Блог директорки ЦНЄ Альони Гетьманчук про здобутки та програші для України у питанні санкційної політики ЄС проти Росії

Чим стали Україна та Європа одна для одної

Як би не хотілось шукати певний символізм у протесті “євробляхерів” під річницю початку Майдану, він нахабно напрошується. Ця автомобільна психодрама часом розкриває досягнення і недопрацювання після 5 років Євромайдану краще, ніж всі політичні заяви.

Чим більше стежиш за виборами у США, тим більше наздоганяє відчуття дежавю. Стійке враження, що десь ми щось подібне вже бачили чи чули. І “десь” – це в Україні.

Не секрет, що для кожного ключового міжнародного партнера України в умах пересічних українців давно і чітко виписана своя роль. Як підтвердили результати опитування, здійсненого Фондом “Демократичні ініціативи” на замовлення Центру “Нова Європа” – ці ролі залишаються більш-менш сталими: ЄС в уявленні українців “відповідає”, передусім, за реформи, США – передусім за безпеку

До Росії в Італії ставляться приязно та некритично, тоді як Україна для багатьох італійців, у тому числі у владних структурах – дійсна “terra incognita”, “невідкрита” країна

Директорка ЦНЄ Альона Гетьманчук відвідала у Варшаві конференцію “Україна: 4 роки після Майдану”, організовану МЗС Польщі та американським аналітичним центром CEPA, і ділиться враженнями від розмов на “полях конференції” і поза нею.

Ми відбили атаку Росії в ПАРЕ, але наступ Кремля продовжується.

Магічний образ Європи з її порядком, законністю і культурою примушував українців ставати хоча б трішки європейцями, як тільки вони потрапляли на території Євросоюзу

Загалом, можна констатувати, що кожен наступний саміт НАТО стає все менш амбітним