало тижня“.
